Вбивство п’ятьох та поранення стількох же людей строковиком Національної гвардії України у Дніпрі викликали черговий шквал вимог скасувати строкову службу та повністю перейти на контракту армію. До цього додалось багато маніпуляцій та обговорень ситуації в армії. На жаль, вони поверхневі та емоційні. І через пару тижнів ми можемо про все забути до чергового надзвичайного випадку чи весняного призову. Обговорення строкової служби в Україні треба розділити на дві важливі частини. Перша — для чого нам взагалі строкова служба; друга — що робити з тією ситуацією, яка вже є. Питання строкової служби — це завжди емоція, навішування ярликів та багато стереотипів. Але воно потребує іншого підходу та організації. Дуже багато емоцій Емоції в обговоренні строковиків є завжди, а не тільки після вбивств у Дніпрі. Але армія — не курорт, не вишкільний табір з піснями біля багаття. Це — школа для майбутніх воїнів, яких вчать терпіти, виконувати накази та бути готовими знищувати ворогів. І там такий самий склад як і в суспільстві: люди з різними точками зору, з різних соціальних груп, зі своїми стереотипами. Тому конфлікти, проблеми в комунікації не є чимось надзвичайним. Яка різниця між "вісімнадцятирічним хлопчиком строковиком" і "вісімнадцятирічним чоловіком контрактником"? У реальності служби: перший постійно перебуває на території частини, а другий приходить на роботу та може піти додому. Утім для більшості людей чомусь це — зовсім різні образи. Але і в строковиків, і в контрактників ті ж проблеми, те ж виховання, такий самий психологічний стан. Лише трошки інші умови служби та забезпечення. Накладання емоцій і породжує проблему у сприйнятті служби та ставленні до неї. Для України дуже важлива строкова служба Підготовка якісного резерву. Можна багато говорити про різні способи підготовки населення до війни та ведення бойових дій. Але жодна школа чи тренінговий центр не замінять строкову службу в армії. Аргумент, що на строковій дуже мало готують до війни та є багато непотрібної роботи - дуже маніпулятивний. Так буде, якщо у вас не нічого, крім шикувань, нарядів і перегляду російських фільмів та серіалів, не відбувається. І це ключове питання в строковій службі — як вона організована? Будь-яка підготовка залежить від командирів, як ротних, так і частини. Перший бойовий резерв. Політики можуть кричати, що у 2014 році строковиків не використовували для ведення бойових дій. Але це — неправда. Історія про добровільну участь — просто психологічна гра: коли люди погоджувались на "геройство", не розуміючи, на що йдуть. Насправді саме строковики є першим бойовим резервом для армії. У випадку чергового вторгнення, після контрактників у бій ідуть вони. Саме вони будуть у частинах і на стратегічних об’єктах, які в першу чергу будуть бомбити та намагатися захопити. Поки розгорнеться тероборона та підтягнуться резервісти, строковики вже будуть воювати. Збільшення резерву в тилу. Людина яка відслужила рік здебільшого точно краще знає що і як робити, ніж ті, хто тиждень чи два були на навчанні. Треба зрозуміти, що армія, війна — це не розвага. Дискомфорт, психологічний тиск та дисципліна — важливі для підготовки. Українська економіка не готова до контрактної армії. 27 821 строковиків було призвано на службу у 2021 році. Щомісяця кожен з них отримує суму від 350 до 700 гривень, все залежить від посади. Це приблизно 175 272 300 гривень на забезпечення в рік. Мінімальне місячне забезпечення солдата-контрактника — 10 тисяч гривень. Якщо строковиків замінять контрактники, то в рік на них треба витратити мінімум 3 338 520 000 гривень. Це в 19 раз більше. Але якщо врахувати всі інші виплати (підйомні, відпускні, лікарняні, бойові), то ця сума значно зросте. Чи готовий бюджет до таких витрат? Ні! Країни НАТО теж мають строкову службу Не всі країни НАТО скасували строкову службу. Серед таких країн — Литва, Естонія, Данія, Норвегія, Швеція та Греція. Як приклад оборони у нас часто називають Швейцарію та Ізраїль. Там якраз є призов на строкову службу, але він має свою специфіку організації. Тому варто говорити не про скасування строкової служби, а її реформу. Для прикладу: зробити піврічний інтенсивний вишкіл, або тримісячний інтенсив, а потім щорічні двотижневі навчання протягом 20 років. Це б дозволило сформувати резерв та отримати більшу кількість людей, які готові та вміють захищати