Повстання Євгена Пригожина в Росії викликало занепокоєння у великій частині Африки. Все тому, що лідери, які звернулися до «вагнерівців», щоб зміцнити свою владу, тепер стикаються з перспективою того, що ПВК може бути послаблена або навіть розформована. Увага світу зараз здебільшого зосереджена на рухах всередині Росії, де, як вважають, статус президента Володимира Путіна похитнувся після короткочасного повстання лідера «вагнерівців» Євгена Пригожина. Але придушення заколоту також матиме далекосяжні наслідки в Африці та на Близькому Сході, де «Вагнер» допомагав місцевим диктаторам, просуваючи міжнародну політику Кремля, пише The Washington Post. Так, у Центральноафриканській Республіці та Малі, де ПВК має найбільшу присутність на континенті, жителі сказали, що в групових чатах у WhatsApp та у приватних розмовах у вихідні дні в африканських країнах домінували обговорення теми заколоту «вагнерівців». «Усі налякані. Всі знають, що те, що відбувається в Росії, вплине на нас», — сказав політолог із Бамако, столиці Малі. Чиновники та експерти зазначають, що ще занадто рано говорити про те, чи «Вагнер» відступить з Африки, чи Пригожину буде дозволено продовжувати керувати операціями організації за межами Росії. Наразі найманці угруповання все ще перебувають на контрольно-пропускних пунктах та інших об’єктах безпеки в Африці. Натомість багато західних чиновників і регіональна влада скептично налаштовані щодо того, що перемир’я, укладене між Пригожиним і Кремлем, може тривати протягом тривалого часу, потенційно загрожуючи інтересам Росії в Африці, а також стабільності її союзників. «Аналіз загроз «Вагнера» в Африці потребує перегляду. Це може бути зниження оцінки загрози в довгостроковій перспективі, хоча в короткостроковій перспективі все може погіршитися. Але ця зміна є досить очевидною», — сказав Дж. Пітер Фам, видатний співробітник Атлантичної ради. Цьогоріч ставки були підкреслені оцінками, що містяться у витоку файлів розвідки США, які викликали занепокоєння щодо планів «Вагнера» створити «конфедерацію» антизахідних держав на африканському континенті, де група уклала угоди про надання парамілітарних формувань в обмін на вигідні поступки, надаючи «вагнерівцям» контроль над активами, починаючи від алмазних копалень і закінчуючи нафтовими свердловинами. Дослідники та американські військові підрахували, що на континенті перебуває кілька тисяч російських найманців. Західні офіційні особи та аналітики заявили, що внутрішні розбіжності в Росії можуть дати можливість адміністрації Байдена та іншим західним державам позбутися впливу в країнах, де активний «Вагнер, і не дати найманцям отримати нову підтримку. У Малі, де цього місяця стала ще більш залежною від Росії, коли попросила вивести миротворчі сили ООН, залишивши «Вагнер» своїм головним міжнародним військовим партнером, офіційні особи публічно не коментували повстання Пригожина. Лідери країни не хочуть, щоб їх сприймали як людей, які обирають сторону між Путіним і «Вагнером», сказав політолог із Бамако, оскільки вони знають, що їм потрібна підтримка РФ для боротьби зі спіральним ісламістським насильством. Одне з багатьох питань, яке залишилось без відповіді навколо умов перемир’я й передбачає вигнання Пригожина в Білорусь, полягає в тому, чи дозволив Путін лідеру ПВК зберегти контроль над його операціями за кордоном. «Це ціна? Чи є його подальший контроль над ними частиною ціни відмови від своїх формувань «Вагнера» в Росії та Україні?» – запитав Боб Сілі, член британського парламенту, який працює в комітеті закордонних справ, який протягом останніх двох років проводив розслідування «Вагнера» в Африці. Так, навіть якщо Пригожину пообіцяли, що він зможе керувати аванпостами «Вагнера», офіційні особи висловили скептицизм щодо того, що Кремль остаточно дотримуватиметься цієї угоди, частково через економічне та геополітичне значення Африки для Москви. Однією з переваг «Вагнера» для Москви було те, що ПВК дозволяла Росії діяти в Африці «як офіційно, так і неофіційно». Причому група, яку звинувачували в порушеннях прав людини, часто просувала інтереси Кремля, але також діяла на рівні заперечення. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у понеділок, 26 червня, в інтерв’ю російському пропагандистському ЗМІ RT заявив, що «військові з Росії продовжуватимуть працювати з Центральноафриканською Республікою та Малі», але він не згадав «вагнерівців», зазначивши лише, що країни «запросили приватну військову компанію», коли їх «покинули французи та інші європейці». Фам з Атлантичної ради сказав, що поки неясно, чи буде «Вагнер» зрештою змушений тісніше співпрацювати з російською державою, чи натомість він може «розпатися на півдюжини «міні-Вагнерів», які діють більш автономно. Але він сказав, що здається очевидним те, що принаймні в найближчі місяці Пригожин «не збирається зосереджуватися на своїх африканських підлеглих». За словами нинішніх та колишніх посадовців й аналітиків, для Вашингтона, який протягом останнього року активізував зусилля з протидії «Вагнеру» в Африці, цей момент може стати можливістю та спричинити переоцінку політики. Адміністрація Байдена призупинила санкції, які вона планувала оприлюднити найближчими днями щодо золотого бізнесу «Вагнера» в Центральноафриканській Республіці. Все тому, що офіційні особи США хотіли уникнути видимості прихильності до «вагнерівців» чи Кремля. Водночас представник Державного департаменту Метью Міллер відмовився підтвердити, що санкції були відкладені, але сказав, що Сполучені Штати завжди враховують свої санкції «для максимального впливу або максимального ефекту», і пообіцяв, що Сполучені Штати продовжуватимуть притягувати ПВК до «відповідальності». Натомість Камерон Хадсон, старший юрист Центру стратегічних і міжнародних досліджень, сказав, що буде важливо отримати «чітке розуміння» майбутніх відносин між «Вагнером» і Кремлем, щоб переконатися, що політика Вашингтона, націлена на «вагнерівців», проти голови якої в Малі вже були застосовані санкції США — ненавмисно не допоможуть Путіну. Хоча Хадсон зауважив, що існують сценарії, які можуть мати глибоко негативні наслідки для африканських країн та їхніх відносин із Заходом — у тому числі, якщо тисячі «вагнерівців» переїдуть з України на континент — загальна ситуація «лише підсилює тезу, яку висуває Вашингтон» африканським урядам: «Вагнер не приносить стабільності — він приносить лише хаос». Зусилля адміністрації Байдена втримати африканські країни, що переживають труднощі, від спроб Пригожина та його головних помічників включали міжвідомчу поїздку восени минулого року офіційних осіб Білого дому, Пентагону та Держдепу до Мавританії, Малі, Нігеру та Буркіна-Фасо. Так, Адміністрація розглядає можливість надання урядам у цьому регіоні допомоги у сфері безпеки, яка, як вона сподівається, зможе виманити уряди з орбіти «Вагнера» або завадити їм приєднатися туди. Але ці зусилля ускладнюються нещодавніми державними переворотами в деяких країнах Сахеля, включаючи Буркіна-Фасо, куди, за словами високопоставленого чиновника Державного департаменту, «Вагнер» вже постачає певну техніку. Влада Буркіна-Фасо ж шукає допомоги у сфері безпеки, щоб відбити потужне повстання ісламістів, але офіційні особи США обмежені в тому, що вони можуть надати в результаті державного перевороту, і мають занепокоєння щодо використання будь-якої допомоги для порушення прав людини владою Буркіна-Фасо. У Центральноафриканській Республіці офіційний представник США охарактеризував президента Фостена-Арчанжа Туадеру як «розкаяного покупця» щодо свого рішення співпрацювати з «Вагнером» через ступінь контролю групи над ресурсами країни. Там тривають розмови про те, яку підтримку США могли б надати. Але Хадсон та інші аналітики попередили, що будь-які подібні дискусії повинні брати до уваги послуги, які пропонує «Вагнер», включаючи пряму військову підтримку та захист чинних режимів. Нагадаємо, раніше у Держдепі США заявили, що Вашингтон хотів би, щоб «Вагнера» більше не існувало.