Путін і народ Росії (тепер про це можна говорити вже точно) не лише об’єднали українців. Вони їх змінили - остаточно і безповоротно. Всіх, а не лише тих, хто воює, волонтерить чи був змушений тікати з дому. Змінились усі, хоча не всі це наразі усвідомили. Досі подібні якісні зміни відбувалися під час Майданів, тоді теж здавалося, що це – на покоління вперед. Але спритним ділкам від політики вдавалося кожного разу повертати ситуацію на свою користь. Зараз ситуація кардинально інша, бо на Майдан можна було їхати, чи не їхати. Війна не вибирає і не запитує. Всі українці відтепер будуть думати і жити по-іншому. Дії стануть чіткими, ефективними і наповненими сенсом. Адже нема смислу займатися дурницями, якщо життя коротке, спокій оманливий, а помилки буквально коштують життя. Красиві слова про те, що матеріальні блага не мають справжньої цінності, стали реальністю. Сім’я, друзі, враження, спогади, емоції – це дійсно те, що можна вважати своїм, взяти з собою. А ремонт в квартирі – ні. Праці філософів-стоїків, написані 2 тисячі років тому, зараз сприймаються як ніколи. Крім того, в майбутньому українці точно пам’ятатимуть, що найгірші прогнози мають властивість справджуватися. Що не варто покладатися на чийсь здоровий глузд, якщо є мінімальна підозра в його відсутності. І що слова Голди Меїр – це дуже конкретна порада, а не просто одна з цитат визначних людей. А вона попереджала: якщо хтось говорить, що збирається вас убити, значить він спробує це зробити. Час – це те, що неможливо компенсувати нічим. На Майдані достатньо було кількох годин, щоб навчитися бути корисним. Тягати важкі речі, мішати коктейлі, просто бути. Але цих кількох годин не вистачить, щоб стати корисним на війні. Без підготовки можна стати хіба що зайвим баластом. Тому питання тотальної військової і медичної перепідготовки залишиться одним із найактуальніших на найближчі роки. Бо все, що ти розвивав у собі протягом життя, виявилося непотрібним. Краще б ти підтягувався і стріляв, а не читав, писав і вчив іноземні мови. Попит на такі курси буде стабільно високим ще довго. Економіка держави буде перебудована під військові цілі. Всі уже напевно зрозуміли, наскільки важливо мати ресурси. На системи протиповітряної оборони, наприклад. Або на гідні зарплати військовим. Все, що є, потрібно використовувати по максимуму: землю, техніку, людей, інституції, корисні копалини. Все неефективне без зайвих сентиментів слід позбавляти державного фінансування, все повинно працювати на оборону. Але зміниться і економічна поведінка кожного громадянина. В умовах постійної загрози треба бути готовим і мобільним. І українці такими стануть. Іншим буде ставлення до різного калібру агентів впливу Кремля. Зрозуміло, що кожен одразу згадав Шуфрича і Медведчука. Але є маса "своїх хлопців", які більшою чи меншою мірою були інтегровані в економіку ворога. Вони справно ходили до церкви на свята, фотографувалися у вишиванках, виголошували патріотичні гасла, але економічно були прив’язані до ворога. Після Майданів вони на деякий час робилися "невидимими", а потім знову поверталися. Зараз цього не буде – тепер кожен розуміє, що простіше нейтралізувати ці мережі в зародку, ніж потім виловлювати ворожих провокаторів і навідників. Всі переконались у важливості соціальних зв’язків. Якщо в територіальну оборону набирають по 10 чоловік, краще знати цих людей до війни. Знати, хто живе в будинку і помічати "засланих" квартирантів – життєво важливо. Спілкуватися з тими, кого бачиш в церкві, барі, сквері, потрібно було заздалегідь, щоб не знайомитися під звуки сирен. Українці нарешті відчули, що це "своя держава". Невідомо, чи було колись таке в нашій історії взагалі - люди довіряють і вірять армії, поліції, чиновникам. Це неймовірно. Все це можна назвати катарсисом. Після якого Україна починає своє майбутнє. Росія такий катарсис, судячи з реакції самих росіян, переживе ще не скоро і проти своєї волі. А перед цим, замість майбутнього, зануриться в ще темніше минуле.