Нещодавній візит Голови Верховної Ради Дмитра Разумкова на Львівщину мав один явний і один прихований аспект, в рамках якого, Разумков, очевидно, сподівається стати кимось значимішим, аніж спікером парламенту. Зустріч з електоратом? Дводенний візит спікер Дмитра Разумкова на Львівщину суттєво відрізнявся від звичних і загальноприйнятних поїздок глав парламентів по країні. По-перше, візит Разумкова розтягнувся нетрадиційно довго – на цілих два дні, що не часто властиво для керівників парламенту. По-друге, доволі не стандартним став список відвіданих Головою Верховної Ради об’єктів Львівської області. Адже посада Разумкова політична і до того ж дуже широкопрофільна. На відміну від прем’єра, галузевих міністрів чи інших представників виконавчої влади, у спікера парламенту немає прямої потреби інспектувати бронетанкові заводи, університети чи театри опери та балету. Однак, у ході робочої поїздки до Львівської області Разумков відвідав і заводи «Електронмаш» та «Львівський бронетанковий завод», і взяв активну участь у роботі VII Всеукраїнського форуму місцевого самоврядування та Першого Всеукраїнського форуму судових експертів, і поспілкувався з педагогічним колективом та студентами Львівського національного університету імені Івана Франка, ознайомився із роботою Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги міста Львова і навіть відвідав Яворівський полігон. А під час відвідин бронетанкового заводу спікер Верховної Ради навіть забрався на танк та сів за кермо бронетранспортера. Якщо розглядати перелік зазначених локацій Львівщини за широтою демографічного охоплення, то за всіма канонами виборчих кампаній, Дмитро Разумков охопив увагою всі ключові категорії та верстви електорату: і педагогів, медиків, і студентів, і військових, і митців, і робітників львівських підприємств і навіть місцевих громадських активістів. Не обійшлося й без прохань від громадян та обіцянок допомоги з боку спікера. У концерні «Електрон» Разумкову передали 150 тисяч зібраних підписів і попросили посприяти у Верховній Раді з ухваленням законопроєкту №3739 про локалізацію державних публічних закупівель, який може забезпечити преференції для українських виробників в порівнянні з іноземними, що зумовить збільшення кількості робочих місць та розширення виробництва. Разумков запевнив трудовий колектив підприємства у своїй підтримці та залученні інших депутатів до підтримки цього законопроєкту. Така програма поїздки могла б бути цілком закономірною в рамках передвиборчого візиту політика або депутата на мажоритарному окрузі, але для чого така широка піар-кампанія другій людині в державі? Власна гра Разумкова? З огляду на нетиповість, дводенний візит на Львівщину спікера Верховної Ради почали пов’язувати з реалізацією ширших політичних планів та амбіцій Дмитра Разумкова, аніж просто бажання поспілкуватися з мешканцями Львова та області. Львів’яни почали говорити, що справжньою причиною поїздки Голови Верховної Ради на Львівщину є додатковий піар серед львівських виборців та пошук політичних прихильників. Про самостійну гру Дмитра Разумкова вже давно говорять в українському політикумі. Дехто навіть приписує спікеру президентські амбіції, а дехто –створення власної політичної партії, яка стане самостійним проектом. У нещодавньому дослідженні Центру Разумкова спікер українського парламенту Дмитро Разумков очолив рейтинг довіри українців з показником 32 % підтримки. Такі цифри здатні зумовити запаморочення від успіхів в будь-якого політика. Особливо, якщо врахувати, що рейтинг Володимира Зеленського не стоїть на місці, адже посада президента вимагає щоденних дій, які не всім зрозумілі і не всім до вподоби в умовах пандемії коронавірусу, російської агресії, економічної кризи та дипломатичних перипетій. Натомість посада спікера парламенту дозволяє залишатися осторонь безпосередньої боротьби за життя і здоров’я українців, і, відповідно, не