З останнього опитування Київського міжнародного інституту соціології щодо джерел інформації дізнаємося, що тільки 3% наших громадян черпають інформацію про актуальні події з друкованих газет і журналів. Епоха впливовості ЗМІ на папері прийшла, пройшла і зникла. Могутність друкованої імперії Хвиля свободи. Перша біла шпальта. Перша шпальта з пов’язкою на устах. ACHTUNG: CENSORED! Тиражі, відомість, впливовість. Ранок четверга чи п’ятниці: досвітні черги біля кіосків. Натовпи охочих прочитати, як улюблене медіа бореться з цими дармоїдами та корупціонерами. Маємо нового обласного очільника чи мера? Створимо йому нестерпні умови! Або принаймні спробуємо. До речі - новий очільник? Не встигло висохнути чорнило на указі про призначення, як він вже біжить на інтерв’ю. Але його приймає не головний редактор, а заступник. Бо головний редактор шанованого ЗМІ – серед найвпливовіших в регіоні. ТОП–50, ТОП–100. Фуршет, червона доріжка, бризки шампанського. Не аристократична це справа інтерв’ювати призначеного Банковою чужинця. Конкуренція тиражів. 1 мільйон примірників. 700 тисяч примірників. 550 тисяч примірників. Тиражі неможливо перевірити, і писалися вони зі стелі. Чим більше – тим солідніше. Нас читають, нами захоплюються. Інтерв’ю з зірками. Брижит Бардо навіть не підозрює, що дала вже з десяток інтерв’ю львівським медіа. Але ж як те фото, де вона написала на серветці «Avec amour pour…»? Це ми тепер розуміємо, що написати «З любов’ю до ….» на серветці та вклеїти її до статті – це задачка для третьокласника. А тоді це був один з показників статусності газети, її важливості, помпезності. Такі прості PR–ходи дозволяли власникам медіа надувати щоки та задирати ціну видань до небес. Згадайте про продаж медіахолдингу UMH Бориса Ложкіна Сергію Курченку у 2014 році за 400 млн доларів. Скільки в цьому правочині політики, а скільки реальної вартості на той момент — нескладно здогадатися. Судовий позов від рядового чиновника часів глибокого соціалізму щодо захисту честі та гідності був подарунком. Барикади, свобода слова, утиски незалежних ЗМІ. Розголос, зростання прибутків від продажів. Монетизація прибутків десь на південному узбережжі Франції. Там, де направду можна побачити Брижит Бардо. Ніде правди діти — тиснули не тільки на друковані ЗМІ, але й ЗМІ тиснули у вигідних для них ситуаціях. На призначення окремих чиновників. Лобіювали інтереси власника. Брали на поруки. Відбілювали його гріхи. Вибори. А це окрема п’єса. Тиражі суттєво зростали, а поважні медіа поважно і неспішно «лягали» під поважні партії. На період виборчої кампанії до газет з’являлися додатки. У додатках з’являлися довгі програмні інтерв’ю. В яких черговий кандидат пафосно пояснював, чому саме з його обранням по мажоритарці заживемо, як в Сінгапурі. Обов’язковим атрибутом було сімейне фото такого кандидата у вишиванці. І хоча ті вишиванки сумарно вартували з десяток мінімальних зарплат, але додавали кілька процентів у підсумковому заліку. Ну люблять у сакральній Галичині такі речі. Дощ, кольоровий намет, неповнолітні агітатори й тонни поважних ЗМІ на бруківці. Можна собі взяти трохи? Та забирайте хоч все, аби мені тут не замокло. Ну все так все. І три наступні ремонти у квартирі підлога застелена рівними рядочками агітаційних газеток з заголовком «Ми змушені повернутися до політики». І ти, рядовий виборець, в перерві між стартовою та фінішною шпаклівками замислюєшся - та хто вас змушував. Занепад друкованої імперії Занепад друкованих ЗМІ був передбачуваний, але стрімко почався з поширення 4G. Доступність інформації на телефоні чи планшеті в будь-якому місці й в будь-який час. Можливість вибирати інформацію, а не споживати те, що підсовує редакція. Хоча деградацію було помітно й до того. Ще в пристойно прибуткові роки власники газет скоротили штат журналістів і статті почали писати декілька людей. Це було дуже помітно по стилістиці. Потім почали просто передруковували з мережі якісь новини. Переважно методом «копіювати — вставити». А з цим завданням чудово впоралися студенти останніх курсів журфаку. Ніякої аналітики. Роками коло експертів одне й те ж. Пільги ветеранам АТО, тарифи на електроенергію та новий рецепт борщу від Клопотенка коментує пара-трійка експертів з усіх питань. Скорочення обсягів реклами, вартість паперу, дефіцит листонош для доставки також зробили свою справу. Ще десять років тому друкованих ЗМІ в Україні було більше, ніж у Німеччині. Хоча німецький рекламний ринок у кілька разів потужніший за український. Це свідчить лише про те, що більшість газет в Україні є не бізнесовими проєктами, а проєктами впливу, оскільки орієнтовані не на доходи від реклами чи передплат, а на кошти спонсорів. Чи є майбутнє в паперу та глянцю? Низький рівень купівельної спроможності населення завжди був в топі причин, чому друковані медіа не могли вийти на прийнятний рівень окупності. З іншої сторони для потенційного читача, який щодня зранку купує еспресо за 30 грн, не є проблемою раз в тиждень купити журнал чи газету за 60 грн. Основне питання – чи вартуватиме написане там потраченого часу. Максимальна економія редакцій на витратах призвела до того, що абсолютна більшість газет не мають конкретного читача. Масовість означає сірість і знеособленість. На фоні тотального домінування безкоштовних джерел інформації ще є споживачі, які готові платити за якісні ЗМІ. Це коли ти вже дізнався усі новини з мережі, і хочеш зрозуміти не факт того, що сталося, а куди це рухається і яка логіка. Тижневики, які друкуються в режимі щоденного ЗМІ з простою констатацією фактів — це інша історія, новинна. Тому вони не «заходять» і не мають такого бажаного попиту. ЗМІ, наповнене якісним матеріалом, неможливо створити без яскравої професійної команди. З окремих портфоліо авторських текстів будується бренд усього видання. Для друкованих ЗМІ важливо знаходити нові формати для текстів і додавати більше авторського індивідуалізму. Більше працювати з наповненням сенсами. Розумно йти «в цифру». Цукерки в заводському пакуванні та крафтові солодощі в креативній оригінальній упаковці ручної роботи. У кожного буде свій покупець. Тільки для крафту потрібно докласти чимало зусиль. Але зусилля окупляться і дадуть можливість втримати читача хоча б на декілька років. Успішними будуть ті медіа, які стануть «hand made» для читача. Які зможуть запропонувати аудиторії такий концепт, який відрізняється від нашого класичного розуміння газет і журналів. Автор – Юрій Мариняк, «IQ-аналітика» Підготовано спеціально для LVIV.MEDIA