«Життя зупинилось, школи не працюють» — волонтер Мартін Данічев про війну в Ізраїлі

Уранці 7 жовтня бойовики палестинського угруповання ХАМАС напали на Ізраїль з території сектору Гази. ХАМАС завдало масованого ракетного удару по центральних та південних районах Ізраїля.

27-річний ізраїльтянин Мартін Данічев — волонтер у львівському психоневрологічному диспансері, із 24 лютого минулого року допомагає українським військовим та цивільним. Про роль Росії в нападі на Ізраїль, життя в країні під час воєнного стану та звернення прем'єр-міністра Нетаньягу до президента Зеленського Мартін Данічев розповів в інтерв’ю LVIV.MEDIA

— Мартіне, вітаю вас, що скажете про ситуацію в Ізраїлі?

Я, якщо чесно, не встигаю за подіями, тому що це здається чимось, що неможливо осягнути. Розумієте, після 24 лютого в мене ніколи не вистачало ні сил, ні бажання на внутрішню ізраїльську повістку. Я поясню чому: так, у нас постійно є війна, але не гаряча фаза, це зараз у нас є гаряча фаза. І я не служив в ізраїльській армії за станом здоров'я, тому я не призовний. Є відчуття впевненості: так, у нас велика проблема, у нас багато терактів, у нас взагалі багато проблем, але я просто не слідкував. Тому я можу казати, що те, що почалося позавчора, стало сюрпризом для всіх, для ізраїльтян будь-яких поглядів — чи то люди, які вважають себе правими, чи то люди, які вважають себе лівими. Ми зараз всі шоковані, і не до кінця можемо зрозуміти, як це взагалі відбулось.

— В Україні після 24 лютого одразу, за кілька днів, українці почали ставити питання: як так трапилося, що ми не були підготовлені? Чи недостатньо підготовлені, через що Росія вчинила повномасштабне вторгнення з трьох напрямків. І я так розумію, напевно, ізраїльтяни зараз теж ставлять питання до своєї влади, до своєї розвідки, яка вважається однією з найпотужніших у світі: яким чином проґавили, якщо так можна сказати, цей напад ХАМАСу?

Цілком так, у нас купа запитань. Я дивлюся прямий ефір кожну хвилину, коли тільки можу, і я бачу, що ми не маємо відповідей на це питання. Я бачу, що люди, журналісти ставлять це питання. І я хочу сказати: знаєте, мабуть, в Україні все не так і погано. Вибачте, я розумію, що повномасштабна війна. Я маю на увазі, ми нібито такі круті, у нас нібито така розвідка, така армія. І, дивіться — нас викрадає ХАМАС, нас вивозять до сектору Гази, ґвалтують, вбивають, і там діти, яким три чи п'ять років. І ми це проґавили.

І мабуть, треба якось подякувати Збройним силам України за те, що ви сильні. Я не знаю, наскільки вчасно таке сказати, я просто дуже хочу сказати, що треба подякувати ЗСУ за деокуповані землі. Тому що це справді велике щастя, коли армія контролює свою територію. Ми наразі ще, наскільки я розумію, не до кінця контролюємо ту територію, яка належала нам до вторгнення. Досі тривають жорсткі бої, бої на півдні, у нас обстріли по центру. Вистачає проблем.

— У нас зараз називають різні цифри, скільки людей, на жаль, загинуло в Ізраїлі. Що говорять безпосередньо у вашій країні, скільки людей загинуло?

У нашій країні офіційна інформація, яка подається через телебачення — це 700 загиблих. Це дуже велика цифра для Ізраїля, бо ми дуже маленька країна. Я взагалі завжди проти того, щоб порівнювати, скільки людей де загинуло, що є великими, а що є невеликими втратами. Тому що втрата кожної людини, кожної цивільної людини, кожного військового — це трагедія. 700 вбитих за перший день вторгнення, від 100 до 200 викрадених людей, які знаходяться у заручниках ХАМАСу.

Але це суцільний шок. 2150 поранених наразі.

— А як зараз відбувається життя в Ізраїлі? Навчання в школах призупинено? Чи працюють банки? Як живе Ізраїль зараз?

Життя призупинено, школи не працюють. Звісно, що всі розважальні заклади закриті. Наша економіка відповідно вже мала перейти на воєнний стан. Вчора ми офіційно оголосили війну. Я не встигаю зрозуміти, що саме відбувається. Мені насправді саме цього тижня потрібно піти до банку. Я не знаю, чи якось можу це зробити, але це здається дрібницею на фоні того, що відбувається зараз по всій країні. 5 тисяч ракет (в сторону Ізраїля — ред.) щодня — це багато.

