LVIV.MEDIA аналізує політичні події у світі, які трапилися минулої доби, та той вплив, які вони мають на Україну. “У світі настала “епоха глобального кипіння”, – такими словами Генсек ООН висловив свою думку щодо завершення епохи глобального потепління, – “світ уже зіткнувся із жахливими змінами клімату”. Заяви ООН та Ватикану Ще одна заява Генсека ООН – заклик “припинити атакувати Москву БПЛА”. Цьому повідомленню передувала заява Ватикану про те, що “Європі не вистачає креативу для врегулювання війни в Україні” з маніпулятивним засудженням збільшення інвестицій у виробництво зброї, зокрема для допомоги Тайваню. Отже, Папа Римський знову критикує Європу, і весь західний світ, проте жодного разу не критикував агресорів. Прогнози німецьких ЗМІ Тим часом на тлі миротворчого саміту в Саудівській Аравії (5-6 серпня) німецькі ЗМІ наввипередки почали малювати картини довгої війни: крім “Die Welt”, відзначився і “Bild”. Звісно це стало міцним підґрунтям для китайсько-російської пропаганди, щоб дезорієнтувати країни Глобального Півдня, та посіяти занепадницькі настрої, мовляв “український контрнаступ захлинувся”. Німецькі економічні оглядачі прогнозують, що в Росії наступного року розпочнуться системні економічні проблеми, і що Москва буде неспроможною повною мірою фінансувати війну, втративши при цьому комунікацію з ОПЕК, (якщо саміт в Саудівській Аравії прийме українську повістку). Такі оцінки показують, що питання підтримки України “стільки, скільки потрібно для Перемоги” залежить від питання: чи буде ця підтримка надана в критично важливу годину, коли Росія буде на межі, – але і західні суспільства теж. Стосунки Польщі та України МЗС України викликало посла Польщі через висловлювання глави канцелярії президента Анджея Дуди про нібито невдячність України за допомогу. Після цього віцепрем'єр польського уряду Матеуш Моравецький обурився заявивши, що виклик посла Польщі до МЗС України не повинен був відбутися. Відомо, що Володимир Зеленський теж відреагував. Адже дедалі голосніше звучить теза – “будьте вдячні”, яка впевнено курсує із Вашингтону до Варшави через Лондон і навпаки. Тобто, тон союзників різко змінився, а це означає, що Захід від України чекає нової хвилі захоплення, однак вже не військового характеру. З українським військом все як раз зрозуміло, дарма ворог намагається акцентувати свою увагу на цьому. Ворог та його союзники бояться політичного перетворення України, а Захід тим часом вже відкрито вимагає прямих дій щодо цього. Справа Трампа Трамп публічно назвав Джо Байдена “с*кою”, а це означає, що звинувачення за “6 січня” – надсерйозні, а також те, що Трамп не стане єдиним претендентом на кандидата від Республіканської партії на виборах. Реакція Китаю на цей раз не змусила нас чекати – Пекін знову нагадав США про принцип “одного Китаю” фактично слово в слово повторюючи вищезгадану ватиканську заяву невдоволення щодо надання військової допомоги Тайваню. Скасування участі Росії у роботі МВФ Скасування участі Росії у роботі МВФ, яка прописана у новому законопроєкті від КПРФ, цілком відповідає вищезазначеним прогнозам німецьких економічних оглядачів про те, що в Росії наступного року розпочнуться системні проблеми, і нічим не відрізняється від виходу Росії із “зернової угоди”, а також виходу з інших міжнародних договорів і організацій. І це є черговим підтвердженням того, що ворог розглядає своє протистояння із Заходом виключно як мережевий проєкт, в який залучені всі його адепти. І те, що цей законопроєкт готує саме КПРФ, вказує на ще одну точку кипіння, адже так зване “СВО” проти України почалося саме з ініціативи комуністів визнати “Л/ДНР”. Втім, демарш Росії щодо МВФ та інших світових організацій менш чутливий для Заходу, ніж оголошена в лютому пауза в договорі зі США про стратегічні наступальні озброєння або розрив тієї ж “зернової угоди”. Тому радикальними підходами Захід не злякаєш, а власні дивіденди не очевидні, оскільки прив'язка до МВФ для фінансової системи держави все-таки дозволяє мати додатковий якір в умовах санкційних та інших кризових штормів. Тим паче зараз, коли Росія втягується в передвиборчу лихоманку, – вибори Путіна в березні 2024 – у стані неврозу, що наростає. Справи у Росії Росіяни розгублені: немає програми майбутнього; Кремль вдає, що нічого особливого не відбувається, проте держдумівські генерали псують картину; дугіни нервують і бачать порятунок лише у репресіях; народ кидається “коктейлями молотова” у військкомати, не намагаючись навіть імітувати цим свою протестну активність.