країну. [subscribe] Строкова служба — це ще й виховання В Україні є люди, які готові воювати хоч і не мають за плечима строкової служби. Багато таких поїхало на війну у 2014/15 роках та вчились на ходу, від бою до бою, від чергування до чергування. Менше знань та вмінь піддавали їх більшому ризику. Та навіщо ризикувати, якщо можна дати знання та вміння у нормальних умовах? В армії головне — дисципліна. Часто чую рекомендації читати книгу "Застеляйте ліжко. Дрібниці, які можуть змінити ваше життя... і, можливо, світ" (Автор адмірал Вільям Макрейвен) і саме цих "дрібниць" вчать на строковій. Людина, яка вміє стріляти, знає, що таке робота у двійках, трійках, зачистка — не завжди готова підкорятись і виконувати накази, має більше власних думок і суджень, порушує дисципліну, на відміну від строковика, який за час служби, умовно, двічі був на полігоні, де вистріляв по 11 патронів. Він виконає будь-який наказ і не розказуватиме командиру, що і як робити. Тому строкова служба дозволяє виховати воїна, як частину системи, а не окремого вмілого індивіда. В армії колектив важливіший за особисті вміння. І саме колектив формує бачення, розуміння та взаємодію. І тут є проблема, бо виховання шкутильгає на обидві ноги. Дідівщина Дідівщина — це не тільки традиція з радянської армії, а й наслідок закритого середовища, готовності людей підкорятись та розуміння самими суспільством, що таке права людини. Обговорювати дідівщину тільки в межах термінів "пробити лося" для розваги, означає дуже спрощувати проблему та змінювати акценти в обговоренні. Зараз на платформі ТікТок можна все побачити все більше відео від строковиків та контрактників. Якщо вони мають на це час, то їх служба організована погано. Але ключове, що показують ці відео. Вони демонструють, що їх військовим вихованням займались не відповідальні офіцери, а російський серіал "Солдати" та фільм "ДМБ". Після того як посаду замполіта замінили заступником командира з виховної роботи, в мирний і воєнний час нічого не змінилось у підходах та наративі. І це — велика проблема. Бо строкова служба не виконує своєї функції на 100% — вона не виховує українського воїна, готового захищати країну. Вона продукує "духів", "слонів", "черпаків" та "дідів". І все те, що зникло з початком війни, поступово повертається. Зокрема й стараннями молодих офіцерів, що приїхали з академій в останні роки. Психологи такі ж важливі, як і виїзд на полігон Важливо розуміти, що люди міняються. Якщо для чоловіка 20 років вважалося нормою терпіти, показувати свою маскулінність та хвалитись силою, то зараз — ні. Та принципи нашої армії досі тримаються на "справжніх чоловіках". Але армія не робить з хлопця справжнього чоловіка. У 2022 році важливо працювати з психологією людей і не тільки формально раз в місяць чи квартал проводити оцінювання. Підготовка до психологічного тиску на війні та в критичних ситуаціях має стати контрольованою, а не віддана на розсуд "дідам". Постійний психотерапевт, який завжди комунікує з особовим складом, потрібен не тільки великим компаніям, а й армії. Теперішні психологи не виконують своїх функцій, бо все відбувається з-під палиці і за наказом. Треба провести тренінг зі взаємодії в колективі — психологи щось проводять, ставлять галочку і робота вважається виконаною. Замість висновків Строкову службу треба зробити привабливою та забрати звідти шлейф радянських та російських традицій. Питання національно-патріотичного виховання не варто зводити тільки до проведення концертів чи походів у музей. Підходи до організації служби в частинах, термін її проходження та підготовку (особливо психологічну) варто змінювати. Також прирівняти забезпечення строковиків до рівня, який отримують резервісти під час місячної підготовки (це менше, ніж контрактники, але значно більше, ніж строковики). Щоб чоловіки не сприймали службу як втрачений час, а розуміли, що строкова може дати поштовх у житті. Це дозволить залучити більш вмотивованих людей, дати розуміння забезпеченості, але не буде мати такого великого тиску на бюджет. Якщо ми заберемо строкову службу, то автоматично послабимо обороноздатність країни. 27 тисяч контрактників це — одноразовий набір і їх кількість не надто зростатиме. А підготовка щороку 25-30 тисяч строковиків, що потім стають у резерв, тільки за час війни збільшила його на понад 200 тисяч чоловіків. І ворог, готуючись до атаки, це враховує.