— Тут треба уточнити та зрозуміти, що Ізраїль завдає ударів у відповідь по ХАМАСу, по місцях, де вони знаходяться. Вже є різні фотографії, наскільки знищено цей регіон після вторгнення. Причини очевидні, але чи зрозуміло, чому саме зараз ХАМАС напав на Ізраїль? Чи можуть це якось пов'язувати з тим фестивалем, який відбувався в прикордонних територіях? Що говорять у вас в країні?

Ні, такого, щоб хтось звинувачував фестиваль, не може бути, тому що фестиваль проходив на нашій території. Це аж ніяк не могло образити почуття тих жителів, які живуть у секторі Гази. Це цілком нормальна річ, у нас є такі фестивалі на природі, і люди просто спокійно поїхали на відпочинок. Ось такі масові вечірки на природі — це один з форматів відпочинку в Ізраїлі. Але, на превеликий жаль, це було поруч з кордоном сектору Гази, і це була відповідно трагедія. Ви, певно, бачили ці кадри, я не знаю навіть, як розповідати, коли люди біжать, а по них стріляють терористи. Це що?

— Може експерти називають причини, чому саме зараз?

Якщо чесно, про це ще в нас не говорять. Взагалі я не впевнений, наскільки це точне запитання. Тому що, розумієте, таке могло трапитися будь-коли, в будь-який момент. Тут найважливіше питання, чому ми не були до цього готові. Ми мали бути до цього готові, і не були. Зовсім.

— В Україні, коли говорять про події в Ізраїлі, то говорять про те, що, очевидно, терористи не могли діяти самі: в них не могло бути стільки ракет, сучасного озброєння, навіть тих самих дронів. І називають те, що до цього причетні як Іран, так і Росія зокрема, через Іран. Що говорять в Ізраїлі, і чи ця версія має право на життя?

Будь-яка версія має право на життя, а ця 100% має право на життя. Я не бачу звинувачень у бік Росії станом на зараз на ізраїльському телебаченні. Але в мене є якесь відчуття, що Росія після 24 лютого намагалась зробити ще якісь збройні конфлікти чи війни у різних регіонах планети. Пам'ятаєте, щось було у Косово минулого року, потім була спроба у Молдові. Це не набуло таких масштабів, щоб на це звернула увагу міжнародна спільнота, але щось було. Потім, зовсім недавно — Азербайджан та Вірменія. І це теж дуже вплинуло на те, що відвертається увага від війни в Україні. І тут я хочу сказати, що попри те, що зараз я перебуваю в Ізраїлі, я хочу подякувати всім українцям, які підтримують ізраїльтян. Коли по українцях так само прилітають ракети, і ви вимушені рятувати своє життя щодня, у вас вистачає емпатії, і ви бажаєте морально нас підтримувати.

Це неоціненно, тому що ось зараз є прапори Ізраїля в Києві. Хто б міг подумати, що таке може бути.

Чи повісили ми українські прапори після 24-го лютого у наших містах? Чи повісимо ми їх зараз, після закінчення нашої війни? Я зможу ставити це питання звичайним ізраїльтянам, тому що, маю сказати, підтримка Ізраїля в бік України після 24-го лютого, на мій погляд, не була достатньою. Але, на мій погляд, в принципі нічого не достатньо, крім повної перемоги України.

Ми насправді в дуже складній ситуації всередині Ізраїля, тому що ми перебуваємо в залежності як від Росії, так і від США. Ми не є вільними, ми залежимо від інших країн, зокрема фізично. Якщо буде евакуація з Ізраїля, в мене не буде іншого шляху, окрім повітряного, якщо аеропорт не буде закритим, тому що жодна з країн навколо мене не захоче мене пропустити. Вони захочуть мене тільки вбити, причому це буквально так, розумієте.

Я дуже хочу подякувати кожному українцю, хто здатен побачити, що в нас війна, хто розуміє складнощі нашої ситуації. І я хочу зауважити на один момент, який мене навіть здивував. Один з лідерів, з яким розмовляв наш прем'єр-міністр Нетаньягу, окрім лідерів США, Франції, Німеччини та Великої Британії — це був саме Зеленський, тобто президент України. Це підкреслює важливість України у міжнародній спільноті. Хто б міг подумати, що один з перших лідерів, з яким розмовлятиме ізраїльський лідер, буде український лідер. Це щось фантастичне, просто фантастичне.