На восьмому році війни Росії проти України деякі країни Заходу не на словах, а на ділі, взялися не лише надавати Україні воєнну допомогу, але й заговорили про нові військові альянси. Зброя замість "глибокої стурбованості" За останній місяць міжнародна підтримка України у протистоянні російській агресії стала безпрецедентною. А в пресі навіть заговорили про повітряний міст військових поставок зі США, Британії, Канади, Чехії, Польщі та інших країн. На тлі загрози повномасштабного вторгнення Росії в Україну британський уряд терміново перекидає Україні літаками дві тисячі протитанкових комплексів. Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон залякує Росію "другою Чечнею". А міністр оборони Бен Воллес переконує союзників по НАТО допомогти Україні зброєю. Цього тижня Київ відвідують премʼєр-міністри Великої Британії, Польщі, Нідерландів, президент Туреччини і низка міністрів закордонних справ країн ЄС. Частота візитів високопосадових закордонних гостей просто зашкалює. Тристоронній союз Однак міжнародна підтримка України не обмежується лише військовими поставками. Британський та український міністри закордонних справ вже заявили про створення тристороннього союзу у форматі Британія — Польща — Україна. Про намір створити союз оголосила британська міністерка закордонних справ Елізабет Трасс. Рада з геополітичної стратегії Великобританії опублікувала карту тристороннього союзу, на якій зображена вісь між Лондоном, Варшавою і Києвом, а Росія і Білорусь позначені як ворожі держави. Показово, що ініціатором нового альянсу з Британією, за словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, виступила саме Україна ще у жовтні 2021 року. Її активно підтримали голови польського і британського МЗС. Після чого сторони почали рівноцінно робити свій внесок у розвиток формату співпраці. "Ми не можемо чекати безпеки та процвітання десь у майбутньому, коли станемо членами ЄС і НАТО. Вони потрібні нам вже сьогодні. Тому ми вже сьогодні досягаємо практичного зміцнення, гуртуючи дружні та близькі за духом країни у малі альянси. Також альянс допоможе розвивати торгівлю, енергетику та залучати інвестиції. Ми створюємо пояс безпеки та процвітання і посилюємо Балто-Чорноморську вісь. Так з’явилися Люблінський трикутник з Польщею і Литвою, Квадрига з Туреччиною, Асоційоване тріо з Грузією і Молдовою. Всі вони успішно розвиваються, набувають ваги, вже сьогодні приносять Україні конкретні переваги", — зазначив Дмитро Кулеба.. Український посол у Британії Вадим Пристайко, коментуючи створення нового альянсу, наголосив, що йдеться не зовсім про "НАТО на трьох", "але це, дійсно, спроба знайти друзів, партнерів і допомогу у цей критичний момент", - заявив посол. Між санкціями та озброєнням Західні союзники зрештою зрозуміли, що зменшити загрозу російської воєнної інтервенції можуть не стільки санкції, скільки наявність в України достатніх та добре озброєних сил стримування. Співпраця України з пов’язаними союзним договором партнерами допоможе в критичний момент швидше здобути необхідні захисні озброєння. А також може психологічно змінити сприйняття України в очах російського агресора — Україна тепер не одна, їй допоможуть. Хоча, багатьох українців така міжнародна активність, особливо з боку Британії, навіть здивувала. Російська агресія почалася не вчора, а 8 років тому. І тоді на анексію Криму та вторгнення на український Донбас колективний Захід відповів слабкими санкціями та продуктово-медичною допомогою замість необхідних Україні озброєнь. Що ж змінилося зараз і чому наші партнери так активізувалися? Чому саме зараз Російське вторгнення в Україну 2014 року стало несподіванкою для багатьох західних країн і особливо — корпорацій, які мали вигоду від російських енергоносіїв та ринків збуту. Після анексії Криму та початку боїв на Донбасі у європейських столицях ще певний час вважали, що з Москвою можна домовитися. Однак низка ворожих кроків РФ на міжнародній арені, зокрема відверті російські погрози Заходу, заяви про переділ сфер впливу, подальше розгортання військ та вбивства російськими шпигунами людей на території Сполученого королівства, все більше спонукали сприймати Росію як загрозу й розвіяли ілюзії, принаймні у Британії. Останні передислокації російських військ у Білорусі, російське вторгнення у Казахстан під маскою ОДКБ та розміщення близько 100 тисяч російських військ біля кордонів з Україною — свідчення чогось більшого, аніж декларацій про "захист російськомовного населення". Чимало дій російських силовиків спонукали західні розвідки до висновку, що Путін може прямо напасти на Україну. Напасти з метою анексії частини областей, що в сучасному демократичному світі виглядає дикунством. Звісно, Москва часто самими лише погрозами досягала не менших результатів, аніж військовим вторгненням. Та жодні аналітики не можуть точно спрогнозувати, що "стукне в голову" кремлівському диктатору, який може й не звертати уваги на можливі військові втрати чи економічні збитки. Силові органи мусять бути готовими до найгірших сценаріїв. [subscribe] Про необхідність реальної, а не психологічної, військової допомоги Україні давно говорили українські урядовці. Зокрема, міністр оборони України Олексій Резніков ще не початку січня цього року закликав США, Канаду та Велику Британію оперативно надати військову допомогу Україні для