Що після Авакова?

Що після Авакова?

Як потрібно реформувати Міністерство внутрішніх справ

Щоби не робив Арсен Аваков, але довкола нього завжди були негатив і скандали. Це давно могло призвести до його відставки з посади міністра внутрішніх справ, та не зважаючи на зґвалтування, вбивства, фальсифікації справ, він залишався на посаді. 15 липня Авакова звільнили за власним бажанням. Арсен Борисович пішов, як «герой» з великою кількістю подяк та піднесенням його ролі в розбудові країни і її захисту. Було багато постів з переживаннями: а що далі, чи не зануримось ми в хаос і таке інше. Утім все це лірика та бажання видати бажане за дійсне.

Зараз треба думати, що робити з міністерством: залишати в такому вигляді як є чи реформувати? Якщо вважаєте, що звільнення Авакова призведе до змін і все стане краще, то помиляєтесь. Буде кілька рішень, які суттєво не вплинуть на систему, але сподобаються громадськості.

Арсен Борисович пішов, але він збереже вплив. По-перше, Дениса Монастирського ЗМІ пов’язують саме з колишнім міністром. По-друге, за сім років і чотири місяці на всіх рівнях були розставлені люди, які вірні керівнику та системі. По-третє, сама система не реформувалась, а централізувалась та консервувалась, хоч і мінялись вивіски.

Реформа – це єдине, що варто робити з цим міністерством. І не через рік, два чи п’ять. А вже і зараз. Якщо вам кажуть: це велика структура де все збалансовано і не варто нічого міняти, бо можуть бути проблеми і в нас війна, то відверто обманюють. Реформувати міністерство та його структури можна швидко і безболісно для громадян.

Монстра треба вбити

Міністерство внутрішніх справ – це великий бюрократичний монстр, де понад 380 тисяч людей. Серед них, понад 250 тис – військові та поліціянти. А це дорівнює чисельності Збройних сил України.

Міністерство – це одна зі структур, яка гальмує реформи в Україні. Бо окрім реформи патрульної поліції, загалом нічого не змінилось. Патрульні - це дуже маленький відсоток змін, який губиться на фоні інших проблем.

Чисельність структур міністерства: 

  • Національна поліція України – понад 190 тис. співробітників, з яких понад 160 тис. – поліціянти.
  • Державна прикордонна служба України – близько 50 тис. з яких 42 тис. – військові.
  • Державна служба України з надзвичайних ситуацій – близько 74 тис. співробітників.
  • Національна гвардія України – 60 тис. (за штатом)
  • Державна міграційна служба України – понад 6 тис.

Денис Монастирський має увійти в історію як останній міністр внутрішніх справ. Існування такого відомства не відповідає вимогам часу та потребам. Усі функції органів та служб, які є в міністерстві, можна виконувати без самого міністерства. Поки ми важко і повільно, але рухаємось до зменшення корупції, міністерство, можна сказати, стало її "оплотом" і максимально протистоїть змінам.

Треба створювати нові структури?

Ми хвилюємося, що коли закривають одну структуру, на її місці виникає кілька нових із дублюванням повноважень і збільшенням кількості працівників. Часто так і стається, але з міністерством так не буде. Саме міністерство - це тисяча працівників, тому у всіх розмовах треба робити акцент на його структурах.

Якщо не буде міністерства, що буде зі структурами, які до нього входили? Тут все дуже просто. Поліція, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, міграційна служба мають стати самостійними центральними органами виконавчої влади й бути підпорядкованим Кабінету міністрів. Державна прикордонна служба та Національна гвардія України – військові формування теж підпорядковані Кабінету міністрів.

Головний сервісний центр МВС має передати повноваження Центрам надання адміністративних послуг, а його послуги повинні бути доступні в додатку Дія. Таким чином буде зруйновано десятки, якщо не сотні, корупційних схем.

Вісім навчальних закладів, підпорядкованих МВС, мають бути об’єднанні та скорочені. Рівень знань там далекий від ідеалу і таку освіту можна здобути і в інших вищих навчальних закладах. Про таке скорочення йшлося давно, та Аваков був проти.

