ПВК «Вагнер» хоче створити «конфедерацію» антизахідних держав в Африці. Відтак російські найманці розпалюють ворожнечу, використовуючи свої воєнізовані та дезінформаційні можливості для підтримки союзників Москви. Про це йдеться в оприлюднених секретних документах розвідки США, пише The Washington Post. Швидке розширення впливу Росії в Африці останнім часом не абияк непокоїть американську розвідку. Це спонукало спецслужби протягом останнього року шукати способи вразити мережу баз «вагнерівців» та бізнес-фронти страйками, санкціями та кіберопераціями. Дії США проти «вагнерівців» У той час, коли лідер ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин був стурбований внутрішньою боротьбою Кремля через поглиблення участі воєнізованого угруповання у війні в Україні, офіційні особи США зображують розширення глобального сліду «Вагнера» як потенційну вразливість. Так, в одному зі «злитих» документів перелічено майже десяток «кінетичних» та інших варіантів, які можуть бути використані в рамках «скоординованих зусиль США та їхніх союзників щодо підриву впливу». У файлах пропонується надати інформацію про цілі, щоб допомогти українським силам вбити командирів «вагнерівців», а також цитується готовність інших союзників вжити заходи проти ПВК в Африці. Проте мало що свідчить, що ЦРУ, Пентагон чи інші агентства спричинили більше, ніж незначні невдачі «Вагнеру» за шість років, протягом яких група найманців, контрольована Пригожиним, здобула стратегічні опори у 8 з 13 африканських країн, де діяли «вагнерівці». Так, єдиний прямий військовий удар стосується «успішної невстановленої атаки в Лівії», яка «знищила логістичний літак «Вагнера». У документі не міститься жодних подробиць про операцію чи те, чому цей єдиний літак був ціллю. Водночас найзначніша американська атака проти «Вагнера» була під Дейр-ез-Зур у Сирії в лютому 2018 року, коли авіаударами США було знищено кілька сотень «вагнерівців», які атакували кілька десятків солдатів Delta Force, рейнджерів та курдські сили біля газового заводу. Загалом «злита» інформація зображує ПВК «Вагнер» як відносно необмежену силу в Африці, яка розширює свою присутність й амбіції на цьому континенті. У результаті «Пригожин, імовірно, ще більше розширить свою мережу в багатьох країнах, підриваючи здатність кожної країни розривати зв’язки з його службами та наражаючи сусідні держави на його дестабілізуючу діяльність». До чого може призвести російський вплив Підйом «Вагнера» віщує новий сплеск конкуренції великих держав в Африці, а разом з ним і відродження авторитаризму, сказав Анас Ель Гоматі, директор дослідницького центру Sadeq Institute у Тріполі, Лівії. «Чи є «вагнерівці» рішенням тих проблем, у яких опинилися африканські диктатори: демократичний відступ? Без проблем. Ми допоможемо вам у цьому, незалежно від того, чи йдеться про підробку бюлетенів, чи це буквально боротьба з жорстокими повстанцями, подібними до того, що було у Центральноафриканській Республіці та на півдні Лівії. Якщо ви у скруті, намагаючись вивезти свої ресурси та корисні копалини з вашої країни, «ми не тільки можемо надати вам ці послуги, але ми покладемо ці долари у ваш банк», тому що вони керують цими величезними мережами підставних компаній», - сказав він. Згідно з оцінками, бойовики Пригожина не тільки прискорили операції в Африці за останній рік, але, схоже, працюють із більшими амбіціями та повноваженнями — «змінюючи свій підхід від використання вакууму безпеки до навмисного сприяння нестабільності», йдеться в одному з документів. Зокрема, відзначається «агресивна програма» Пригожина щодо планів протидії впливу США та Франції в Буркіна-Фасо, Еритреї, Гвінеї, Малі та інших країнах, а також на пряму підтримку «вагнерівцями» змови державного перевороту в Чаді шляхом організації транскордонного навчання для повстанців. Як «вагнерівці» впливають на Африку Чад уже давно є стрижнею контрповстанських операцій Франції та США проти озброєних ісламістських угруповань у Сахелі. Наприклад, президент Франції Еммануель Макрон підкреслив його важливість, відвідавши похорон Ідрісса Дебі у 2021 році. Відтак Париж повідомив про «готовність завдати удару «Вагнеру», якщо ПВК підтримає державний переворот у Чаді». Натомість раніше Пригожин, відповідаючи на запитання про Чад, казав, що будь-які припущення про його участь у дестабілізації перехідного уряду є «нісенітницею». Він заявив, що його операції в Африці є «чесними та справедливими», спрямованими лише на «захист африканських народів, у тому числі пригноблених бандитами, терористами та ненадійними сусідами». Але в Лівії втручання «Вагнера» розкололо та паралізувало країну. «Вони, ймовірно, є найбільш дестабілізуючим фактором, який зараз діє в Лівії. Вони часто застосовують насильство, тому незалежно від того, живете ви в мирі чи війні, ви не відчуваєте жодного відчуття стабільності», — сказав Анас Ель Гоматі. Щоб підкреслити свою значущість, Пригожин у п’ятницю, 21 квітня, запропонував себе в якості мирного посередника в Судані, де триває боротьба між ворогуючими фракціями й це поставило східноафриканську країну на межу громадянської війни. «Щоб допомогти врегулювати існуючий конфлікт й заради майбутнього процвітання Судану, я готовий виступити посередником у конфлікті між главою армії країни та лідером потужного приватного воєнізованого формування», – йдеться в заяві Пригожина, опублікованій його прес-службою в Telegram. Він заявив, що готовий відправити літаки з медичним приладдям і «всім необхідним