Нещодавно Львівська обласна рада виділила по 700 тис. грн на підтримку двох аграрних підприємств, які були засновані ветеранами війни. Одним з господарств, які отримали пільговий кредит став “Агронестор“ молодого ветерана Андрія Шуховського. Ферма “Агронестор” розташована на в’їзді до села Ульвівок, що на Червоноградщині. Родина фермерів осіла на місці колишнього колгоспу — тут вже було й приміщення для офісу, і склади, й місце для техніки. Молодий господар Андрій Шуховський зустрів нас разом із дружиною Наталею, та одразу зізнався, що без неї розповідати про бізнес не може, адже вони все роблять разом. Андрій займається організаційними питаннями господарства, часто й сам працює в полі, а дружина — веде бухгалтерію. “В житті б не повірив, що буду займатися фермерством” Андрій Шуховський, до того, як стати фермером, близько 10 років працював у поліції. Чоловік брав участь в АТО, а на початку повномасштабного вторгнення воював на Сході України у складі ЗСУ. Фермерське господарство він разом з дружиною зареєстрував близько п’яти років тому, зараз вони мають поля у трьох селах, й вирощують на них пшеницю, гречку та сою, які збувають місцевим переробникам. — Я в житті б не міг повірити, що буду займатися фермерством, — поділився Андрій, — лише у 2018 році зрозумів, що в мене сім’я, діти, і треба якось думати за щось своє, за свою справу. Енергії тоді було дуже багато, і зараз є. За весільні кошти ми придбали ЗІЛ, вантажний автомобіль, а потім, у 2019 році зареєстрували фермерське господарство й назвали його “Агронестор”. Назва була ідеєю дружини, з першого разу, як сказала, так і назвали. Господарство почалося із земельної ділянки, яку Андрієві виділили ще у 2015 році як учасникові АТО. Також подружжя орендувало кілька ділянок у побратимів та односельців. Зараз поля ФГ “Агронестор” розташовані у трьох селах на Червоноградщині — Трудолюбівці, Ульвівку та в Теляжі, де живе й саме подружжя. — Зараз загальна площа поля під посіви у нас складає 120 га, але апетит та потужності більші, — усміхається Андрій. — Далі плануємо розвиватися, розширяти банк землі. У своїй роботі Андрій не боїться ризиків та викликів, і вірить, що наполеглива праця завжди дає свої плоди. — У нас є ділянка, на якій навіть колгосп нічого не робив, бо туди було дуже важко заїхати. Вона роками стояла без діла, поки Андрій туди не заліз — з усмішкою розповіла Наталя. Сімейна справа Подружжя наголошує, що ферма для них — не просто бізнес, а сімейна справа. До роботи на господарстві часто долучаються їхні батьки та рідні, і навіть діти подружжя вже освоюють основи фермерства. — Нам дуже пощастило мати рідних, які можуть з нами працювати та завжди готові нам допомогти. От нещодавно ми пробили колесо у комбайна. Його ж треба розбортувати, замінити — то сам не зробиш. Треба було їхати в інші райони на шиномонтаж, це складно й довго. А так — подзвонив до дядька, він приїхав, допоміг, і все готово, можна працювати далі — розповідає Андрій. — Це дуже добре, що є до кого отак подзвонити. Буває навіть по ночах дзвонимо: “Ти де? Спиш? Вези каністру бензину!”, та й так. Але добре, що є зима, тоді ми всі можемо від цього трохи відпочити. Зараз на господарстві, окрім подружжя, є ще троє працівників, один з яких — це батько Андрія, і ще один — дядько Наталі. — Я багато чого міг робити сам, — розповів Андрій, — але, розумієте, всього один не зробиш. Деколи треба комбайн, і щоб до нього під’їхав ЗІЛ, висипати все в зерноочисний комплекс, і мене одного не стане між ними бігати. Коли йдуть жнива, то треба наймати ще принаймні 4-5 людей. Діти Андрія та Наталі також по-своєму беруть активну участь у веденні господарства. Молодий фермер розповів, що старший син — Нестор, — навіть допомагає йому обирати нову техніку для ферми. — Нашому старшому сину Нестору шість років, а молодшому — два, і вони вже цікавляться фермерством. Вони приїжджають з дружиною до мене на бригаду, один бере шуфлю, другий — віника, і бігають. Я тільки боюсь, щоб десь не потрапили під колеса, — посміявся Андрій. — Нестор машинами не цікавиться, — додала Наталя, — все йому подавай техніку. Ігри на телефоні в нього всі тільки про те, як обробляти поля — більше нічого йому не треба. З поля бою в банк З початком повномасштабного вторгнення Андрій долучився до ЗСУ. Він мав військову спеціальність діловода, але, оскільки тоді потреби в цьому не було, пішов у військо стрільцем. Спочатку воював на Луганщині, поблизу Білогорівки, потім — на Донеччині, а згодом його передислокували у Харківську область. — Коли почалося