У Львові 18 листопада відкрили найбільший у місті Центр сучасного мистецтва Jam Factory Art Center. Розташований він на вулиці Богдана Хмельницького, 124, у приміщенні, яке львів’яни знають як “Фабрика повидла”. Тепер тут, у відновлених приміщеннях, проводитимуться виставки, театральні та музичні перформанси, а ще освітні події. Історія “Фабрики повидла” У Львові у приміщенні, яке тепер розташоване на вулиці Богдана Хмельницького, 124 у 1872 році єврейський підприємець Йозеф Кронік заснував фабрику з виготовлення алкогольних напоїв. А у 1913 році до нього приєднався син. З того часу фабрика стала називатися “Кронік і син”. У кінці ХІХ — на початку XX ст. тут добудували неоготичну будівлю та вежу, які також стали частиною фабрики. Під час Другої світової війни будівля фабрики вціліла, хоча інші, розташовані поряд, були понищені чи зруйновані. Після війни будівлі фабрики перейшли у підпорядкування тресту "Укрголоввино" і діяли як місце розливу імпортованих з Молдови та Алжиру вин. У 1970-х роках тут був цех переробки овочів. У цеху випускали овочеві консерви, повидло, мед і гриби, які можна було купити також у маленькій крамниці поряд. База переробки овочів була невеликим підприємством, де постійно працювали не більше 25 робітників. У 1980-х роках підприємство пройшло технічне оновлення із встановленням вакуумних установок для виготовлення повидла та томатної пасти. Саме тому, згодом, у 2009 році місцеві митці, які тоді користувалися цим простором, стали називати це приміщення “Фабрика повидла” У 2008 році виробництво тут зупинилось, а будівлю продали Олексію Курилишину, бізнесмену і девелоперу зі Львова. Він був зацікавлений у переобладнанні будівлі на готель. Проте згодом дав дозвіл на проведення у приміщенні різноманітних культурних заходів. Серед найпомітніших були "Тиждень актуального мистецтва", який проводили кілька років поспіль з 2008 року, а також "Львівський тиждень моди", театральні постановки та "Urban Exploration Fest". Як створювали Jam Factory Art Center Ідея створити в історичній індустріальній будівлі мистецький простір виникла у 2015 році. Тоді вона була частково зруйнована та вкрай занедбана. Побачивши оголошення про продаж, яке висіло на стіні “Фабрики повидла”, швейцарський та австрійський історик, фахівець з історії Східної Європи та України, засновник “Центру міської історії східної та центральної Європи у Львові” Гаральд Біндер вирішив придбати це приміщення. Як розповідає засновник Jam Factory Art Center Гаральд Біндер, однією з мотивацій придбати фабрику та створити тут мистецький центр було бажання змінити індустріальний район Львова. Після купівлі оголосили архітектурний конкурс на ревіталізацію самої “Фабрики повидла”. Серед 5 учасників переміг проєкт архітектурного бюро з Відня Atelier Stefan Rindler. Метою Гаральда Біндера було максимально зберегти історичний вигляд колишньої фабрики “Кронік і син”. “На той час стан будівлі був — руїна. Але вона була сповнена історії та потенціалу”, — згадує засновник. Деякі будівлі довелося відбудовувати заново. Проте намагалися максимально використати автентичну цеглу зі зруйнованих приміщень. За проєктом, ліворуч від входу до фабрики, мали поставити великий куб. Проте, для цього треба було знести будинок, який стояв впритул до основної будівлі. Однак Гаральд Біндер вирішив відмовитися від цієї ідеї та зберегти будинок. “Знесення лівої частини будівлі було б брутальним втручання в історію”, — зазначив Біндер. Під час відновлення віднайшли та зберегли історичні написи на фасаді будівлі, які колись були рекламою для фабрики “Кронік і син”. Там, польською мовою, йдеться, що на фабриці виготовляють горілку, лікер та ром. А також продають напої у роздріб. Під час реставрації майстри знайшли під однією з балок мішечок із корками, які використовували для закривання пляшок на фабриці. Вони поповнили експозицію історичної виставки Jam Factory Art Center. Однією з найцінніших знахідок Гаральд Біндер вважає віднайдення місця синагоги, яка була знищена у Другій світовій війні. Віднайдена