для людей, які зараз страждають». Проте пропозиція гуманітарного втручання в конфлікт, який він, ймовірно, й розпалив — раніше постачаючи зброю та навчаючи силовикам — відповідала б прогнозам американської розвідки. Як США та Росія конкурують в Африці Після холодної війни, коли Радянський Союз і Сполучені Штати розпалювали проксі-війни в Африці, Росія відступила з континенту, дозволивши Китаю пропонувати нову інфраструктуру та дешеві позики, вільні від тиску Заходу щодо прогресу в галузі прав людини чи демократії. Повернення Росії в Африку в останні роки відродило запеклу конкуренцію за військовий та політичний вплив, яка нагадує колоніальну боротьбу за африканські ресурси. Конкуренцію, яка, за словами одного чиновника з Екваторіальної Гвінеї, свідчить про те, що Африка схожа на «гарну дівчину» з «багатьма залицяльниками». «Звичайно, на континенті існує думка, що після закінчення холодної війни США стали менше цікавитися континентом, сприймаючи його лише як місце, де можна брати участь у гуманітарній діяльності, можливо, чинити певний тиск для демократизації, але насправді не займатися змістовно. І це створило прецидент для інших», – сказав Муріті Мутіга, африканський програмний директор Міжнародної кризової групи. Відповідно до одного з оприлюднених документів, «вагнерівці» видобувають ресурси в Центральноафриканській Республіці (ЦАР), Лівії та Судані. Окрім джерела золота, урану та інших ресурсів, континент є ринком для російської зброї, технологій ядерної енергетики та контрактів із забезпечення безпеки. Зокрема, Росія використала свій вплив на суданське військове керівництво, щоб домовитися про завершення будівництва військово-морської бази в Порт-Судані до кінця 2023 року. Оскільки Москва активізує дипломатичні зусилля, щоб протистояти критиці її війни проти України, міністр закордонних справ Сергій Лавров цього року вже відвідав кілька африканських країн, включаючи Малі, Судан, Південну Африку, Есватіні, Анголу та Еритрею, напередодні липневого саміту Путіна з африканськими лідерами в Санкт-Петербурзі. У січні Державний департамент США визнав ПВК «Вагнер» транснаціональною злочинною організацією зі «серйозною злочинною поведінкою, яка включає жорстоке переслідування журналістів, гуманітарних працівників і членів меншин, а також переслідування, перешкоджання та залякування миротворців ООН у Центральноафриканській Республіці, а також зґвалтування та вбивства в Малі». У публічному виступі в Джорджтаунському університеті в лютому 2023 року директор ЦРУ Вільям Бернс натякав на таємні зусилля США щодо боротьби з операціями «Вагнера», описуючи групу Пригожина як «особливо моторошну російську організацію», зазначивши, що це загрожує африканцям на всьому континенті». Так, у ЦАР сили «Вагнера» допомогли уряду вигнати повстанців, які загрожували столиці у 2020 році, й забезпечили безпеку президента Фостена-Аршанжа Туадери, чий радник з питань безпеки у Росії Віталій Перфілов є членом ПВК «Вагнер». Підприємства Пригожина займаються там гірничодобувною, лісовою та іншою діяльністю. У лютому французька газета Le Monde повідомила, що американські офіційні особи запропонували Туадері угоду на полях саміту США-Африка в грудні 2022 року, щоб розірвати відносини з «вагнерівцями» в обмін на військову підготовку США та збільшення гуманітарної допомоги. У відповідь Перфілов запропонував антиамериканську дезінформаційну кампанію в ЗМІ ЦАР та соціальних мережах, стверджуючи, що Вашингтон підкуповував урядових міністрів й намагався пограбувати мінеральні ресурси африканської країни. Як ситуація розвивається зараз На думку аналітиків, Росія скористалася колишніми радянськими зв’язками з африканськими лідерами, але вона також використала зменшення активності Сполучених Штатів в Африці, зокрема під час президентства Трампа, а також антифранцузську негативну реакцію на її антитерористичну операцію в Сахельському регіоні, зосередженій на Малі, Буркіна-Фасо та Нігері. Франція вивела свої війська з Малі у 2021 році, коли туди увійшли найманці «Вагнера», а в грудні 2022 року вивела свої останні сили з ЦАР, де, за словами деяких аналітиків, «вагнерівці» займаються захопленням держави. Крім того, у лютому Буркіна-Фасо наказала французьким військам покинути країну. «Росія за допомогою фабрик тролів і фейкових ЗМІ досягла успіху в отруюванні поглядів щодо Франції в Африці. Сахель – це дуже тривожна територія, яка занепадає: зараз це глобальна гаряча точка для войовничого ісламського джихадизму в усьому світі, а не Близький Схід. І тому очевидно, що Росія побачила можливість», — кажуть аналітики. За їх словами, російська антифранцузька та антизахідна пропаганда викликала резонанс серед африканських лідерів, обурених помилковими кроками Франції в Сахелі та втомлених від того, що західні лідери тиснуть на них щодо демократичних цінностей і прав людини. Для еліт в Африці Сполучені Штати сприймаються як «все ще зосереджені на старій збірці лекцій про демократизацію та надсилання гуманітарної допомоги», тоді як демократичні інститути Вашингтона втратили свій авторитет. Тим часом деякі аналітики кажуть, що американські інвестиції в Африку бліднуть у порівнянні з великою програмою позик Китаю. Натомість вони вважають, що Росія пропонує більше можливостей для африканських лідерів, які не хочуть обирати сторону між Вашингтоном, Пекіном і Москвою. Нагадаємо, об’єднати крайніх правих і крайніх лівих у Німеччині є метою Кремля. Таким чином росіяни хочуть створити у ФРН антивоєнну коаліцію.