стримування російської агресії. Він зазначав, що "коли не піти на такі кроки зараз, то потім буде запізно". Український міністр наголошував на допомозі тим, чого не вистачає: зенітних ракет, сучасних бойових літаків і військово-морських суден. А також на розміщенні американських, британських та канадських солдатів біля лінії фронту. Початок реальних військових поставок в Україну суверенними державами, в обхід структури НАТО та позиції Німеччини, також стали рішучим проривом у протидії російській агресії, а слово "західні союзники" перестало в Україні сприйматися як пустий звук. Британський інтерес Однією з найактивніших держав, які взялися допомагати Україні у відсічі російській агресії, стала Велика Британія. Після того, як в Україну доправили 8 британських літаків та 2000 одиниць протитанкової зброї з військовими інструкторами, фраза "Боже, бережи королеву" стала трендом в українському сегменті соцмереж. Деякі львівські і київські ресторани запропонували безкоштовні напої усім британським підданим. Зрештою, Україна вже тривалий час веде інтенсивну воєнну співпрацю зі Сполученим Королівством. У жовтні 2020 року під час візиту президента Зеленського до Великої Британії підписали Угоду про стратегічне військове партнерство. А Лондон надав кредит 1,7 млрд фунтів стерлінгів на розвиток української армії та флоту. Британія також пообіцяла допомогти у будівництві військових кораблів та військово-морських баз на Чорному та Азовському морях. Йдеться про 8 ракетних катерів, які здатні захищати узбережжя від висадки ворожого десанту. Вихід зі складу Європейського Союзу змусив Британію шукати нову зовнішньополітичну ідентичність, зокрема концепції "глобальної Британії", яка братиме більшу участь в світових процесах та у протистоянні диктаторським режимам, таким як Росія та Китай. Британія виступає проти перекроювання європейських кордонів силою і усвідомлює, що у випадку великої війни в Європі її також чекатиме нова хвиля біженців. Окрім того, Британія має юридичний обов'язок захищати територіальну цілісність України. Адже у 1994 році Велика Британія разом зі США підписали в Будапешті меморандум, й обіцяли надати допомогу Україні у випадку агресії. Крім того, в Лондоні розуміють потенційні глобальні наслідки, якщо Росія не відчуватиме жодного стримування у своїх імперських амбіціях. Британські та американські експерти стверджують, що за російсько-українським конфліктом уважно слідкує Пекін, який має плани щодо анексії Тайваню. Якщо Москві дозволять здійснити інтервенцію в Україну без опору, це може стати сигналом для авторитарних сил, що часи, коли західні держави захищали суверенітет інших демократичних країн і втручалися в конфлікти, минули. Польська карта Однією з держав, які традиційно підтримують Україну, стала Польща. Вона в минулому неодноразово зазнавала російської окупації і добре розуміє загрози появи "великого кордону" з Росією. На фоні російських воєнних приготувань давнє українсько-польське гасло "За нашу і вашу свободу" знову виходить на перший план східної політики Варшави . Польща вже запропонувала Україні декілька тисяч артилерійських снарядів, набоїв, протиповітряних снарядів типу "Грім", легких мінометів та дронів, а також гуманітарну та газову допомогу. Нещодавня "мігрантська криза" на кордонах Польщі, інспірована Москвою, лише актуалізувала необхідність створення спільного фронту оборони кремлівській агресії. Та польсько-українська співпраця може опинитися під загрозою. Проросійські сили та агентура як в Польщі, так і в Україні, а також місцеві "корисні ідіоти", можуть легко зірвати ті ж військові поставки чи енергетичну допомогу з Варшави. Невчасним загостренням питання Волині 1943 року, УПА та постаті Бандери. Або ж черговою провокацією з руйнуванням українських та польських пам’ятників по обидва боки україно-польського кордону. Це може значно ускладнити безперешкодне постачання польських озброєнь Україні. Олії в вогонь можуть додати навіть гумористичні дописи в українському фейсбуці. Наприклад, один з останніх, що мовляв "союз Україна – Польща – Англія – це ж в абревіатурі буде УПА". Такий, на перший погляд, патріотичний жарт може негативно позначитися на польсько-українській воєнній співпраці. І невідомо, чи не кремлівські боти поширюють такі жарти, щоб вбити клин між Варшавою та Києвом та ослабити українську оборону? Не відмовляючись від своєї історії, але усвідомлюючи, що Україні зараз дають таку необхідну зброю з Польщі, нашим громадянам сьогодні також потрібно більш відповідально постити у соцмережах. Треба зважати, що сьогодні важливіше: тисячі боєприпасів та мінометів чи жарти про УПА в Інтернеті? Виклики Перед українською та польською владою і службами безпеки сьогодні стоїть важке завдання. Треба зберегти існуюче затишшя в польсько-українських історичних дискусіях та не допустити взаємних провокацій. І наголошувати, що сьогодні кожен, хто нагнітає антиукраїнські настрої в Польщі чи антипольські меседжі в Україні — працює на користь Москві. Ініціювання нових безпекових альянсів та початок реальних військових поставок з боку США, Британії, Польщі та інших західних союзників — це не лише позитивний сигнал і світло в кінці тунелю для України. Це ще й початок важкої відповідальної роботи для офіційного Києва над утриманням та продовженням міжнародної союзницької підтримки.