Територіальні громади уже рік живуть з владою, обраною за новим виборчим кодексом. Тож уже можна робити перші висновки та почати виправляти проблеми, які виникли. Політика чи політики Гасла, що в країні немає нормальної політики, чи що саме люди з певним набором якостей можуть виправити ситуацію, призводять тільки до зневіри у всіх політичних процесах та дискредитують політику. Та у питаннях розвитку громад, особливо на 10, 20, 30 тисяч мешканців, не має бути політики. В українців завжди була і є проблема з дефініціями: політика (politics) та політики (policy, мова не про людей). В англійській мові відчувається різниця в термінах. Politics — сфера діяльності; на практиці вибори, коаліції, діяльність опозиції, визначення рамок розвитку країни чи певної сфери. Рolicy — принципи прийняття рішень та керування в певній сфері; на місцевому рівні це — програми розвитку, підтримки та співпраці та нові рішення для розвитку громади. На місцях мають бути саме policy. Керівництво та депутати повинні думати про стратегії, програми розвитку, місцеві податки, які допоможуть бізнесу розвиватись. І, головне, не зводити всю діяльність у громадах до господарки. Бо створення парків, якісна медична допомога, наявність місць для розваг та роботи, щоб молодь не їхала на заробітки й залишалась вдома, немає нічого спільного з господаркою, але має з місцевою політикою збереження робочої сили та наповнення бюджету. Не місце політичним процесам і боротьбі ідеологій в громадах, де наявність громадського пасовища важливіша за те, хто його робить. Бажання підпорядкувати політичні процеси в громаді на 14 тисяч відносинам партій у Верховній Раді чи обласній раді, веде до зупинки розвитку і відсутності результату. Наявність канав чи системи протипожежної безпеки в школі це — не політичний результат. Депутат для… Для чого депутатам у малих громадах представляти політичні партії? Не потрібно! Проте зміни до виборчого кодексу, які були проголосовані, не створили політичну конкуренцію, а породили ще більшу корупцію та дестабілізували роботу місцевих рад. Бо тепер важливо домовлятись не тільки в самій раді, а й з політичним керівництвом. Якщо представники партій з нібито різною ідеологією мають спільне бачення розвитку громади та не можуть лібералізм відрізнити від соціалізму, то не завжди об’єднаються, бо є ще позиція партії. Також частина сіл залишилась без свого депутата/тки, бо кандидат/тка не набрали потрібної кількості голосів і до ради потрапив хтось зі "списочників". А людям важливо розуміти: хто їх представляє, щоб депутат жив поруч та розумів проблеми. Де може бути політика (politics) Зараз у всіх громадах з населенням понад 10 тисяч виборців вибори відбуваються тільки за партійними списками. Відповідно, партії повинні мати осередки й формувати списки кандидатів. Самовисуванець не зможе зареєструватись. У громадах, де менш як 10 тисяч виборців, діє мажоритарна система: будь-хто може зареєструватись кандидатом і поборотись за підтримку людей. Від одного округу може бути від 2 до 4 депутатів. Таким чином не тільки округ буде мати свого представника, а, можливо, і кожен населений пункт в ньому. Для прикладу, на Львівщині 73 громади й тільки у 22 вибори пройшли без партійних списків. Якщо змінити правила, то не буде політичних списків у понад 60 громадах (залежить яке обмеження буде: 20, 30 чи 50 тисяч). Де-факто тільки Львівська, Дрогобицька, Стрийська та Червоноградська громади мають понад 50 тисяч виборців і там можна говорити про політичну боротьбу. В інших відбувається її імітація і спроба наслідувати Львівську обласну раду та Верховну Раду. Для початку можна встановити поріг у 35 тисяч виборців, щоб "відсікти" всі сільські громади. Чому освіта дітей стала політикою Цього літа у громадах відбувалась оптимізація освітньої мережі. Але це питання з освітнього та економічного дуже швидко стало політичним. Громади замість рахувати витрати на комуналку та утримання приміщення, якість рівня освіти та можливість доступу дітей до кращого забезпечення і більших можливостей, думали про наступні вибори, позицію партії та перекладали відповідальність на державу. Та освіту варто розвивати, а не тільки дотувати. Якщо ви витрачаєте більшу частину бюджету на освіту та не хочете її реформувати, не маєте бюджету розвитку, а найбільший успіх це нові вікна, то для чого тут політика? Ті, хто навчаються в такій громаді, не захочуть туди повернутись і шукатимуть можливості виїхати в громади, які розвиваються. Тому наявність в селі школи на 30 учнів з матеріальною базою кінця 80-х років нічого не дасть, ні громаді, ні цим дітям. Хто такі старости Староста це — можливість мешканців громади отримати швидко і якісно потрібні послуги. Можна навіть сказати, що це "секретар" людей, що має їм допомагати. Але в багатьох громадах старости стали політичними фігурами та частиною "договорняків". "Ти не балотуєшся на голову, а я призначаю тебе старостою в тому ж селі, де ти був сільським головою", — де тут про людей і якість послуг? Також старости стають частиною домовленостей політичних партій про коаліцію (підтримку голови й спільних рішень). Утім не мали б бути! І це стосується громад з різною кількістю виборців. Приймаючи політичні, а не управлінські рішення, голови отримують більше політики й домовленостей, а не роботи. Від цього страждають тільки люди. Демократія участі Голови, які замість роботи над розвитком, жаліються на постійний політичний тиск та боротьбу із партійними забаганками, мають інструменти для розв'язання цієї проблеми. Та бояться їх використовувати. Електронні петиції, бюджет участі, електронні консультації, громадське обговорення, органи самоорганізації населення — це ті інструменти, які можуть розвинути активність громади та громадянського суспільства, збільшити контроль за депутатами. Але збільшиться контроль і за керівництвом громади. А цього голови не дуже хочуть. Відповідальне лідерство Відповідальними лідерами повинні бути не тільки президент чи голова обласної ради. Керівникам громад треба зрозуміти, що вони несуть відповідальність за прийняті в громаді рішення і мають шукати інструменти для розв'язання проблем. Бажання і далі перекладати проблеми на когось не допоможуть розвитку. Звичайно, можна зрозуміти відсутність коштів на бюджет розвитку, але чи робите ви щось для того, щоб вони з’явились? Куди плануєте направити гроші від акцизу чи ПДФО, які вам дадуть? На погашення комунальних?! Тож може варто нарешті працювати над тим, щоб зменшити розмір оплати за газ, а не чекати політичного рішення в Києві чи обласному центрі? Політичні рішення не допомагають громадам розвиватись. [subscribe]