“Великі” або ж Андріївські – так в Україні здавна називали вечорниці у передвечір свята Андрія Первозваного. Згідно з новим церковним календарем, припадає святкування на 30 листопада. Етнографиня Марія Олійник-Баглай розповіла LVIV.MEDIA про традиції та обряди вечорниць від давнини до сучасності. Андріївські вечорниці “Вечорниці — це було таке дошлюбне спілкування молоді. Влітку посиденьки називалися “вулиця”, це коли молоді люди зустрічались десь на вулиці, а в зимовий час — ”вечорниці”, бо здебільшого збиралися вечорами. І переплелося це з християнським святом Андрія. Звичайно, що вечорниці були і в інші дні, але найбільш відомими є “Андріївські”, — розказала Марія Олійник-Баглай. Зазвичай “прихистком” для молоді ставала хата вдови. Пояснює етнологиня це тим, що жінка, яка залишилась без чоловіка, збирала в себе молодь для того, щоб її хата набувала радісного життя, як це було тоді, коли була сім'я повна. “Вважається, що на вечорниці збиралися, щоб прясти та вишивати, але я цей факт ставлю під сумнів, бо як свідчить багато досліджень, молоді люди збиралися, щоб весело провести час. Зокрема, дослідниця звичаїв Ірина Ігнатенко зазначає, що на вечорницях молодь залишилася без нагляду старших і це був час перших залицянь та поцілунків. Навіть згадується така гра «притули», коли, власне, хлопці з дівчатами “тулились” один до одного”, — зазначила Марія Олійник-Баглай. Вік молоді, яка збиралася на такі посиденьки — п'ятнадцятирічні дівчата та сімнадцятирічні хлопці. І, за словами етнографині, у ті часи вже у такому віці прийнято було одружуватись.“Часто після вечорниць вже навесні засилали сватів до своєї обраниці, а восени справляли весілля”. Обряд Калити З проведенням вечорниць пов’язано багато обрядів, одне з них – кусання калити. Отож, дівчата збирались ще вдень, приносили борошно, родзинки, мак та разом з господинею вечорниць замішували тісто і пекли особливий калач у формі сонця – калиту. Одним з рецептів традиційної калити поділилася етнографиня Ганна Бут. Тож, щоб спекти справжню калиту, беремо: 3 склянки борошна; 12 ложок молока, або сироватки; 2 яйця. Одне з них йде в тісто; 3 ложки маку, який попередньо треба запарити, так само як і родзинки; неповний стакан цукру; 3 ложки олії; горіхи; 1 чайну ложку соди, яку слід погасити оцтом; 3 ложки меду; кориця, ванілін. “Зверніть увагу, що майже усього по три, бо в обрядових стравах кількість продуктів має магічне значення, – зауважує етнографиня. – Замішуємо тісто. Розкачуємо лист товщиною приблизно в півтора сантиметра. В середині робимо дірку за допомогою стакана, а ззовні обрізаємо тісто, накривши його кришкою від каструлі. З обрізаного тіста робимо традиційно вісім зірочок, якими прикрашаємо коло. Калиту змазуємо яйцем та посипаємо горіхами, а зірочки на калиті посипаємо маком та випікаємо. Іноді калиту змазували медом, аби доля була солодкою”. Процес випікання калити відбувався без хлопців, а хлопці вже приходили пізніше. Перед їхнім приходом дівчата обов’язково ворожили, щоб дізнатись свою долю. Як правило, парубки приходили вже з колядою, бо починали колядувати від свята Введення (4 грудня або 21 листопада за новим стилем — ред.) і дівчата запрошували їх до хати. “Обряд калити полягав в тому, що обирали якогось хлопця паном Калитинським. Корж підвішували до сволоку (балка, яка підтримує стелю в будівлях — ред.) І всі підстрибували та пробували калиту вкусити. Вважалося, що хто зумів відкусити шматок, той матиме в наступному році щастя. А кому не вдавалося дістатися до коржа, того пан Калитинський обсипав мукою”, — каже етнографиня. Сучасні Андріївські вечорниці — пластова традиція Марія Олійник-Баглай, яка також належить до молодіжної організації “Пласт”, розповіла, що у пластунів і досі є традиція зустрічатися на Андріївські вечорниці і відтворювати давні звичаї. “Звичайно, що участь у вечорницях беруть не всі пластові улади. А лише юнацтво, діти від 11 років та улад старшопластунів від 18 років. Як і колись, на вечорницях ми випікаємо калиту, обов’язково ліпимо або приносимо у макітрах вареники, співаємо, граємо ігри та звичайно ворожимо. Збиралося раніше кілька станиць (осередків — ред.) разом. Тепер, зі зрозумілих причин, такі дійства не є масовими, або не проводяться”, — зазначила пластунка. Ворожіння на Андрія Як розповіла Марія, традиційною була ворожба на чоботах. “Від одного кута хати чи приміщення ставили чоботи усіх дівчат, які прийшли на вечорниці. І переставляли по одному. Чий перший чобіт дійде до порога, та мала би перша вийти заміж, а по решту — дивилися, хто ж далі”. Також каже, капали воском на воду. І вгадували, які фігури утворились і що вони могли б пророкувати у майбутньому. Ще однією ворожбою було пускати човники з горіхів. “У миску з водою ставили шкаралупку горіха і пускали її, а на боки самої миски клеїли листочки з передбаченням. Куди “човник” допливе, те тебе і чекає в наступному році”. По штахетах на найближчому паркані рахували “вдовець”- “молодець”, хто чоловіком майбутнім буде. “А під перевернуті тарілки ставили якісь предмети, які могли б символізувати майбутнє. Скажімо, перстеник — до одруження, монетка — до багатства”. Також, як зазначила Марія Олійник-Баглай ще одним звичаєм, який зберігся у деяких селах дотепер — це збитки у ніч на Андрія. “Як правило, хлопці з двору, де є незаміжні дівчата, намагались щось вкрасти і віднести до хлопця, з яким дівчина зустрічається чи просто заховати. Також нерідко крали вози і випихали їх чи то на дах якоїсь старої будівлі, чи зупинки. У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує".”