Росія застосовує сексуальне насильство у війні проти України ще з 2014 року. Однак після повномасштабного вторгнення війська РФ почали використовувати сексуальне насилля саме як метод ведення війни в небачених раніше масштабах. Російські війська застосовують насильство для залякування, помсти чи «покарання» цивільного населення на тимчасово окупованих територіях. Злочини вчиняють як щодо жінок, так і щодо чоловіків та дітей. До Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту, що відзначається 19 червня, LVIV.MEDIA поспілкувалося з юристкою, спеціалісткою центру «ЮрФем: освіта» Мартою Павлишин про проблему сексуального насильства в умовах війни в Україні. Що таке сексуальне насильство в умовах конфлікту Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, — це загальноприйнятий юридичний термін, який використовуються для позначення сексуального насильства під час будь-якого збройного конфлікту. У випадку України йдеться про сексуальне насильство, пов’язане із російською агресією, що триває з 2014 року. «Коли ми говоримо про сексуальне насильство в умовах конфлікту, ми маємо на увазі максимально різноманітні його форми. Деякі з них перелічені у восьмій статті Римського статуту Міжнародного кримінального суду, яка встановлює відповідальність за воєнні злочини, адже сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, є саме таким злочином. До прикладу, може йтися про зґвалтування, примус до проституції, примусовий шлюб, завдання каліцтва геніталіям, примусове оголошення. Останнє явище особливо поширене під час війни в Україні й найчастіше трапляється у фільтраційних таборах чи на блокпостах РФ», — пояснює Марта Павлишин. Ситуація зі злочинами в Україні Наразі в Україні задокументовано набагато менше випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною, ніж їх є насправді. Як стверджує Українська Гельсінська спілка з прав людини, «сексуальних злочинів, ймовірно, в 100 разів більше за офіційну статистику». Така ситуація пов’язана з тим, що про велику кількість злочинів постраждалі не повідомляють з різних причин, зокрема через перебування на тимчасового окупованих територіях чи острах осуду, небажання переживати ще раз травматичну подію. «На сьогодні Офісом Генерального прокурора з початку повномасштабного вторгнення зафіксовано 208 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною. Це лише маленька частина випадків, ми можемо припускати, що їх є значно більше», — розповідає Марта Павлишин. Експертка додає, що у порівнянні з періодом з 2014 року до 2022 року, у час повномасштабного вторгнення кількість випадків сексуального насильства з боку агресора виросла у кілька разів. «До повномасштабного вторгнення росіян цей вид злочину не був таким видимим. Після деокупації Київщини, у березні-квітні 2022 року, сексуальне насильство з боку росіян стало більш помітним. З’явилося багато повідомлень та свідчень про злочини», — зауважує юристка. Марта Павлишин акцентує, що російська армія вчиняє сексуальне насильство переважно щодо жінок, але серед постраждалих також є чоловіки та діти. Найменшій дитині, яка пережила сексуальне насильство, було 4 роки. Сексуальне насильство та законодавство: як в Україні карають воєнних злочинців В Україні сексуальне насильство, пов’язане з російською агресією, карається за статтею 438-ю Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає покарання за порушення правил та звичаїв війни та відсилає до норм міжнародного гуманітарного права і Женевських конвенцій. «На основі цієї статті в Україні відбуваються розслідування сексуального насильства, пов’язаного з війною. Наразі у деяких справах ми вже маємо підозри, а також маємо один вирок за цією статтею. Однак важливо зауважити, що значну частину справ щодо воєнних злочинів розглядають у рамках заочного провадження, тобто обвинувачений у злочині не присутній на судовому засіданні. Часто особа підозрюваного встановлена, але його місцеперебування невідоме. Як тільки цю людину знайдуть в Україні чи на території будь-якої дружньої держави, покарання застосують», — ділиться Марта Павлишин. Вона додає, що також трапляються випадки, коли постраждалі не можуть надати точної інформації та опису людини, яка вчинила щодо них насильство. У таких ситуаціях слідство намагається зібрати різну доказову базу, щоб максимально точно встановити винуватця, зокрема опитують свідків, якщо вони були, та за можливості збирають інформацію з камер відеоспостереження. Крім того, юристка наголошує, що у випадках, коли постраждала людина нібито «погодилась» на протиправні дії щодо неї, щоб, до прикладу, виїхати з тимчасово окупованої території чи отримати доступ до ліків, слідство все одно кваліфікуватиме такий вчинок як насильство. «У зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях можливість висловити свою згоду обмежена, тому що наявні обставини примусу як такого. Навіть якщо людина умовно погоджується, ми не можемо трактувати це як згоду, оскільки вона перебуває в обставинах примусу. Крім того, сексуальне насильство застосовується ворогом для домінування та придушування опору, тому ми говоримо про те, що росіяни використовують сексуальне насильство як частину військової тактики», — акцентує Марта Павлишин. Куди звертатися за юридичною та психологічною допомогою Постраждалі від сексуального насильства в умовах війни не завжди готові одразу повідомляти про злочин. Це часто пов’язано з тим, що люди, які пережили насильство, бояться осуду, ретравматизації, можуть відчувати сором та не хотіти, щоб оточення знало про пережитий досвід. Однак, за словами Марти Павлишин, воєнні злочини, зокрема сексуальне насильство, не мають терміну давності. Тож повідомити про вчинений злочин можна будь-коли. «У Боснії і Герцеґовині, де так само свого часу було вчинено багато сексуального насильства, деякі жінки тільки зараз починають повідомляти про злочини. Незалежно від часу, повідомлення про злочини важливі, адже це частина досягнення справедливості», — пояснює Марта Павлишин. Юристка додає, що у разі готовності повідомити про випадок сексуального насильства в умовах війни, можна звертатися до будь-якого відділення поліції чи до прокуратури. Також підтримку та консультацію можна отримати зателефонувавши на гарячу лінію «ЮрФем: підтримка» за телефоном: 0 681 455 590. Крім того, допомогу постраждалим від сексуального насильства в умовах війни надає й «Ла Страда-Україна». Звернутися до них можна за допомогою Telegram-боту @survivors_support_bot. Разом з тим благодійний фонд «Сильні» надає психологічну та юридичну допомогу потерпілим від сексуального насильства, а також відшкодовує медичні послуги. Все це роблять конфіденційно. Щоб отримати допомогу, необхідно заповнити форму або написати в Telegram-бот, соцмережі фонду чи зателефонувати за номером: 380 932 173 561. Інша громадська організація «Дівчата» надає безкоштовну довготривалу психологічну та психотерапевтичну допомогу постраждалим від сексуального насильства: дітям, підліткам, жінкам і чоловікам, а також батькам постраждалих. Команда організації забезпечує фізичну безпеку потерпілих: допомагає із поселенням, супроводом у безпечне місце та за кордон на реабілітацію. Також вони сприяють отриманню юридичних консультацій та надають гуманітарну допомогу. Щоб отримати допомогу, потрібно заповнити гугл-форму або написати на пошту: help@divchata.org. Нагадаємо, російські злочинці вчиняють щодо українських дітей цілу низку злочинів, тим самим порушуючи міжнародне гуманітарне право. Серед них — вбивства та каліцтва, зґвалтування, відмова від гумдопомоги, викрадення, вербування.