нести прямої відповідальності за наслідки стану справ в країні. Адже спікер парламенту не приймає безпосередніх економічних чи зовнішньополітичних рішень. Не помиляється той, хто нічого не робить, стверджує давнє прислів’я, а Разумкову навіть сприяє зростанню в рейтингу та амбіціях. І хоча на часті запитання журналістів щодо президентських амбіцій Дмитро Разумков відповідає, що «у мене сьогодні немає мети працювати в цьому напрямку», однак, чимало фактів та дій спікера, свідчать про неоднозначність таких тверджень. Тим більше, що політичні дії очільника Верховної Ради продовжують наштовхувати на думки про окрему політичну гру Разумкова. Останнім часом прізвище Разумкова дедалі частіше фігурує в соціологічних рейтингах потенційних кандидатів у президенти, а деякі з них навіть відносять Разумкова до найперспективніших українських політиків. Інші ж рейтинги навпаки – у поєднанні з прізвищем Зеленського в опитуванні, демонструють досить незначний відсоток популярності – від 2,1 до 3,2 %. То ж чи справді Дмитро Разумков веде власну політичну гру і якими можуть бути її наслідки? Моральна дилема Разумкова За словами класика української політичної історії Івана Плюща, «Голова Верховної Ради не перша людина в державі, але й не друга». Такий оксюморон покликаний засвідчити вагомість впливу спікера парламенту, тож традиційно, в Україні усіх спікерів називали потенційними кандидатами у президенти. Дмитро Разумков уникає відкритого протистояння з президентом, проте часто демонструє незалежну позицію. Зокрема, Разумков не підтримав санкції проти медіахолдингу Козака-Медведчука, пропонував окрему думку від Зеленського щодо призначення Шкарлета і Вітренка та висував альтернативні президентським законопроєкти. Водночас, великого резонансу набув відеоролик з явною рекламно-агітаційною роллю Разумкова, який аж ніяк не може нічого не означати, як це пізніше пояснювалося пресі. Ролик, в якому Разумков їде в автівці, заходить до пустої Верховної Ради і працює над документами, має на меті привернути увагу електорату до нового політичного лідера, який працює на благо держави, хоча на практиці це виглядає як дебют власного політичного проєкту, окремого від «Слуги Народу». Олії у вогонь може додати й те, що Разумков позиціонує себе як центристський політик і не зможе відтягнути на себе електорат Петра Порошенка чи ОПЗЖ. Потенційна ідейно-політична ніша Разумкова лежить в центристській площині. А це – електоральне поле Володимира Зеленського. Наразі експерти відзначають наявність у Дмитра Разумкова невеликої близької групи з восьми депутатів зі «Слуги Народу», які так чи інакше орієнтуються у своїй діяльності на спікера. До того ж, дедалі частіше лунають розмови й про зростання напруги у відносинах між Банковою та Грушевського саме через відмінну позицію Разумкова з низки питань. Зокрема, нещодавно Разумков, паралельно з главою держави вніс окремий законопроєкт, спрямований на розв’язання конституційної кризи. Деякі експерти в цій ситуації називають президентські амбіції спікера Разумкова очевидними, а інші ж навпаки – називають політичні розбіжності Глави парламенту з Офісом президента позицією людини, якій задля втілення рішень потрібно працювати з усіма і шукати компроміс. Наразі, як засвідчує політична історія України, за роки Незалежності жодному спікеру Верховної Ради не вдалося пересісти у крісло президента, а саму цю посаду називають невдалою стартовою позицією через невисоку популярність іміджу парламентаря серед українського народу. Зрештою, не виключено, що Разумков працює над власним «планом Б», щоб залишитися в політиці, якщо йому на заміну раптом підшукають іншого спікера. То ж чи планує Дмитро Разумков окрему політичну гру в якій конкуруватиме з Президентом, якому в свою чергу, завдячує всією своєю нинішньою політичною кар’єрою, залишається відкритим, а останнє слово та дилема морального вибору – за самим Разумковим.