Для багатьох західних політиків російське вторгнення в Україну є наразі головною світовою кризою. Це зрозуміло: відкрита війна у Європі такого масштабу ознаменувала епохальний момент на континенті, змінивши велику стратегію в головних європейських столицях і відновивши трансатлантичний альянс. Тим часом наслідки цієї війни — потрясіння в ланцюгах постачання, енергетичних ринках і глобальних продовольчих системах — вплинули на інші кризи, від Західної Африки до Південної Азії. Але у світі є й багато інших причин для занепокоєння. Про це пише The Washington Post. Так, у щорічному дослідженні Preventive Priorities Survey, опублікованому Радою з міжнародних відносин (CFR), було опитано понад 500 урядовців США, політиків і науковців щодо ймовірності певних подій, які відбудуться цього року, і їхнього впливу на інтереси США. Ці непередбачені обставини відсортували у трирівневий рейтинг потенційних гарячих точок і криз — принаймні з точки зору Вашингтона. Цікаво, що у звіті зазначено, що вперше з 2008 року, коли почали проводити опитування зовнішньополітичних еліт, можливість того, що іноземна терористична організація здійснить масову атаку на Штати або їх союзників, не була запропонована як «правдоподібний непередбачений випадок». «Іншими словами, з точки зору тих, хто відповідав, ера 9/11 [йдеться про теракт 11 вересня 2021 року, - ред.] закінчилася», — сказав Пол Старес, керівник Центру превентивних дій CFR. Сім найгостріших загроз у 2023 році, перерахованих опитуванням, такі: поява «серйозної кризи між протокою», яка втягує Сполучені Штати в конфронтацію з Китаєм через Тайвань; ескалація війни в Україні, яка передбачає «потік нетрадиційної зброї в сусідні країни»; кібератака на критичну інфраструктуру США; економічний колапс і соціальні заворушення в Росії через наслідки війни, що призвело до дестабілізаційної спіралі; Північна Корея посилює випробування ядерної зброї та балістичних ракет великої дальності; Правий уряд Ізраїлю вживає прихованих або прямих дій проти ядерної програми Ірану, а дипломатія щодо ядерного потенціалу Тегерана зайшла в глухий кут; можливість стихійного лиха та соціальних заворушень у Центральній Америці, що призведе до нового сплеску міграції до Сполучених Штатів. «Кожна моя розмова про Україну протягом року в якийсь момент проєктується на Тайвань», — сказала Сюзанна Мелоні, віцепрезидентка і директорка із зовнішньої політики Інституту Брукінгса, провідного аналітичного центру. Зокрема, виступаючи на тому ж брифінгу CFR, Мелоні вказала на занепокоєння Вашингтоном тим, що Китай готується до вторгнення в острівну демократію. Втім цей короткий перелік того, що найбільше турбує американських політиків, все ще не враховує інших потенційних загроз та реальних криз. Так, минулого місяця Міжнародний комітет порятунку оприлюднив свій щорічний надзвичайний список із 20 країн, яким найбільше загрожує гуманітарна катастрофа. Україна, хоч і перебуває у стані руйнівної війни, у рейтингу IRC займає лише 10 місце. Водночас інші країни перебувають у ще жахливіших умовах: у верхній частині списку знаходяться країни Африканського Рогу — Сомалі та Ефіопія, які постраждали від посухи та війни. Сотні тисяч людей уже живуть в умовах голоду в цих двох країнах, а організації з надання допомоги попереджають про набагато більші загрози. Зокрема, у Сомалі майже половина населення вже потребує гуманітарної допомоги. Крім того, є Афганістан, який опустився з першої позиції в списку спостереження лише через гостроту кризи у Східній Африці. Економічний колапс, який посилився при владі Талібану, призвів до зневіри більшої частини країни та політичний глухий кут навколо Кабула, адже таліби є міжнародними ізгоями, а їхні валютні резерви заморожені санкціями США, що тільки погіршує ситуацію. «Незважаючи на зусилля залучити [уряд Талібану, — ред.], план вирішення проблеми економічного колапсу Афганістану не було узгоджено. Оскільки майже все населення зараз живе в бідності та готується до ще однієї довгої зими, ескалація гуманітарних потреб є ризиком у 2023 році», — зазначає IRC. На 20 країн у списку спостереження IRC припадає приблизно 90% людей у світі, які потребують гуманітарної допомоги, 81% людей, які були вимушено переміщені зі своїх домівок, та 80% тих, хто відчуває гостру нестачу їжі. Їх нестабільність сама по собі є відображенням великої несправедливості, яка формує глобальну систему. «Більшість криз у країнах зі списку спостереження не є новими. Але той факт, що ці кризи затяжні, не робить їх менш актуальними. Основна причина, чому ми бачимо тривожні нові рекордні рівні потреб, полягає в тому, що три ключові прискорювачі кризи — збройний конфлікт, зміна клімату та економічні потрясіння — призводять довготривалі кризи до нових крайнощів. А в деяких випадках вони викликають нові кризи», — зазначив президент і генеральний директор IRC Девід Мілібенд. Нагадаємо, тривала глобальна продовольча криза стала одним із найбільш далекосяжних наслідків російської війни, сприяючи масовому голоду, бідності та передчасній смерті.