Ми в очікуванні чергових обмежень через ріст кількості хворих на COVID-19. Паралельно зі збільшенням інфікованих, росте кількість обговорень та "срачів" через можливий карантин та його правила. Ці розмови накладаються на небажання частини населення вакцинуватись. Антивакцинатори Франція обмежує пересування громадян, які не вакцинувались та ввела "санітарні перепустки". Окремі штати в США вже почали розробку політик щодо обмежень для громадян, які відмовляються вакцинуватися. Про подібні обмеження для невакцинованих говорить і міністр охорони здоров’я Олег Ляшко. Люди, з криками "замахали", "мене хочуть вбити", "це теорія змови", вимагають до себе кращого ставлення, ніж ті, які подбали про себе та інших, і вакцинувались. Ми не єдині, де є антивакцинатори, але, напевно, одні з тих, де їх так багато. Звичайно, у публічній площині можна побачити окремих ненормальних, провокаторів, прихильників Росії чи адептів "секти Догнала", але реальний стан справ значно гірший. Не варто оцінювати кількість антивакцинаторів за публічними акціями. Якщо, наприклад, у Франції на акції виходить ядро цієї групи, то в нас – маргінали. Більшість тихо сидить і саботує чи пише двозначні пости у мережі Інтернет. Не варто всі "проти" приписувати тільки Стахіву чи йому подібним. Більшу роль відіграють лікарі, депутати, активісти, що заявляють про своє небажання вакцинуватися та начебто утиск їх прав. Такі дописи мають більше впливу, ніж акції незрозумілих осіб. Саме ці лікарі/депутати/активісти закликають бойкотувати обмеження та виступати проти правил. Цінності та відповідальність Ситуація, яка складається, дуже цікава для нашого усвідомлення цінностей та ідентифікації себе зі спільнотою й громадою. Наступні карантинні обмеження поставили перед керівництвом України та громад важке питання. Хто для них в пріоритеті: вакциновані чи невакциновані громадяни? Чи всі рівні й розбирайтесь самі? Хибно зводити усі розмови про вакцинацію до двох позицій: вільне демократичне суспільно чи диктатура (авторитаризм), що обмежує права людини. Бо, користуючись логікою прихильників тези про обмеження прав, ми маємо назвати Францію авторитарною державою. Українці іноді хибно сприймають свободу. Для нас вона стала вседозволеністю, а моментами й закликом до анархії (тут не грає роль освіта чи вік). Мотивуючи свої діє свободою, ми відмовляємось підкорятись правилам й вимогам. І в будь-якій структурі, ресторані чи на вулиці намагаємось впровадити свої правила й трактування. Робимо це самі та ще й закликаємо інших ігнорувати вимоги та відверто цькуємо людей з протилежною думкою. Якщо не працюють тези про свободу й демократію, то згадуємо про Біблію і Бога: "Право вибору – священне і дароване людству Творцем". І тут теза про те, що "свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого" не працює. Бо люди якраз намагаються обмежити свободу іншого та нав’язати свої правила і водночас заявляють про тиск держави. Держава відповідає за нашу безпеку і виконує ці функції, коли вводить однакові для всіх правила. Так, є ті, що публічно і нахабно їх обходять, але така поведінка толерується суспільством. Інформаційний шум довкола залежить тільки від імені власника. Мало хто хоче розуміти, що відповідальність завжди йде поруч зі свободою. Проте в Україні не хочуть про це чути. І відповідальність навіть за свої вчинки перекладають на когось іншого. Люди не використовують масок і антисептиків, не дотримуються дистанції та закликають до порушення владних вимог, не вакцинуються, але у збільшенні числа хворих звинувачують президента, прем’єра, депутатів, міських головів й т. д. Обмеження для всіх чи ні Рішення Кабміну та органів місцевого самоврядування є та будуть показовими при запровадженні нових обмежень через збільшення кількості хворих. Чи будуть вакциновані мати вільний доступ до робочого місця, ресторанів та закладів відпочинку? Чи невакцинованим заборонять вхід? Зрозуміло, що закривати й обмежувати роботу, як це були при першій і другій хвилі, ніхто не буде. Це дуже негативно відіб’ється на економіці країни, громад та людей загалом. Утім дозволити всім працювати навіть з мірянням температури, антисептиками та масками теж не вийде, бо українці давно "забили" на ці правила. Відповідно, треба ставати на сторону вакцинованих. Якщо цього не буде, вакцинація буде сильно знецінена. І влада може втратити підтримку від активних та соціально відповідальних людей (а саме такі на мою суб’єктивну думку вакцинувались) у боротьбі з COVID-19 і популяризацією вакцинації. [relatedread id="9005"] Наразі Кабмін прийняв половинчасте рішення: став на сторону вакцинованих, але немає заборон для невакцинованих. Ми маємо переваги для вакцинованих і їх чіткий поділ на дві категорії (дві й одна доза вакцини), встановили відсоток вакцинації працівників для організації роботи. Водночас у жовтій зоні "кінцеве рішення про те, чи надавати послуги тільки вакцинованим, чи дотримуватись всіх карантинних обмежень, залишається за власником". Відповідно, частину відповідальності за ситуацію в громаді переклали на місцеву владу та надавача послуг. Фактично Кабмін і Міністерство охорони здоров’я не хочуть брати на себе повну відповідальність за обмеження. Тож є загроза, що обмежень не дотримуватимуться і кількість хворих зростатиме. Чіткі вимоги та обмеження, коли повністю вакциновані мають перевагу, буде діяти тільки в червоній зоні. Тут прослідковується бажання Кабміну зменшити інформаційний шум та невдоволення людей обмеженнями та мати виправдання, коли область "стане червоною": ми, мовляв, змушені так діяти, бо ви не виконали попередніх вимог. Що буде далі Чи будуть обмежуватись права і можливості для невакцинованих українців? Так! І з кожним разом все більше. Але завжди треба дивитись на мотивацію таких обмежень. Це безпека, колективна безпека. Люди, які вважають, що їм не потрібно вакцинуватись, носити маски, дотримуватись дистанції зі своєю свободою заходять на поле інших і починають їм диктувати умови життя. Не можна говорити, що такі обмеження це – диктатура. Людини має вибір і свободу дій. Нікого не змушують вакцинуватись. Ти можеш відмовитись і втратити переваги такі як кіно, ресторан чи концерт. Але сучасний світ дозволяє все те саме отримати вдома: кіно та концерт онлайн, доставка їжі. У людини не забирають можливість, а просто скорочують кількість варіантів. Також обмеження не будуть залишати без засобів для існування. Можна міняти спеціалізацію та працювати віддалено. Тобто нормально жити, заробляти гроші та навіть подорожувати можна спокійно. Здав тест, він негативний, їдь куди хочеш. Так, це буде дорожче, ніж у вакцинованих, але це вже вибір людини. Можна не платити та не їхати. Можливості залишаються, але будуть дорожчими. Безпека – це домінантна цінність українців. Але тут завжди йдеться про агресію сусідів та війну. Проте немає розуміння, що ускладнення від коронавірусу можуть призвести до швидшої смерті, це загострює інші хвороби. Щодня, коли виходимо у натовп безвідповідальних людей, теж піддаємось небезпеці, бо ніхто не знає, які ускладнення можемо отримати після хвороби. Ми маємо розуміти, що небезпека – це не тільки війна чи п’яний водій за кермом, а й відсутність банальної дистанції та відповідальності у людей.