Про життєвий шлях та діяльність Героя України, дисидента, члена Української Гельсінської Групи — детальніше у матеріалі LVIV.MEDIA. Дитинство та перші ув’язнення Юрій-Богдан Романович Шухевич народився 28 березня 1933 року у селі Оглядове Радехівського району Львівської області у родині майбутнього головного командира УПА Романа Шухевича. У 1944 році, в 11-річному віці, з приходом радянських військ на захід України був арештований і разом з матір'ю засланий до Сибіру. У 1945 році Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок в місті Чорнобиль, а в 1946 році його перевели в дитбудинок для дітей «ворогів народу» в місті Сталіно (нині Донецьк). Він двічі втікав і добирався додому, де його знову затримували. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочався судовий процес, а з настанням 16-річчя Юрія Шухевича засудили радянським режимом (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СРСР у Москві) на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі за «зв'язок з підпіллям». Нові тюремні терміни У 1954 році, відбувши шість років тюремного ув'язнення (якщо не рахувати років, проведених у дитбудинку), Юрій Шухевич підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генпрокурора СРСР. У 1958 році, по закінченню 10-річного терміну ув'язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило його на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму «за антирадянську агітацію і пропаганду» на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів. У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити на Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СРСР Шухевич був заарештований втретє за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації та пропаганди» (ч. 2 ст. 62 КК УРСР) і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований учетверте 1973 року і засуджений ще на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. До 1978 року Юрій Шухевич перебував у Володимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми (Татарія. УЭ-148/ст.-4). У березні 1982 року Ю.Р. Шухевич був висланий на заслання в Тюменській області. Діяльність в Українській Гельсінській Групі У лютому 1977 року Юрій Шухевич став членом Української Гельсінкської Групи. В ув’язненні він проводив визначну правозахисну діяльність: виступав зі зверненнями й заявами до світової громадськості, урядів держав, міжнародних організацій в охороні конституційних прав і свобод людини та демократичних принципів функціонування усіх державних структур. Також Юрій Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання ув'язненим статусу політв'язня, домагався права на виїзд з СРСР. Протягом 46-річного політичного ув’язнення у дитбудинках, тюрмах і засланнях він брав активну участь в українському визвольному русі. Мужньо виніс багаторічні тортури, не відмовився від імені свого батька, своєї родини. Жертвуючи власним життям, категорично відкинув чисельні пропозиції розкаятись, відмовитись від української національної ідеї, зрадити боротьбу за незалежність України. При цьому Шухевич проявив високі моральні цінності, міцність духу, незламну волю, безкорисливість і відданість Україні. У 1988 році закінчився термін заслання до Сибіру. Після повної втрати зору в радянських тюрмах Юрій Шухевич потрапив у будинок для інвалідів в Омській області. У 1990 році він отримав дозвіл повернутись в Україну. Після проголошення Незалежності України у 1991 році Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду, а згодом оселився в Україні у місті Львові. Політична діяльність Юрія Шухевича в роки Незалежності України У 1991-1994 роках — голова Української міжпартійної асамблеї, голова Української Національної Асамблеї (УНА) та головний командир Української Народної Самооборони (УНСО). Голова громадської організації «Галицький вибір». З жовтня 2005 року — знову голова УНА та головний командир УНСО. У 2006 році балотувався до Верховної Ради України від блоку УНА (№ 1 у виборчому списку), але блок до парламенту не пройшов. Указом Президента України Віктора Ющенка від 19 серпня 2006 року № 703/2006 за громадянську мужність, багаторічну громадсько-політичну і правозахисну діяльність в ім'я здобуття незалежності України голові громадської організації «Галицький вибір» Юрію Романовичу Шухевичу присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. У 2012 році балотувався до Верховної Ради України від партії «Українська Національна Асамблея» (№ 1 у виборчому списку), але партія до парламенту не пройшла. 28 вересня 2014 року у місті Новоград-Волинський відбулося Велике коло організації УНА-УНСО, на якому Ю.Р. Шухевича змістили з посад голови УНА та головного командира УНСО через його рішення балотуватися до Верховної Ради України від Радикальної партії Олега Ляшка. 26 жовтня 2014 року обраний депутатом Верховної Ради України VIII скликання від Радикальної партії Олега Ляшка (№ 5 у виборчому списку). 27 листопада 2014 року на першому урочистому засіданні новообраної Верховної Ради України прийняв присягу та приступив до виконання повноважень народного депутата України. Член депутатської фракції Радикальної партії Олега Ляшка (27.11.2014-29.08.2019). Заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та інвалідів (04.12.2014-04.02.2015), заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю (04.02.2015-04.11.2018), заступник голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та осіб з інвалідністю (04.11.2018-29.08.2019). Член групи з міжпарламентських зв’язків з Королівством Бельгія, з Канадою, з Чеською Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина, з Французькою Республікою, з Республікою Польща. Склав свої депутатські повноваження 29 серпня 2019 року у зв'язку із закінченням повноважень депутатів Верховної Ради України VIII скликання. Читайте також: Львівський ветеран УПА відзначив своє сторіччя Був родом із Львівщини: помер один із останніх командирів УПА Євген Штендера Померла 98-річна зв'язкова УПА Ванда Горчинська