Нахабність, з якою Москва атакує Україну, не вкладається в рамки цивілізованої логіки демократичної країни ХХІ століття. Як можна так відверто, без жодної вмотивованої причини почати загарбання сусідньої країни? Але для українців це стало реальністю. Війна, якої все-таки не очікували, застала зненацька країну, що воює вже 8 років. Якби ще кілька днів тому комусь у Києві сказали, що невдовзі будуть бої за столицю України – більшість безпечних громадян у це би не повірила. Сьогодні ворог запускає чимало дезінформації та розганяє паніку щодо своїх подальших намірів. Малоймовірно, що кремлівський диктатор дійсно поставив за мету захопити всю Україну – враховуючи величезні втрати та опір українців. Це занадто важке завдання для РФ. Найбільш ймовірним варіантом можуть бути масовані удари, щоб примусити до поступок. Тобто "Путлер" може використовувати тактику пітерського гопника: напасти, вдарити, прикласти ніж до горла і, з погрозами зарізати, вимагати гаманця. Метою гопника є гаманець, а не вбивство. Але головною тактикою є залякати противника і продемонструвати серйозніші наміри, аніж заплановані насправді. Розрахунок робиться на те, що налякана жертва згодна віддати те, що вимагають перед загрозою гірших наслідків. Чехословацький сценарій Гітлера Кремлівський карлик здійснює багато кроків, які копіюють дії Гітлера напередодні Другої світової. Наприклад, анексія Криму відбувалася за так званим судетським сценарієм, за яким гітлерівська Німеччина захопила населену німцями Судетську область Чехословаччини. Інструменти гітлерівської анексії: "референдум", нацистські тітушки, які імітували "волю народу", захист прав німецькомовного населення, залякування Європи та її злочинна мовчанка стали ідентичними складовими російської анексії Криму в 2014 році. Путін де-факто не лише вчиться у Гітлера, але й діє за гітлерівським сценарієм. Під тиском Європи на сумнозвісній Мюнхенській конференції 1938 року, яка стала в історії синонімом європейської зради, Чехословаччина повинна була піти на компромісні переговори й віддати Німеччині Судетську область заради збереження миру та людських життів. У розпорядження Німеччини потрапили значні запаси озброєння колишньої чехословацької армії, що дозволили озброїти 9 піхотних дивізій і чеські військові заводи. Перед нападом на СРСР з 21 танкової дивізії вермахту 5 були укомплектовані танками чехословацького виробництва. Тобто Європа сама озброїла Гітлера своїми поступками та політикою умиротворення агресора. Тож коли через два роки німецькі танки чеського виробництва "намотували на гусениці" французів – у цьому була й частка французької провини. Адже дозволили зміцнитися Гітлеру і віддали йому на поталу демократичну країну в центрі Європи. Після того як Чехословаччину розчленували - від цієї країни залишилася лише Чехія, яка становила 40% колишньої території країни. Тоді додатково була прийнята декларація, в якій Велика Британія та Франція давали гарантії нових кордонів Чехословацької республіки. Тобто Британія та Франція ще раз пообіцяли цього разу вже "чесно" захищати незалежність та територіальну цілісність Чехії після всіх її поступок та компромісів. Проте, вже через п'ять місяців, Гітлер викликав чехословацького президента Еміля Гаха до Берліна і примусив визнати протекторат Німеччини над Чехією. Він погрожував при цьому подальшим воєнним вторгненням, смертю тисяч людей та бомбардуванням Праги. Західні союзники у цій ситуації скромно промовчали і президент Чехії був змушений знову погодитися на вимоги нацистського диктатора. Зраджена Європою Чехія потрапила під німецьку окупацію, а населення протекторату було мобілізоване як робоча сила, яка мала працювати задля німецької перемоги. Мінськ-3 Саме другу фазу чехословацького сценарію Путін сьогодні прагне реалізувати в Україні. Після загрозливих ударів по українській території Путін вже повідомив, що готовий до переговорів з українською делегацією в Мінську. Цілком очевидно, що на таких перемовах, коли російські танки стоять біля Києва, Кремль вимагатиме поступок, які виглядатимуть перетворенням України на Білорусь. Не виключено, що на цих переговорах Москва вимагатиме фактичного переходу України до стану російської колонії з обмеженням української армії та озброєнь – "демілітаризація України", відмови від євроінтеграції та вимоги інтеграції з російськими економічними союзами. А ще введення другої державної російської мови і всього, чого заманеться хворій уяві російського диктатора. Погрожуючи Україні захопленим Чорнобилем, бомбардуванням та окупацією Києва і подальшим вторгненням, Путін намагається зіграти на страху, щоб досягти успіху на переговорах. Так само як Гітлер у 1939 році, який після анексії частини Чехословаччини згодом погрозами захопив контроль над всією країною. Так само Путін на запропонованих переговорах у Мінську може домагатися повторення гітлерівського чехословацького сценарію. Якщо українська влада під натиском та погрозами ворога і відсутністю адекватної реакції західних держав погодиться на переговори – це не лише означатиме кінець сукраїнської незалежності та перехід України в орбіту впливу Москви, але й створить плацдарм для подальшого нападу РФ на країни Балтії та Польщу. Ці держави також в ХХ столітті були у складі Російської імперії. Якщо НАТО проявлятиме слабку позицію, то вже через кілька років російські апетити сягнуть Польщі чи східної Німеччини. І Європа тоді отримає і ганьбу, і війну. Сучасним європейським країнам варто пам’ятати, що після остаточної окупації Чехословаччини і нападом Гітлера на Польщу, минуло лише 7 місяців. Нацистський диктатор побачив, що Європа боягузлива і не здатна захистити своїх союзників, а отже – не зможе захистити й себе. І виявився правий – вже у вересні того ж року під гусеницями німецьких танків впала Польща, а в червні 1940-го була окупована Франція. Тим хто не вміє робити політичних висновків з історії – доведеться повторювати історичні уроки на практиці знову.