Наразі у Бібрській громаді проживає 620 вимушених переселенців. Зараз усі вони живуть у приватному секторі, жодного спільного місця проживання у громаді немає. Про це пише «Суспільне». Аби допомогти людям інтегруватися у життя спільноти, їх долучають до толок, мистецьких заходів, екскурсій та волонтерських ініціатив. «Дошкільний заклад у Бібрці з перших днів війни приймав вимушених переселенців. На три місяці там призупинили навчальний процес, аби прихистити українців, які були змушені евакуюватися з-під обстрілів та виїхати з тимчасово окупованих територій», - пише видання. За словами методистки садочку Галини Боднар, за цей час там прихистили більше сотні людей. Одночасно у садочку запрацювала і волонтерська кухня, яка не припиняє роботу і досі. Директорка садочку Євгенія Коцюмбас каже, міжнародна організація подарувала сушарку, завдяки якій там налагодили сушіння овочів, фруктів, ягід, які передають для ЗСУ. «Ось тут нарізається, усе гарно розкладається і тоді закладається в сушарку. Виставляємо відповідно під овочі температуру. Тут є бурячок, тут ми маємо сушену картоплю. Зараз трішки тяжче з морковкою, капустою. Тому в основному ми сушимо буряк і картоплю», — каже Євгенія Коцюмбас. Усіх переселенців з садочка розселили. Вони живуть у приватному секторі Бібрської громади. Загалом у Бібрський громаді зараз живе понад 600 вимушених переселенців, розповідає заступниця міського голови Бібрки Оксана Довгаль: «Коли говорити про початок війни, то їх було більше тисячі, але багато ще транзитом проїжджали. Станом на зараз є близько 620 ВПО. В нас немає жодного місця колективного проживання, тому що ми усі зусилля спрямували на те, щоб розселити їх, щоб були з родинами, сім’ями. Так набагато комфортніше. Ми намагалися зразу їх інтегрувати і ми до них звертаємося мешканці Бібреччини, а не вимушено переміщені особи». Впродовж року з Бібрською громадою працює центр «Жіночі перспективи». Організація провела дослідження, які потреби мають вимушені переселенці та чи вдалося їм інтегруватися в місцеву громаду. «Дослідження показало, що вони дійсно адаптувалися, і я багато говорила з жінками і один з найбільших факторів – це є людський фактор, коли вони звертаються до органів місцевого самоврядування і їх чують, їм допомагають», — каже голова центру Любов Максимович. Аби долучити переселенців до життя громади, там влаштовують спільні толоки, культурні і мистецькі заходи, а також екскурсії. Нагадаємо, історію переселенців з Маріуполя, який відкрив у Львові шевську справу читайте тут.