Українські народні прислів’я та приказки про життя, любов, дружбу та красу

Автор: Діана Турків
Кількість переглядів: 47720

Прислів’я та приказки – судини української творчості. Вони описують тривкі знання народу про буття.

Помилково вбачати в приказках та прислів’ях лише жанр фольклорної прози, який виник у давнину. Український народ творив крилаті фрази в минулому та творить сьогодні. Знані «русскій карабль, іді на***» або «добрий вечір, ми з України», – стали настільки популярними, що вже сьогодні можуть конкурувати з висловами, які придумали наші предки.

LVIV.MEDIA зібрало найкращі старі та нові прислів’я та приказки українського народу.

Українські прислів’я та приказки про життя

День довгий, а вік короткий.
Де є життя, там є і надія.
Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Чоловік змінюється в житті, а по правді життя змінює чоловіка.
Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
Які люди, таке й життя буде.
Як будемо живі, то будем і ситі.
У добрім житті кучері в’ються, а в поганім – січуться.
Живи надвоє: і до віку й до вечора.

Фото: «Коломия 24»

Прислів’я та приказки про дружбу та взаємини

Де дружніші, там і сильніші.
Дружні сороки й орла заклюють.
У гурті – то і смерть не страшна.
Гуртом і чорта поборемо.
Одна квітка не робить вінка.
Один дуб у полі – не ліс.
Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.
Друга шукай, а найдеш – тримай.
Без біди друга не пізнаєш.
Треба й у пеклі приятеля мати.
Людина без друзів, що дерево без коріння.
То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить у слух.
Хто друг кожному, той не друг жодному.
Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
Дружба – як дзеркало: розіб’єш, не складеш.
Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла б із ним пішов.
Українські прислів’я і приказки є неоціненним скарбом народної мудрості та досконало відображають нашу національну культуру та психологію.
Леся Українка

Українські прислів’я та приказки про любов та почуття

Ще книжки в сумці, а вже хлопці на думці.
Видно птицю по польоту, а молодця по походці.
Красить дівку не вінець, а молодець.
Малина – не те, що дівчина: чим більше спіє, тим смачніша буде.
Не микуляй очима, як не твоя дівчина.
Що до чого, а каша до борщу, хліб до молока, а дівка до козака.
Гірша любов від болю, як не дає спокою.
Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопців за те, чим вони обіцяють бути.
Дурень любить хустину, розумний – людину.
Їж із голоду, а люби змолоду.
Кого люблю, того й чублю.
Коли любиш, так женись, а не любиш – відчепись.
Кохання починається з очей.
Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові.
Любиш – люби, а не любиш – не води.
Любов на вазі не зважиш.
Любов робить розумних дурними, тихих буйними, а сердитих смирними.
Невесело у світі жити, як нема кого любити.
Не всі люди однакові: той любить дівиці, той молодиці, а той паляниці.
Один поцілунок говорить більше, як ціла книжка.
Полюбила пана, втратила Івана.
Рукавом сльози витирає, а очима на хлопців моргає.
Хто серцем любить, той словом голубить.
Часом любов на крилах літає, а часом пішки ходить.
Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці.
Краще в матері на соломі, ніж із немилим на перині.
До любої небоги нема далекої дороги.
Ворона до ворони сідає, кожний рівного собі шукає.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Як кому в голову зайде, то й на печі знайде.
Хміль тичину обвиває, дівка хлопця обіймає.
Як дасть обійняти, то дасть і поцілувати.
Яку хто має, таку й обіймає.
Вона за ним сохне, а він і не охне.

Фото: "«Стара Правда»
За поцілунками світу не бачу, а за коханням жити ніколи.
Стрічалися – цілувалися, а як в одну хату зійшлися, за чуби взялися.
Цілувала – не знала, пізнала – перестала.
Якби не Михайло, то я б не вбиралася файно.
Зійде з очей, зійде і з думки.
Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі.
Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.
Два серця розуміються краще, ніж дві голови.
Перше з перцем, потім із серцем.
Що в серці робиться, то на лиці не втаїться.

Українські народні прислів’я та приказки про працю

Бджола мала, а й та працює.
Без діла слабіє сила.
Без роботи день роком стає.
Губами говори, а руками роби!
Діло майстра величає!
Добре роби – добре й буде!
Добрий початок – половина діла.
За один раз не зітнеш дерева враз.
Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
Коли є до чого жагота, то кипить у руках робота.
Лежачого хліба ніде нема.
Маленька праця краща за велике безділля.
На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
Не святі горшки ліплять, а прості люди.
Недаром говориться, що діло майстра боїться.
Поки не упріти, поти не уміти.
По роботі пізнати майстра.
Працюй, як коняка, а їж, як собака.
Роби до поту, а їж в охоту!
Робить, як чорний віл.
Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
Старається, як мурашка.
Треба нахилиться, щоб із криниці води напиться.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Хто багато робив, той і багато знає.
Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
Хто робить кревно, той ходить певно.
Хто що вміє, то й діє.
Хто що знає, тим і хліб заробляє.
Щира праця мозолева.
Щоб рибу їсти, треба у воду лізти.
Як без діла сидіти, то можна одубіти.
Як дбаєш, так і маєш.

Українські прислів’я і приказки, як і народні пісні, зберігають глибокий зміст народної мудрості.
Михайло Грушевський