Літо все ближче до фінішної прямої. Останні серпневі тижні ще ідеально підходять для активного відпочинку. І чи не найкращий варіант для цього — це поїздка в гори. Хоча би на день - два. Так зробили і ми. Обрали нескладний і небанальний маршрут, з яким можна впоратися за два дні, (рівно стільки часу ми мали, тобто стандартні вихідні). І пішли на Ігровець.Ігровець (1804 м) — гора у гірському хребті Матахів у масиві Ґорґани. Це на межі Рожнятівського та Бородчанського районів Івано-Франківської області. Вершина лежить у центрі Ігровища — гірського хребта, вигнутого півмісяцем. На північ від Ігровця — гора Висока (1803 м), на схід — нечітко виражена вершина Ріг (1475 м). Трохи далі на південний схід — Мала (1818 м) та Велика (1836) Сивулі. Наш шлях розпочався у вечір п’ятниці, ми вирушили на авто зі Львова до Івано-Франківська. Тут і заночували. Набиралися сил перед походом.У суботу зранку виїхали з Івано-Франківська до Старої Гути. Дорога сюди займає трошки більше години на автомобілі, на автобусі — до півтори години. Саме з Старої Гути починають сходження на гору Високу, Боревку та Ігровець. Починати можна з двох точок: одразу від шлагбауму біля села; та трішки далі, пройшовши водоспад, з місця для кемпінгу на невеличкій полонині. Хоч перша і обладнана стрілками-вказівниками, які вказують на Ігровець, тим шляхом йти не варто. Саме звідти ми почали і втратили дві години, обійшовши прямий шлях навкруги. Мітки на деревах, що мають вести туристів, відхиляються від стандартного маршруту, тому легко дизорієнтуватися, втратити час через недосконалий маршрут, чи ще гірше — загубитися. Ці мітки ведуть саме на кемпінг, а не на Ігровець, тому краще піти до нього напряму, а не обходити лісом.З кемпінгу за водоспадом до Ігровця — 10 км. Висота, яку потрібно набрати, приблизно 800 м.Далі шлях стає абсолютно зрозумілим і безпечним, мітки на деревах зустрічатимуть вас із зручними короткими інтервалами та супроводжуватимуть до кінця походу. І ось нарешті починається те, заради чого йдеш в гори — чисте повітря, безлюдні місця, гармонія з природою та, звичайно краєвиди. В основному саме гірські. Йдучи на Ігровець, лиш кілька разів ви вийдете на невеликі полонини. Тому пекуче сонце навряд стане проблемою у поході.Початок шляху може видатися складним. Доводиться доволі швидко і різко набирати чимало висоти у не зовсім зручних умовах. Болото на дорозі можна обійти лісом, проте лише паралельними стежками на малій відстані, з якої можна бачити основний шлях, аби не загубитися. Потім буде легше.Ще один цікавий інтерактив, який доступний туристам дорогою на Ігровець, це струмки. Приблизно на середині шляху до кемпінгу вашу дорогу перекриватимуть декілька потічків. Аби подолати цю перешкоду, потрібно буде погратися у перестрибування з каменя на камінь чи балансування з палицею посеред вони. Або ж просто босоніж перейти воду.Далі доведеться знову йти затишними лісовими стежками лиш зрідка відволікаючись на кам’яні ділянки.Ключовою точкою та зупинкою має стати кемпінг, що приблизно на висоті 1.5 км. Там ви зустрінете інших туристів, які отаборилися з наметами. Недалеко звідси — чи не останнє джерело води, тому перед штурмом вершини краще поповнити запаси. Також тут можна залишити свої речі туристам, яким довіряєте. Так штурмувати вершину гори буде значно легше.Так зробили і ми, взявши з собою тільки воду та найцінніше — гаманець та телефон. Дорога до вершини зайняла півтори години. Шлях до неї пролягав спочатку через вже звиклий нам ліс, потім рідкими хвойними деревами, а згодом лише кам'яними осипищами. На шляху від кемпінга до вершини ви часто зустрічатимете місцевих, які збирають “афини” — так тут називають чорницю. А їх по дорозі до вершини дійсно багато, один кущ за іншим. І ось ми на вершині. Тут, до речі, немає жодного знаку, окрім зведених туристами маленьких кам’яних веж. Проте з вершини відкриваються чудові краєвиди в обидві сторони та різні гірські хребти. І це максимально компенсовує все інше. А ще вершина — чи не єдиний ваш шанс спіймати зв’язок для СМС чи дзвінку, адже шляхом на гору вам ця розрада цивілізації буде не доступна.Спуск із вершини до кемпінгу зайняв у нас близько години. Наприкінці дороги назад збирайте дрова на вечір, це зекономить вам трохи часу.І ось, коли дрова зібрані, запаси води поповненні, а намет поставлений, починається найкраща частина походу. Смачна вечеря на вогні, теплий час, відчуття спокою та просто насолода гірською природою.Ночі під Ігровцем звичайно холодні, як і будь-які гірські ночі, проте у порівнянні з кемпінгом під Петросом спати тут було краще.Ранок видається вологим та прохолодним, проте доволі швидко сонце починає пригрівати, і вже з 9-10 ранку можна знову бути у футболці та шортах. Повертатися назад варто по тому ж маршруту, по якому підіймалися. Так за 3-4 години ви вийдете до Старої Гути, де можна сісти на автобус до Івано-Франківська чи іншого населеного пункту. Графік автобусів краще уточнювати у місцевих, особливо у продавців магазинів.А вже з обласного центру легко дістатися Львова потягом чи автомобілем. У підсумку, за два дні походу ви отримуєте трішки втоми та безліч нових емоцій та вражень. І воно того дуже варте!