У старій частині Львова легко заблукати в лабіринті вузеньких брукованих вуличок. І якщо у своїх блуканнях (або ж під час прогулянки) ви побачите на розі табличку "вул. Вірменська" — обов’язково поверніть туди. Принад і цікавинок тут є вдосталь: від "туристичних пасток" із різнобарвними наливками до кількох невеликих мистецьких галерей. А на фасаді будинку №23 ви побачите чудовий цикл барельєфів, присвячений порам року. Серед багатого оздоблення можна одразу й не помітити старовинний сонячний годинник, дарма що він розміщений у самому серці композиції. Конструкція такого приладу надзвичайно проста: він складається зі стрижня-гномона, який відкидає тінь на горизонтальну (чи, у нашому випадку, вертикальну) площину. Ця тінь і відіграє роль стрілки: за її довжиною і положенням можна визначити приблизний час. Принцип роботи годинника Звичайно ж, точність такого годинника і близько не зрівняється з сучасними, а надійність й поготів. Тіньова стрілка "розтане", щойно сонце зайде за хмару, тож для доволі дощового Львова він не надто приносить користь. Проте, завдяки своїй примітивній будові, сонячні годинники були одними з перших часовимірювальних приладів, а оскільки принцип їхньої роботи прямо відображає природний плин часу, вони чудово надаються до символічного використання. З цього погляду, такий годинник надзвичайно доречний на фасаді будинку №23, адже провідним мотивом барельєфів є циклічний рух сонця. На верхньому ярусі композиції зображені знаки зодіаку — 12 сузір’їв, через які світило проходить небосхилом. Нижче скульптор примістив сцени з людського життя, які відповідають чотирьом порам року. Натхненням для барельєфів став Вергілій. Латиномовні написи, що супроводжують кожну сцену, – це його поетичні рядки. Утім, цікаво, що візуальна інтерпретація цитат підлаштована під українські реалії. Скажімо, в уривку, присвяченому зимі, Вергілій говорить про відпочинок хлібороба від сезонних робіт. Митець зобразив на барельєфі людей, що їдуть у гості на санчатах. Для нас тут нічого дивного нема, проте давньоримські поети навряд чи так уявляли собі зимові веселощі. Адже в Італії сніг майже не падає, а Овідій на засланні нарікав на жахливий холод, від якого "море стає тверде, мов камінь". Автор композиції Хто ж був автором цієї композиції? Оздобленням фасаду, яке було завершене у 1862-му році, ми завдячуємо Габріелеві Красуцькому. Проте, він — не єдиний, хто доклав руку до цього витвору. Центральне місце у композиції займає скульптура бога часу Сатурна, створення якої приписують Гартману Вітверу. У 2012-му році відбулася реставрація і зараз ми можемо бачити в руках у божества сонячний годинник, який водночас зображає всю Землю. Незважаючи на різних творців, окремі елементи композиції гармонійно злилися в єдине ціле. І дарма, що практичної користі з цього годинника небагато: щоденний біг тіні по його поверхні — це немовби мініатюрне відображення постійних циклічних змін самої Землі, що обертається в руках всевладного часу. Нагадаємо, раніше Lviv.Media розповідало історію про те, як 5 хвилин врятували Львів, йдеться про годинник на монастирі бернардинів.