вторгнення, то я й сам пішов у військкомат. Тоді так говорили “два-три дні”, але зрозуміло було, що не може та війна так бути. Тяжко було повірити в те, що відбувалось, але тоді не тільки я один, багато інших фермерів також пішли виконувати свій обов’язок. Наталя ж, яка нещодавно народила другого сина, залишилася розв'язувати проблеми господарства, а їх з часом ставало все більше. — В нас виникли труднощі з ресурсами та зі збутом. Все ж ми розраховували на певну планку, а ціни на деякі культури значно просіли. Зокрема гречка стала для нас збитковою, осіння посівна 2023 року була на межі зриву. Треба було лишати землю “під парами”, і нічого не сіяти, але ж ніхто не звільняє від сплати оренди та податків. Попри допомогу від рідних, Наталі було важко самій з усім справлятися. Мені треба було вернутися й працювати на землі, — розповів Андрій. Відтак подружжя вирішило взяти кредит, щоб втримати господарство, а Андрій був змушений демобілізуватися. — Мені дружина подзвонила, що можна кредитуватися на осінню посівну, але треба заїхати в харківське відділення Ощадбанку. Тоді мені сказали “ви маєте останній день”, і я одразу після демобілізації зі всіма своїми речами приїхав в банк. Там мені й дали кредит. За ті гроші ми купили паливо та мінеральні добрива, і вже до весни ми були готові. Кредити та програми підтримки Молодий фермер розповів, що багатьом успіхам завдячує державним та обласним програмам підтримки. З їх допомогою подружжя закупляло техніку для господарства, насіння, добрива тощо. — Коли ми починали, у 2019 році, взагалі було 40% компенсації за техніку, це було на той час для фермерів дуже актуально і вигідно. Користувалися також багатьма програмами від Львівської обласної адміністрації, отримували також компенсацію за насіння, зокрема гречки. У 2023 році Андрій дізнався про відшкодування за насіння та пільговий кредит для ветеранів та учасників бойових дій від Львівської обласної військової адміністрації. Тоді він лише взяв участь в обговоренні, але його також зацікавила можливість взяти участь у програмі. — Вже у 2024 році мені подзвонили та повідомили що комплексна програма діє, і що ми можемо податися на конкурс. Тоді ми підготували пакет документів та бізнес-план. Ми розуміли, що без підтримки нам бракуватиме коштів на паливо, на засоби захисту рослин та на мінеральні добрива. На конкурсі нам погодили кредит, ми вже закупили все необхідне одразу, як дізналися.+ — Старше покоління дуже боїться брати кредити, але, як на мене, це дуже хороша можливість для розвитку господарства. Ось, наприклад, трактор в нас новий, ми також брали на нього кредит. Я ним так задоволений, ви собі не уявляєте, дружина на ньому їздить, — розповідає Андрій. — Звісно, є багато різних факторів та ризиків, зараз ще й війна, і ніколи напевне не знаєш, як воно буде завтра. Все потрібно ретельно й розумно планувати, це багато роботи, але вона дає свої результати. “Скільки буду жити, стільки цим буду займатися“ Про майбутнє свого господарства Андрій думає з обережністю, проте не приховує, що хоче від нього чогось більшого. Окрім закриття позик, чоловік також мріє про нову техніку та урізноманітнення виробництва. — До повного щастя ще треба файного комбайна і якийсь власний транспорт, щоб можна було продукцію возити далі. Нам дуже пощастило, що в нас є чотири місцеві переробники сої, які завжди купують нашу продукцію за хорошими цінами, але ми також могли б продавати продукцію елеваторам на Волині. Експорт зараз взагалі не розглядаємо. Зараз для цього немає ресурсів, все, що у нас зайве є, ми стараємося інвестувати в техніку. Вона дійсно полегшує роботу. Ще на початках ми могли багато чого робити вручну, наприклад, вантажити зерно відрами в машину. Це довго, важко, і треба багато людей залучати. Техніка дозволяє робити все більш якісно, ефективно та з меншою кількістю працівників, — розповів фермер. — Можливо, планую колись зайнятися свинарством, але це питання ще для мене не вивчене. Потрібно більше дізнатися, поспілкуватися з людьми, які цим займаються. Приміщення у нас для цього є, але його все одно треба модернізувати, облаштувати під сучасні стандарти. Зараз Андрій вже не уявляє для себе іншого заняття. Коли він не працює, то обмінюється досвідом з іншими фермерами, відвідує семінари, й загалом не пропускає можливості навчитися чомусь новому. Зі спроби забезпечити себе та сім’ю фермерство перетворилося для нього на спосіб життя. — Це справа всього мого життя, тобто, я розумію, що скільки буду жити, стільки цим буду займатися, — підсумував Андрій.