Двох працівників Інституту біології клітини Національно академії наук обрали членами-кореспондентами НАН України. Йдеться про докторів біологічних наук Костянтина Дмитрука і Михайла Гончара. Про це LVIV.MEDIA повідомили у науковій установі. Про докторів біологічних наук Директор Інституту біології клітини Андрій Сибірний розповів, що його співробітники перемогли в конкурсах за це звання у своїх колег з Києва. Андрій Сибірний сподівається, що кількість членів-кореспондентів НАН з його закладу буде збільшуватись. “Найбільше членів НАН України й найбільше інститутів знаходиться у Києві. Львів стабільно входить до трійки міст за цими показниками. Коли відбувалось закрите голосування за те, кому треба надати звання члена-кореспондента, то що Костянтин, що Михайло обійшли своїх колег зі столиці. Це закріплює позиції Львова в розвитку української науки. Ми сподіваємось і робимо все можливе, щоб в нашому інституті збільшувалась кількість членів НАНУ” — розповів Андрій Сибірний. Костянтин Дмитрук розповів LVIV.MEDIA, що його шлях в науці розпочався понад два десятиліття тому і що він спеціалізується на дослідженні мікроорганізмів, зокрема дріжджів. “Більшість людей сприймають дріжджі, як щось дуже просте і обмежене. Але це дуже широка галузь. Я працюю над тим, щоб дріжджі давали більше користі людям. Це вітаміни, вакцини, біопаливо тощо. Кожен науковець публікує свої наукові праці. Чим більше цитують науковця, тим він вважається кращим і успішнішим. Тим більше він робить вклад в науку. Процедура виборів члена-кореспондента дуже складна і вона має в собі дуже багато вимог. Якщо зірки складаються правильно, ти стаєш членом-кореспондентом. У 2024 році мені це вдалося” — зазначив Костянтин Дмитрук Михайло Гончар розповів про те, що став членом-кореспондентом за свої дослідження ферментів (ензимів) і білків. “Без ензимів наше життя уявити не можна було б. Вони відіграють ключову роль в людському організмі. Я вивчаю і досліджую різні види, для того, щоб надавати аналітичні дані на основі яких можуть виводити нові ферменти або розробляти різні біоматеріали. Ми публікуємо більшість своїх наукових робіт закордоном, для того, щоб їх високо оцінювали у світі. На цей раз показники цитування робіт відіграли важливу роль для того, щоб мене і мого колегу обрали членами-кореспондентами Національної академії наук” — зауважив Михайло Гончар.