Війна в Україні змушує фермерів по всій країні робити вибір між життям і смертю: чи варта робота, щоб ризикувати своїм життям? Вторгнення Росії, яке триває вже 15-й місяць, зробило Україну найбільш замінованою країною у світі. Поля, від яких колись залежали фермери, зараз є потенційними смертельними пастками, пише The Washington Post. Так, у Херсонській області на південному узбережжі, яка вважається однією з найродючіших земель країни, фермери обережно «прочісують» свої поля для пошуку бойових боєприпасів. Їхати на тракторі чи плузі поперек надто небезпечно. 60-річний Андрій Пурик місяцями обережно ходив туди-сюди по своїй величезній території, збираючи артилерійські снаряди голими руками. На око визначав, які вже вибухнули, а які ні. «Ми перевіряли поля з грудня по квітень день за днем. Ми уважно дивилися вперед, на 10 метрів, і оцінювали те, що бачимо перед собою», — сказав фермер. За його словами, коли всі видимі сліди війни були видалені з поля, він вирішив обробляти свій урожай, як він це робить щороку. Для цього чоловік прикріпив до свого трактора броньовані пластини — додатковий захист, на випадок, якщо він пропустив якийсь боєприпас. «Тільки я, як старший, сів за кермо. Дітям ще жити», — каже він. Андрій Пурик пережив місяці важкої окупації — лінія фронту проходила посередині його хутора, а зіткнення сил перетворило його поля та склади на поле битви. Але навіть після того, як українська армія вигнала російських окупантів та послабилися бомбардування, повернутися до роботи було важко. Інші фермери використовують трактори, якими можна керувати дистанційно, щоб мінімізувати небезпеку. Дехто, намагаючись самостійно засіяти поля, був убитий або покалічений мінами. Згідно з офіційними оцінками Міністерства аграрної політики та продовольства України та Київської школи економіки, вторгнення Росії завдало сільськогосподарському сектору України збитків на суму понад 6,6 мільярда доларів. «Коли ми звільнимо ці території, ми не зможемо використовувати їх для сільського господарства найближчі три-чотири-п'ять місяців, тому що нам потрібно буде їх розмінувати», - заявив міністр оборони Олексій Резніков й додав, що Україна ще багато років після закінчення війни буде «зачищати» свою територію. Щоб тримати людей подалі від замінованих полів, але при цьому отримувати їм необхідні продукти харчування, ініціатива «Насіння для України» розпочала будівництво теплиць на непридатних для ведення сільського господарства ділянках у нещодавно деокупованих селах по всій Україні. Відтак сім’ї отримують подароване з-за кордону насіння для посадки свіжих фруктів і овочів — альтернатива доставці волонтерської гуманітарної допомоги, яка може бути ненадійною. «Надати інструменти для вирощування їжі простіше та стабільніше. Це також дає роботу і робить людей трохи щасливішими. Садівництво – це протилежність війні та руйнуванню», — сказав Володимир Кадигроб, який заснував ініціативу. 64-річна Наталія Бушинська, яка живе в Херсонській області, розповіла, що росіяни вкрали все її насіння. «Тому цього року не було чого сіяти», – сказала жінка, яка згодом отримала пакет «Насіння для України», в якому були капуста, морква, кавун, помідори та кукурудза. Натомість на північному сході Харківської області бригади розмінування працюють щодня з 6-ї ранку до 18-ї години вечора, а іноді й пізніше. «Розмінування всієї цієї території, усіх доріг і полів займе щонайменше 70 років. І чим довше триватиме ця війна, тим більше років буде витрачено на зусилля з розмінування», — сказав Олександр Марченко, який після повномасштабного російського вторгнення став сапером. Він та його троє членів екіпажу були викликані для роботи з нерозірваним касетним боєприпасом та так званою пелюстковою міною. У них є вантажівка для транспортування боєприпасів, які вони не можуть розібрати на місці. Кабіна броньована для захисту водія в разі вибуху. Місцеві жителі постійно просять саперів перевірити їхні городи та подвір’я. Заявки накопичуються протягом дня, щоб виконати їх увечері, після того, як бригада завершить більш актуальну роботу. 36-річний Віталій Фесенко керував великим сімейним агробізнесом на понад 7 000 гектарів. Проте російські та українські сили встановили протитанкові та протипіхотні міни на території. Поки чоловік чекає на приїзд саперів, його штат скоротився з 30 працівників до трьох. На сусідньому полі є свинарник. На початку війни власник залишив двері загону відкритими, щоб підвищити шанси свиней вижити. Проте у жовтні, після визволення Харківщини, Фесенко з сусідом повернулися на свої хутори, виявилося, що зусилля були марними. Чоловік вказав на нору, де одна із тварин підірвалась на міні. «Ці свині зараз «допомагають» нам розмінувати поля», — зауважив чоловік. Нагадаємо, Україна може вдвічі збільшити експорт зерна. Це станеться за умови розблокування портів Миколаєва.