Пригадуєте шкільні уроки ботаніки? Усі мої знайомі чомусь як один стверджують, що цей підрозділ біології був для них найменш улюбленим. Проте, якщо відкинути нав’язані школою упередження, можна дізнатися багато дивовижних фактів про світ рослин. Наприклад, що квіти здатні показувати час. О сьомій годині ранку розкриває пелюстки льон, біле латаття — о восьмій. Сині вічка льону закриються приблизно о п’ятій вечора, а о сьомій квітки латаття сховаються під воду. Квіткова історія часу Першим цей феномен простежив і описав один із "батьків" біологічної науки, Карл Лінней. Саме йому і належить ідея квіткового годинника: клумби, на якій у вигляді циферблата були б висаджені певні види рослин. Цей амбітний задум спробували втілити у кількох ботанічних садах, проте, на жаль, у реальному житті він спрацював не зовсім так, як на папері. Як виявилося, точні години розкриття і закривання пелюсток залежали не тільки від виду рослини, а й від географічної широти. Не кажучи вже про те, що квіти реагують ще й на зміни погоди. Тому у справі вимірювання часу на рослини, на жаль, не можна покластися так само, як на коліщатка й стрілки. Проте Лінней кинув насінину — й ідея квіткового годинника настільки захопила уяву людей, що вони почали шахрувати: споруджувати клумби, обладнані годинниковим механізмом. А квіти у них виконували ту роль, з якою вони завжди справляються без труднощів, — декоративну. На думку фентезійного письменника Террі Пратчетта, ця концепція квіткового годинника узагалі прижилася в усіх куточках мультивсесвіту (навіть якщо тамтешні мешканці замість квітів використовують корали або магічні камені). Львів, квіти, час Не дивно, що і Львів може похвалитися таким механізмом. Він розташований на площі Митній. У теплу пору року перше враження від годинника справді квітуче. З яких кольорів складається композиція? Відповідь вийде кумедна, оскільки вони постійно змінюються. Особисто в моїх спогадах одразу виринають жовто-сині квіти. Іншого року клумбу-циферблат прикрашали два кола: менше — жовте, а більше — фіолетове на червоному тлі. Якщо ж вам цікаво, який вигляд має годинник зараз, тоді найкраще прогулятися до нього самому і запам’ятати його по-своєму. До речі, конструкція механізму дозволяє йому функціонувати цілий рік, тож навіть у холодну неквіткову пору за ним завжди можна звірити час. Це вдало контрастує із костелом Бернардинців неподалік, адже стрілки на його вежі за традицією спішать на п’ять хвилин. Львівський квітковий годинник поки що не може похвалитися настільки глибокою історією, як, скажімо, годинник на Ратуші. У місті він з’явився у 50-тих-70-тих роках минулого століття, проте, як не дивно, попри відносну новизну цієї пам’ятки, ми навіть не знаємо імені її творця. Ось так історичні загадки часом вигулькують навіть у зовсім близьку до сучасності добу. Залишається дочекатися, коли годинник знову розквітне навесні. І цікаво, які ж кольори йому подарують цього року?