синагога на Знесінні Під час відновлення простору фабрики майстри натрапили на місце, де колись була синагога села Знесіння. Інформації про неї майже не було. Після тривалих історичних розвідок Гаральду Біндеру вдалося з’ясувати, що 30 квітня 1871 року, на прохання мешканців села, група з десяти впливових на Знесінні осіб об’єдналися, щоб збудувати на землі одного з них синагогу. Через сім років, у 1878 році, відбувся чин освячення новозбудованої синагоги. Проте вона не пережила часи Другої світової війни. Тепер на території Jam Factory Art Center, на місці колишньої синагоги, створили меморіальний комплекс. На стіні поряд з місцем розташування синагоги з’явився напис з іменами десятьох її засновників. Якось, під час власних досліджень, Гарольду Біндеру вдалося натрапити на розповіді чоловіка, який мешкав на Знесінні неподалік, і якому вдалося пережити Голокост та емігрувати після війни до Америки. Гарольд вирушив до Мериленду, щоб зустрітися з Вільямом Лоєвом та розпитати, що він пам’ятає про цю місцевість та про приміщення фабрики “Кронік і син”. На жаль, на той час 90-річний чоловік не зміг нічого згадати про фабрику. Проте розповів чимало дитячих спогадів про синагогу. На місці колишньої синагоги вже незабаром встановлять інформаційний щит, де, відсканувавши код, можна буде переглянути це інтерв’ю. Що буде у Jam Factory Art Center Створення мистецького центру тривало 8 років. Спершу його відкриття планували на початок 2022 року. Проте війна змінила ці плани, а разом з ними і підходи до використання деяких просторів. Зокрема підвал, який планували використовувати як технічне приміщення, перетворили в укриття для мешканців навколишніх будинків. Також ангар, розташований на території, який спершу мали намір знести, став складом гуманітарної допомоги та гаражем для автівок швидкої допомоги. У подвір’ї Центру розташували паркінг, який накрили сонячними панелями. Це рішення прийшло також з війною. Адже Центр вирішив обмежити використання газу задля більшої автономності. Загалом, простір складається з давнього відновленого комплексу у якому розмістили великий виставковий зал, історичну виставку, крамницю з творами мистецтва, Jam Bar і терасу. До комплексу входять і нові простори, де збудували сучасний чорний куб, який є репетиційною залою, авдиторіум, Jam Cafe, укриття й офіс. Навколо облаштована публічна зона для прогулянок і відпочинку. Вхід на територію комплексу буде вільним, винятками стануть окремі події та виставки. Перша виставка Вже 18 листопада у Jam Factory Art Center відкриється перша виставка “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”. Кураторами її є Катерина Яковленко, Наталія Маценко та Борис Філоненко. У виставці представлені роботи українських художниць і художників 2022-2023 років. А також твори митців від ХІХ століття по сьогодні. Відвідувачі зможуть побачити на виставці цифрові копії з оригінальних картин Тараса Шевченка, які експонувалися до війни у Національному музеї Тараса Шевченка. Це роботи 1848 року “Пожежа в степу” та “Джангис- агач”. Також на стінах виставкового залу залишили вільні місця. Вони, за словами кураторів, призначені для творів мистецтва, які під час війни окупанти вивезли на територію Росії. Місця залишатимуться не зайнятими до того часу, доки ці картини не повернуться в Україну. “Виставка побудована за принципом новел та об'єднує твори на двох дистанціях — між сьогоденням і минулим та між персональними переживаннями й досвідами воєнного часу”, — зазначають куратори. Виставка триватиме до березня 2024 року та буде доповнена програмою з дискусій, зустрічей та кураторських екскурсій. На відкриття виставки та Jam Factory Art Center усіх охочих запрошують 18 листопада. З 15:00 до 22:00 на гостей чекає екскурсія історичною виставкою та мистецькою виставкою “Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми”, а також музична програма: концерт Мар’яни Садовської та Крістіана Томе з новою програмою “Навчитися світла”, колаборація з Сафіє Лентер-Кизи та виступ Grisly Faye. Вхід вільний.