Що замовчують в історії з "вагнерівцями"?

Що замовчують в історії з "вагнерівцями"?

Аналізуємо тему під різними кутами

Операція із затримання російських бойовиків — скандальна історія "вагнерівців" — розпочалася в першій половину 2018-го року і закінчилася в липні 2020-го. Закінчилася затриманням 33 найманців у Мінську. Їх мали заманити в Україну і притягнути до відповідальності за злочини проти нашого народу. В останню мить операція зірвалася.

Ця тема останній рік не сходить зі шпальт газет та телевізійних екранів. Не буду повторювати всі деталі. Пропоную зупинитися на одному факті, який чомусь часто випадає з поля зору як ЗМІ, так і політиків.

18 вересня 2020 року у публікації "Вагнер — ехо кремлівської режисури" в "Голосі України" автор цих рядків писав: "Не можна було без відома російських спецслужб заманити 33 найманців, контрольованих російською військовою розвідкою, у Мінськ. Кілька з них обов’язково мали "стукнути", що їх намагаються кудись вивести. Після чого всі події розвиваються під контролем ФСБ".

Це були найманці з приватної військової компанії "Вагнер", а цей підрозділ за кордоном завжди діяв під контролем російської військової розвідки.

А тепер уявіть собі масштаби цієї операції. Українська розвідка від імені приватної військової компанії "МАР" з 2018-го по 2020 рік провела на території Росії дві тисячі "співбесід" з потенційними учасниками бойових дій і відібрала майже 500 тих, хто представляв інтерес. З них 396 були ідентифіковані. Далі на нараді розвідки і СБУ відібрали 33 осіб, які мали бути затримані. Наприкінці червня 2020-го розпочався «спеціальний захід» — затримання. Бойовиків почали виманювати з Росії до Венесуели.

А тепер поспілкуйтеся з представниками контррозвідки будь-якої країни і поставте одне запитання: можна контактувати з двома тисячами бойовиків на території Росії і не потрапити в поле зору кремлівських спецслужб? Це неможливо — почуєте у відповідь.

Так сталося і в нашій історії. Поки що зафіксований і встановлений один з 33-трьох найманців, який ще у травні 2020-го звернувся до ФСБ Росії і попросив з’ясувати, що це за "вербувальники" намагаються вивести десятки росіян, що воювали на Донбасі та в Сирії, за кордон охороняти вишки у Венесуелі. Про цей факт повідомила депутатська тимчасова слідча комісія.

Зафіксовано лише одне повідомлення від опитуваних? А скільки їх було? Скоріше всього — кілька. Отож, напрошується висновок, що російська контррозвідка контролювала операцію української військової розвідки?

Це запитання до професіоналів, бо у всіх дискусіях цей факт замовчують. Чому? Бо не вигідно! Історія про "стукача-бойовика", який злив росіянам інформацію, не вписується в загальну канву істерії про "продажність української влади".

Скоріше всього росіяни на якомусь етапі взяли цей захід під контроль, вивчили всі нюанси, а потім провели блискучу інформаційно-психологічну операцію проти України. А далі їм на руку зіграли опозиційні політичні сили, які й після виборів продовжують розхитувати владу. Питання: кому це вигідно?

Насамкінець дві цитати від тих, хто визначає глобальну політику у світі. Після подій у Мінську в серпні 2020 року президент Росії Володимир Путін назвав історію із затримання росіян спільною операцією українських та американських спецслужб. Реакція речниці Держдепартаменту США Морган Ортагус у відповідь не забарилася: "Нам відомо про дворушницьке використання Росією маріонеткових сил. Ці історії відволікають увагу від справжньої проблеми, яка полягає у тому, що Росія використовує ці сили для приховування власних наполегливих зусиль поставити уряди інших країн у незручне становище, посилити розбрат всередині країни, підтримати автократів та загалом сіяти хаос, щоб дати Росії можливість впливати на події глобально".

Ще коментарі потрібні?

Геополітика

Останні новини
Переглядаючи сайт LVIV.MEDIA ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності