Днями помічник Путіна Юрій Ушаков, а також його прес-секретар Дмітрій Пєсков заявили, що Росія готова відновити тристоронні перемовини у форматі Україна-США-Росія приблизно в 10-х числах листопада. Першим можливим місцем зустрічі було названо Абу-Дабі, але через війну на Близькому Сході розглядається також нейтральна Швейцарія. Численні політичні аналітики слушно пов'язують цю дату з очікуванням результатів проміжних виборів до Конгресу США. Ці вибори відбудуться 3 листопада і визначать політичний баланс сил у Вашингтоні на найближчі кілька років. Хоча, як очікується, Дональд Трамп і стане «кульгавою качкою», повноважень у нього буде все ще достатньо для того, щоб дивувати світ своєю екстраординарною поведінкою. Навіть після поразки республіканців на цих проміжних виборах Трамп залишиться президентом США до січня 2029 року, а вибори змінять склад Конгресу, але не конституційні повноваження глави держави. Та й причини існування Трампа в політиці нікуди не зникнуть, як нікуди не подінуться і прихильники декларованого ним політичного курсу. Неконтрольована міграція, наплив наркотиків, зростання державного боргу, протистояння з Китаєм та Іраном, стосунки з Кубою, Венесуелою, Гренландією – всі ці речі Дональд Трамп не вигадав, а вдало артикулював для республіканського електорату. Проте не виборами єдиними запам’ятаються найближчі тижні. Цей листопад фактично буде точкою синхронізації американських виборів та ще цілої низки важливих подій, які зрештою можуть призвести до відновлення переговорів стосовно майбутнього України. А саме: Другий тур президентських виборів у Бразилії 25 жовтня визначить курс цієї найбільшої країни Південної Америки, а заразом дає відповідь на питання, чи розширять США свій контроль над Західною півкулею – не розширять. Трамп неприховано робив ставку на Флавіу Болсонару, правого ліберала і прихильника зближення країни з Вашингтоном, який поступився чинному президенту Лула да Сілві. Довголітній президент Сербії Александр Вучич визнав поразку своєї партії на парламентських виборах і переходить в опозицію. Це, теоретично, посилить вплив ЄС на Балканах, послаблюючи Росію, Китай і навіть США теперішньої адміністрації. Парламентські вибори 27 жовтня в Ізраїлі та подальша політична доля Беньяміна Нетаньягу, можуть вплинути на весь Близький Схід, включно з перспективами «іранської кампанії» для Вашингтону. З 26 по 29 жовтня в столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді мав пройти 10 форум Future Investment Initiative, який називають «Давосом пустелі». Цього разу його перенесли на 2027 рік, ймовірно, через атаки хуситів. Не допоміг навіть оборонний пакт з Пакистаном та Туреччиною, а також спроба налагодити стосунки з Китаєм на тлі протистояння з Іраном. Несподівано пожвавився ЄС, яка останнім часом демонструє ознаки геополітичної суб’єктності. Наприклад, делегація євродепутатів зі Спеціального комітету Європарламенту з питань Європейського щита демократії на чолі з головою комітету Наталі Луазо відвідає 26-28 жовтня Боснію і Герцеговину. Серед іншого, євродепутати планують проаналізувати масштаби та наслідки іноземного втручання з боку Росії, Китаю та країн Близького Сходу. Особливу увагу приділять дезінформації, кібератакам та економічним важелям впливу на демократичні інституції країни. Не менш цікаво буде і в Китаї, де 26-29 жовтня проходитиме П’ятий пленум ЦК Компартії КНР. Захід закритий, суто внутрішній, великих сюрпризів не очікується, але є кілька важливих тем. По-перше, «партійна дисципліна та самоврядування», що простою мовою може означати кадрові чистки у партії та військовому керівництві, а це прямо впливає на готовність до конфлікту за Тайвань. По-друге, стосується підготовки до зустрічі Сі Цзіньпіна з Дональдом Трампом. І по-третє, проблем американських і європейських мит, якими Захід захищається від китайської торгової експансії. Все це разом, очевидно, впливатиме і на позицію Сі стосовно російської агресії проти України, а саме – наскільки Пекін буде готовий жертвувати стосунками з європейцями, підтримуючи Москву. Промовиста і зовнішньополітична активність КНР, особливо на тлі начебто порозуміння між США та Росією. 27-29 жовтня планується візит до Китаю делегації торговельного комітету Європарламенту, під час якого порушуватимуть питання гігантського торговельного дефіциту ЄС в торгівлі з Пекіном та китайські обмеження на експорт рідкісноземельних матеріалів. Днями закінчилося дипломатичне турне міністра закордонних справ Китаю Ван І країнами Європи, під час якого він, логічно припустити, намагався порозумітися з окремими державами, щоб обійти торгові обмеження з боку Брюсселю. В результаті всіх цих дипломатичних маневрів виникне ситуація, коли, можливо, доля України вирішуватиметься в одному з двох форматів: Варіант № 1. Москва просуває ідею зустрічі Трамп-Путін-Сі Цзіньпін на полях саміту APEC у Шеньчжені 18–19 листопада. Ушаков заявив, що китайська сторона вже займається підготовкою, а Кремль розглядає це як можливий майданчик для обговорення «українського питання». У цьому форматі України і ЄС нема «за столом». А гіпотетичну зустріч називають «самітом великих держав» (з алюзією до Ялти-2), що викликає в Києва та європейських союзників набагато більше тривоги, ніж технічні перемовини Україна–США–РФ. Варіант № 2. США офіційно запросили Путіна на саміт G20 у Флориді, який має відбутися в грудні, що підтвердив держсекретар Марко Рубіо. В Кремлі заявили, що запрошення отримане, але рішення про участь Путін ще не прийняв. Володимир Зеленський оголосив, що поїде до Флориди, якщо там буде можливість провести переговори з Трампом і Путіним, але офіційного запрошення для України на той момент він не отримав. Очевидно, Москва просуває перший сценарій як «саміт великих держав», де Україна перетворюється з учасника переговорів на предмет обговорення. Трамп публічно говорив, що готовий зустрітися з Путіним і Сі, тобто без Зеленського. І це вже не просто гіпотеза московських офіційних осіб, а ідея, яку, принаймні на словах у даний момент, підтримує президент США. Все ще може змінитися, але для України, а також Європи, важливо, аби домінуючим і перспективнішим став другий варіант. Оскільки вже доводиться залежати від чужих виборів, пленумів, торгівельних тарифів та альянсів, то важливо найближчим часом принаймні не давати аргументів на користь першого варіанту. Автор – Назар Кісь, IQ-аналітика Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA