У Львові 19 лютого відкривається музей приватної колекції етнографині Роксоляни Шимчук. У музеї буде представлений автентичний одяг та прикраси з різних куточків усієї України. Етнографиня та колекціонерка збирала, формувала та відновлювала етноодяг, прикраси та головні убори понад 30 років. Про це повідомили на сторінці етногалереї Роксоляни Шимчук. “Першу свою сорочку я купила ще в минулому тисячолітті, 1989 році на фестивалі “Червона рута”. Вже не пригадую хто підказав, що автентичний стрій можна знайти на Буковині. Перший свій стрій я купила за студентські гроші і він для мене був надзвичайно красивий, неперевершений. Ця сорочка у мене є, але, звичайно тьмяніє перед шедеврами, які вдалось назбирати за ці десятки років”, - поділилась спогадами під час брифінгу Роксоляна Шимчук. Повну кількість, а тим паче вартість колекції, колекціонерка не називає. Втім у колекції налічується декілька тисяч зразків українського народного мистецтва. Музей розташували в підвальному приміщенні на вулиці Коперника, 17. На першому поверсі – етногалерея, де представлені сучасні дизайнерські речі, предмети побуту та прикраси авторства самої мисткині. “Після початку повномасштабного вторгнення одні ховали чи вивозили експонати, а родина Шимчуків наважилась показати культурні надбання, забезпечуючи при цьому їх надійний захист та збереження. Перед тим як взятися безпосередньо за облаштування експозиції, довелось осушувати приміщення та зробити капітальний ремонт. Концепцію музею розробив відомий архітектор Віктор Романинець, а за технічний супровід та втілення Роксоляна Шимчук вдячна своєму чоловіку, художнику по металу Мар’яну Шимчуку”, — йдеться у повідомленні. Сама експозиція поділена за регіонами: Гуцульщина, Покуття (Городенківське, Снятинське, Коломийське), Буковина, Поділля, Львівщина, Волинь, Бойківщина, Подніпров’я та Лівобережна Україна. Також у планах облаштовувати тимчасові виставки, експозиції. “Колекціоную шедеври народної творчості, а тому вибір, що виставляти в постійну експозицію, був дуже важкий. То страшні муки. Колекція, як дитина, не можу одне виставити, а інше лишити в скрині поза увагою. За кожну річ серце щеміло. Згодом змирилась, що цілі розділи поки не виставляю: борщівську дитячу сорочку, колекцію буковинських наміток тощо”, — розповідає галеристка, колекціонерка та дизайнерка Роксоляна Шимчук. “Цей музей - це приклад, коли кожна річ, компонент, складова частина з любовʼю представлена. Так має бути”, - сказала українська науковиця у галузі історії та теорії декоративно-ужиткового мистецтва, мистецтвознавчої критики, етнології Галина Стельмащук. “Ось такі приватні галереї — це важлива складова у плані самоусвідомлення себе і роботи з людьми. Державні музеї зараз взагалі заховали колекції і не показують їх, а приватні навпаки — відкрились”, - сказав майстер народного мистецтва з вишивки з 1993 року, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Юрій Мельничук. Завдяки фінансовій підтримці від американського фонду USAID у музеї згодом з’являться аудіогіди чотирма мовами. Етнограф Роксоляна Шимчук вже описує експозицію та начитає українською мовою. Також на першому етапі оцифрування колекції. А в майбутньому планують створити інтерактивний сайт. Для певних груп населення, а також військових, вхід до музею зробили безплатним.