15 червня віряни відзначають свято Євхаристії. LVIV.MEDIA розповідає про значення свята та стародавній Храм у Львові, який святкує Празник у День Євхаристії. Свято Тіла і Крові Христових випадає на другий четвер після Зіслання Святого Духа після неділі Всіх Святих. Це урочисте святкування Євхаристії (Таїнство Причастя). Значення свята Євхаристія — це священний дар, який залишив Ісус Христос своїй церкві під час останньої вечері. Ось що написано у Святому Письмі: «Хто не їстиме мого тіла і не питиме моєї крові — не матиме життя в собі. Хто їсть моє тіло, п’є мою кров — не має спраги ніколи». Це свято належить до рухомих церковних свят, не маючи конкретної дати. Хоча день припадає на четвер, основні урочистості Церква зазвичай переносить на неділю. Свято Пресвятої Євхаристії має західне походження та з’явилось у ХІІІ столітті. Днем свята було обрано саме четвер, коли Христом було встановлено Тайну Євхаристії. Євхаристія – це спомин хресної жертви. Ісус установив це Таїнство під час останньої, Тайної вечері. Розламавши хліб, дав його учням своїм і заповів робити це на Його спомин. Христос через це таїнство знову стає присутнім поміж нами. Уділяти Тайну Євхаристію може єпископ та священник, диякон без співслужіння не може. Готуватись до Євхаристії слід сумлінно. Насамперед, зважуючи і досліджуючи своє серце. Якщо є важкий гріх – з нього треба сповідатись. Євхаристійний піст – це утримання від їжі та пиття впродовж години до прийняття Причастя. Цього дня у храмах не лише причащаються, а й освячують віночки – символ життя вічного. Освячені віночки служать як оберіг домівок. Вони плетуться з цілющих трав, які якраз до середини червня набирають своїх чудодійних властивостей. У вінки вплітають чебрець, ромашку, м’яту, розхідник (очиток), деревій та інш рослини. Освячені вінки зазвичай вішають біля дверей або ікон, і таким чином вони служать оберегом дому і родини.Висушені вінки спалюють і ними обкурюють приміщення. Хоча спочатку це свято було винятково релігійним, поступово багато людей стали сприймати його як народне. Примітно, що в цей день діти йдуть до першого причастя. Домініканський Собор у Львові Домініканський собор, тепер греко-католицька церква Святої Євхаристії – велична архітектурна пам’ятка пізнього бароко з оригінальним скульптурним оздобленням. Монастир домініканів на цьому місці заснували ще у XIII столітті на прохання дружини українського князя Лева Даниловича, угорської принцеси Констанції. Від XV і до середини XVIII століття тут стояв костел, збудований у готичному стилі. У цьому костелі і на площі перед ним 1559 року розігралася справжня війна за наречену. Магнат Лукаш Ґурка добивався видачі з монастиря своєї, які він вважав, законної дружини – найбагатшої спадкоємиці Речі Посполитої, Гальшки Острозької, яка заховалася за стінами домініканського монастиря. Під час військових дій на декілька тижнів припинилася вся торгівля у Львові, роздратований король наказав припинити війну. Врешті було перерізано водотяг, що вів до монастиря, і таким чином облога закінчилася: Гальшку видали Лукашеві. Через аварійний стан готичний домініканський костел розібрали 1748 року. Новий храм, який нагадує костел святого Карла у Відні, у 1748-1764 роках спорудили за проєктом військового інженера, генерала артилерії Яна де Вітта у пізньобароковому стилі. У ті часи існувала добра традиція зберігати від попередньої знищеної споруди усе цінне, що тільки можна було зберегти. До наших часів у південній частині храму можна оглянути алебастровий надгробок XVI століття – пам’ять про старовинний готичний костел, який зник ще 260 років тому. Всередині храму низка надгробків, найцінніший з яких – надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого данського скульптора Бертеля Торвальдсена (1816 рік). Львівську школу скульпторів репрезентує пам’ятник губернаторові Галичини Гауеру роботи Шімзера (1824 рік). 1880 року тут поставлено пам’ятник знаменитому польському художникові Артурові Ґротґеру роботи скульптора Гадомського.За радянських часів храм Божого Тіла закрили і тут, як у багатьох інших львівських церквах, влаштували склад, а 1970 року відкрили Музей релігії та атеїзму.З 90-х років Домініканський собор став греко-католицьким храмом Святої Євхаристії, особливо популярним серед львівської інтелігентної і національно свідомої молоді. 7 фактів про Домініканський Собор: Львівський хроніст XVII ст.. Бартоломей Зіморович у свому творі «Leopolis Triplex» під 1270 р. повідомляє про прибуття домініканців до Львова у складі почту угорської принцеси Констанції, дружина князя Лева Даниловича. Ймовірно, що домініканці не мали свого монастиря, а винаймали у місті будинок для проживання і правили служби у костелах Івана Хрестителя та Марії Сніжної. Вже сам монастир Божого Тіла постав у межах міських мурів після захоплення Львова Казимиром Великим і розбудові нового міста вже на магдебурзькому праві. За однією з версій, монастир та костел домініканців були зведені на місці старого православного храму Свв. Петра і Павла. Про це повідомляв польський домініканець Мартин Ґруневеґ у XVII ст. Станом на 1674 р. монастир Божого Тіла володів 11 селами та ще у чотирьох мав свої частини. У 1790 р. монастир став власником села Жовтанці. Таким чином монастиреві належали села Бірки Домініканські, Костеїв, Зарудці, Зашків, Завадів, Тарнавка, Черепин, Давидів, Кротошин, Жовтанці, частина Рокитні, Криниці, Сідлиська, Ушковичів, Желехова, Білки Шляхецької. У 1818 р. при монастирі було відкрито школу з німецькою мовою викладання, яка діє до сьогодні як Львівська спеціалізована середня школа № 8 з поглибленим вивченням німецької мови. Серед відомих випускників школи – Маркіян Шашкевич, Каспар Вайґель, Станіслав Лем. У 1946 р. львівський домініканський монастир Божого Тіла було закрито, а ченці виїхали до Гданська, куди вивезли монастирський архів та бібліотеку. На музейній карті Львова у 1973 р. з’явився Львівський музей історії релігії, і був одним із двох музеїв історії релігії у СРСР (ще один знаходився у Ленінграді (Санкт-Петербург, Російська Федерація). Музей було розташовано у приміщенні костелу та монастиря Божого Тіла ордену домініканців. Зараз музей – єдина установа в Україні, що висвітлює історію світових і національних релігій та діяльність церковних організацій. Інформація з відкритих джерел.