Наші гіпотези про причини та головний мотив війни путіна проти України губляться у перипетіях сучасної історії. Але, здається ми просто не там шукаємо. У цій війні є жорстока ідеологічна мета. Хоча її, мабуть, не до кінця усвідомлює ні сам її диявольський "автором", ні аналітичні центри, та політологічні спільноти. На фасаді цієї війни написане імперське гасло – “ЗА ЦАРЯ, ЗА РОДИНУ, ЗА ВЕРУ”. Так, принаймні, кричить, захлинаючись від злоби, російський фанатичний натовп. Таким гаслом закликають до війни пропагандисти. Але це – лише на поверхні. А що в глибині? Аби пошукати відповідь, поглянемо на те, що всім відомо. Чого прагне путін? Сам він стверджує – завоювати Київ за будь-яку ціну. Для чого йому Київ? Він повсюдно повторює, що Київ йому потрібен для легітимації російської цивілізації. Мовляв, Київ повинен належати росії, бо саме Київ є релігійним фундаментом російськості як такої. Що без Києва нема російської імперії, бо тут вона була хрещена. А хто володіє Києвом в уявленні путіна? Недо-росіяни, антиросія, варвари і відступники, яких треба знищити як невірних. Ба, більше. Проводирем цих невірних росіян є єврей, і він двічі невірний. Бо ж як єврей може володіти священним "православним" символом хрещення росії (якої тоді не було і в помині!)?! Чи не говорять нам ці всі посилання і промови путіна про його, неусвідомлену ним самим, ідеологію? Чи не помиляємося ми всі разом із усіма оцінками його справжньої мотивації? Чи не проглядає із його "пояснень" страшна аналогія: путін оголосив хрестовий похід для заволодіння "святим місцем", головним символом для своєї божевільної візії – нової імперії російського православ’я (цим православ’ям і підтримуваної). І тому війна його у своїй суті – це війна релігійна, заснована на сліпій вірі у свою священну правоту. Така гіпотеза, якщо вона має право на існування, може мати важливі практичні наслідки. Адже виходить, що у своїх глибинних мотиваціях війна для путіна, будучи "релігійною" за своїм глибинно-психологічним смислом, націлена на завоювання не матеріальних здобутків, а суто символічних. А якщо так, то: Жодні раціональні аргументи і перемовини не матимуть успіху, бо путіну потрібна НЕ фізична чи матеріальна, а СИМВОЛІЧНА перемога. Оволодіння "Києвом-Єрусалимом" з неухильністю буде мати продовження – Хрестовий похід проти усієї Західної цивілізації, форпостом якої він бачить Україну. Уникнути конфлікту із Заходом не вдасться, бо свою війну він насамперед веде за символічне панування, а вже відтак – наскільки вдасться – і за фізичне. Падіння України для путіна означатиме відновлення символічної історичної справедливості. Тому то, не варто дивуватися, що його абсолютно не хвилюють факти реальної історії, яку він трактує на свій, лише йому одному відомий, символічний спосіб. Людей "на Україні" він розглядає як невірних щодо його російськості, а до того ж як таких, від кого треба вивільнити головний символ свого панування – "Київ-Єрусалим". Мета Хрестового походу путіна, на його думку, СВЯЩЕННА, а тому жодних моральних перешкод на шляху досягнення для нього – ДЛЯ ПУТІНА – мати не може. Адже апелювати до моралі у священній війні нема жодного сенсу, бо мораль знищення невірних освячується його ж власною "релігійною правдою" – порятунком ідеальної російської цивілізації.