Один з найбільших у Європі заводів з виробництва боєприпасів цілодобово працює з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, щоб виробляти вкрай необхідні 155-міліметрові артилерійські снаряди. Якщо все піде за планом, до 2028 року материнська компанія фабрики Nammo буде випускати 200 тисяч снарядів на рік, що у 20 разів перевищує довоєнне виробництво. Про це пише The New York Times. Проте, цього буде недостатньо, та й виробляються снаряди відносно повільними темпами, тоді як українські сили оборони кажуть, що їм потрібно в середньому 250 тисяч 155-міліметрових снарядів щомісяця, щоб відбити наступ Росії. Та насправді, сукупна продукція всіх 11 європейських заводів, які виробляють снаряди, все одно не задовольнить відчайдушних потреб України. Ця проблема стала актуальною для країн НАТО через більш як тридцять років після закінчення холодної війни, що змусило багатьох скоротити військові витрати на користь щедрих витрат на соціальне забезпечення. І зараз, коли навіть Сполучені Штати намагаються задовольнити попит на озброєння та важку техніку, офіційні особи та аналітики дедалі більше сумніваються, чи зможе Європа настільки розширити виробництво свого скороченого військово-промислового сектора, щоб надати Україні необхідну допомогу. Сумні реалії Відповідь сумна: здається, ні, принаймні в короткостроковій перспективі. Союзники по НАТО сподіваються задовольнити невідкладні потреби України за рахунок запасів усередині країни та за кордоном. Проте наразі вони намагаються збільшити виробництво, якщо війна затягнеться на роки «Зараз йде війна за промислові потужності як для того, щоб допомогти українцям, так і для того, щоб відновити запаси. Я думаю, що ми повинні були це зрозуміти раніше і діяти раніше, але ми там, де ми є», — сказав виконавчий директор Nammo Мортен Брандцаг. Він зазначив, що це «довший шлях у Європі», щоб залучити країни до відновлення галузі порівняно зі Сполученими Штатами, які він назвав «менш протекціоністськими» з «більш довгостроковим поглядом на ринок». Обіцянки європейських країн Минулого місяця Європейський Союз погодився витратити до 2,14 мільярда доларів США, щоб допомогти доставити в Україну один мільйон 155-міліметрових снарядів протягом 12 місяців — контрольний показник, якого Сполучені Штати з їх надійнішими запасами та спрощеною системою фінансування вже досягли. Але для цього Європі доведеться напружитися. «Цілком можливо, що ми можемо не досягти цього», — сказав Габріеліус Ландсбергіс, міністр закордонних справ Литви. Це значною мірою залежатиме від Nammo, одного з найбільших виробників снарядів на континенті. Штаб-квартира компанії розташована приблизно за годину їзди на північ від Осло. Nammo є спільною власністю уряду Норвегії та оборонної фірми, мажоритарним власником якої є Фінляндія. Вона виробляє та зберігає боєприпаси в дев’яти європейських країнах і Сполучених Штатах й планує розширити свою діяльність на обох континентах. Але керівники компанії часто зазначали, що їхні плани зриваються через небажання багатьох країн взяти на себе зобов’язання щодо значного збільшення військових витрат. «Нації потребують термінових рішень, щоб бути готовими фінансувати цей величезний потрібний промисловий потенціал», — сказав Мортен Брандцаг, підкресливши, що це «неможливо» без довгострокових контрактів. Особливо це стосується 155-міліметрових артилерійських снарядів, які були першими «жертвами» скорочення оборонних бюджетів у країнах Європи після холодної війни. Норвегія, наприклад, не замовляла продукцію Nammo з початку 1990-х років. Як працює виробництво Представники Nammo, які з міркувань безпеки та конкурентоспроможності не розкривали інформацію щодо поточного виробництва компанією 155-міліметрових снарядів, заявили, що перед війною вони випускалися «десятками тисяч». Попри це, Nammo знадобиться щонайменше три роки, щоб виконати замовлення Норвегії — яке все ще обговорюється, і уряд ще не оплатив його. А замовили норвежці понад 400 тисяч снарядів. Протягом багатьох років Nammo продавала регулярні, але скромні обсяги боєприпасів військовим у Північній Європі та Сполучених Штатах. Але, як і в інших галузях оборонної промисловості, їй дуже не вистачало ресурсів, необхідних для задоволення вибухового попиту після початку війни в Україні. Протягом останнього року компанія скуповувала більше металів, палива та інших матеріалів, щоб виробляти більше снарядів. Але для їх створення потрібно більше роботів та інших виробничих машин — перша фаза яких буде доставлена на фабрику Raufoss у червні, після того, як у травні завод розширить свою площу для їх розміщення. Та поки цього не станеться, рівень виробництва залишатиметься «нормальним», сказав Джон Арне Борресен, 30-річний ветеран компанії Nammo, який керує лінією збирання 155-міліметрових артилерійських снарядів на фабриці Raufoss. Зараз компанія будує нову, більшу фабрику для виробництва 155-міліметрових снарядів, але вона запуститься не раніше кінця 2024 року. Натомість навіть тоді знадобиться більше працівників для керування машинами. Що може стати на заваді Nammo Також Nammo стикається з новим викликом щодо свого майбутнього виробництва: потенційна конкуренція з TikTok за доступне енергопостачання південної Норвегії після того, як популярний додаток для обміну відео переміститься в сусіднє сховище даних наприкінці листопада. Зокрема, норвезький уряд схвалив заявку TikTok минулого літа. Відтак компанія отримуватиме електропостачання для центру обробки даних, який, як очікується, включатиме тисячі співробітників і робочих місць на будівництві та вважається одним з найбільш екологічно стійких у своїй галузі. Але це розлютило Брандтзаега, який сказав, що розподіл громадської енергії ризикує «надавати пріоритет відео з котами перед терміново необхідними оборонними проєктами». Натомість Свейн Атле Хагасет, виконавчий директор Green Mountain Data Centers, яка орендує об’єкт TikTok, заперечує, що це становить загрозу для Nammo, заявляючи, що наразі у районі надлишок енергії. Яка ситуація у конкурентів Через дефіцит боєприпасів, за словами керівників галузі, європейські виробники оборонної продукції об’єднують більше ресурсів у надії пришвидшити поставки. Зокрема Домінік Гійє, виконавчий віцепрезидент французької фірми Nexter, сказав, що його компанія розширила робочий день своїх співробітників до трьох змін замість однієї, щоб спробувати «не відставати від потреб військового часу». Компанія Nexter також виготовляє 155-міліметрові протитанкові боєприпаси та боєприпаси для ППО, але потребує запчастин і витратних матеріалів, якщо хоче подвоїти своє виробництво — через що минулого тижня Гійє приїхав до Nammo, щоб отримати допомогу від конкурента. «Коли Росія вперше вторглася, всі думали, що це не буде довгою війною», - сказав Гійє. За його словами, через рік після вторгнення стало очевидно, що справи з «екосистемою» європейської промисловості боєприпасів, «справи дійсно складні». «Усі знають, що ми іноді є конкурентами, але ми також є партнерами щодо деяких компонентів», — сказав виконавчий віцепрезидент французької фірми Nexter. Нагадаємо, план Пентагону щодо розширення виробництва снарядів протягом наступних двох років знаменує собою прорив у спробах втамувати спрагу України до зброї. Але конфлікт оголив глибокі проблеми, які Сполучені Штати повинні подолати, щоб ефективно виробляти зброю, необхідну не лише для допомоги їхнім союзникам, але й для самооборони Америки, якщо виникне конфлікт із Росією, Китаєм чи іншою великою державою.