Поліція охорони має бути розпущена, водночас варто ухвалити новий закон, що регламентуватиме роботу охоронних фірм, аби не з’явилось проблем на ринку охорони об’єктів. Саме поліція охорони стала прихистком для багатьох корумпованих та люстрованих міліціонерів. Працівники цієї структури нерідко з’являються в розслідуваннях ЗМІ, які розказують про їхню участь в незаконній діяльності. Від охорони кілерів - до захоплення територій та нападів на активістів.

Національна гвардія України: армія чи правоохоронці

Національна гвардія України з початком війни стала не тільки правоохоронним органом, а й повноцінним військовим формуванням. Її перебування у складі міністерства внутрішніх справ, з одного боку, дозволило швидше провести оновлення сил та засобів, а з іншого - політизувало та подекуди дискредитувало. У 2019 році у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт про перепідпорядкування НГУ президенту України. Тоді дуже багато кричали про узурпацію влади та, фактично, таким чином захищали вплив та силу Авакова.

Проте забрати Нацгвардію в міністерства варто. Слід пам’ятати, що у нас парламентсько-президентська республіка, де ключову роль відіграє Верховна Рада та уряд, а президент є гарантом та Верховним головнокомандувачем. Тож Нацгвардію можна підпорядкувати Кабінету міністрів, як колегіальному органу, що зменшить тиск на нацгвардійців і політизацію їх служби.

Гвардія має свого Головнокомандувача, який здійснює керівництво і не потребує міністра, вона має юридичні особи та може самостійно користуватись коштами та отримувати їх з бюджету. Додаткова ланка тільки перешкоджає оперативності в роботі й створює ризики для корупції.

НГУ має використовуватись для охорони правопорядку тільки за рішенням Кабміну, а в разі надзвичайного чи воєнного стану - за рішенням ВР. За умови посилення бойових дій, командування здійснює Верховний головнокомандувач (як і в Збройних силах України). Ключове, що варто розуміти та закріпити: НГУ входить до сфери національної безпеки та оборони, а не внутрішньої політики.

Децентралізація в поліції

У липні 2014 року у Верховній Раді був зареєстрований проєкт закону про муніципальну поліцію. Профільний комітет його навіть не розглядав. Через рік з’явився закон про муніципальну варту, який пройшов тільки перше читання і був відкликаний. Тоді було логічним не підтримувати такі закони, враховуючи ситуацію в країні, коли окремі керівники міст і областей створювали свої приватні армії. Був ризик нових конфліктів. З того часу в Україні важко, але доволі успішно, відбувається реформа децентралізації й адміністративно-територіального устрою. Поки не всі громади, але значний відсоток показали, що відповідально ставляться до безпеки мешканців і готові брати більше повноважень.

Варто дати можливість громадам самостійно забезпечувати порядок та реформувати поліцію таким чином, щоб так звана «патрулька» та підрозділи, відповідальні за громадський порядок, підпорядковувалась громаді. Це має відбуватись з відповідною передачею коштів на місця. Органи місцевого самоврядування мають призначати керівників на контрактній основі. Саме громада має визначати - скільки та чого їм потрібно.

Усі підрозділи поліції, що відповідають за громадський порядок в разі надзвичайної ситуації чи воєнного стану, переходять у підпорядкування командуючого НГУ або керівника поліції.

Такі підрозділи поліції, як кримінальна поліція, слідчі підрозділи, кіберполіція, КОРД повинні надалі залишатись в централізованій структурі, оскільки громади не здатні самостійно забезпечити їхню ефективну роботу. Такий розподіл дозволить зменшити вплив керівників поліції на ситуацію в регіонах, збільшить роль громад та зруйнує частину корупційних схем.

Завдання мінімум

Якщо міністерство внутрішніх справ таки буде збережене, то НГУ та ДПС обов’язково треба вивести з підпорядкування МВС та передати Кабміну, а керівники всіх органів мають призначатись без погодження міністерства. Бо навіть такі незначні зміни зменшують роль керівника міністерства та його заступників в країні.

Стратегія

Останні новини
Переглядаючи сайт LVIV.MEDIA ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності