Напевно більшість вже бачили або хоча б чули про південнокорейський серіал "Гра в кальмара", який за місяць став феноменом попкультури, приніс сотні мільйонів доларів прибутку та є в тренді в ТікТок. Якщо почитати опис серіалу, то там будуть банальні фрази типу "трилер", "у стилі виживання", "драма", "пригодницький бойовик" та інше. Але такі прості визначення формують дещо хибні думки про серіал. Звичайно, формально він вписується в усі визначення, але його феномен є за їх межами. Тут більше від "1984" та "Колгоспу тварин" Джорджа Орвелла, ніж класичних корейських чи американських серіалів. Ми можемо спостерігати суспільство в мініатюрі, страх та смерть тільки підсилюють інші емоції та поведінку людей, та не є основними лініями, які мають лякати чи захоплювати. Цей текст — спроба без спойлерів розказати, чому варто дивитись серіал. Красива картинка та емоції Серіал можна сприймати по різному. Найочевидніший — це хороша драма, трилер, навіть детектив, що постійно тримає в напруженні, дає емоції й красиву картинку. Ви точно подивитесь всі дев’ять серій, навіть якщо скажете, що нічого особливого не побачили. Сюжет та візуальний ряд побудовані так, що "тримають" глядача. Якщо ви будете дивитись по одній серії в день чи тиждень, абстрагуєтеся від найпростішого сприйняття, то зауважите, що серіал — багатогранний та багатошаровий. Тоді він дасть зовсім іншу емоцію та картинку. Вбивства і жорстокість — це тільки обгортка, яка приваблює і дає перші висновки. Але ви ж не їсте цукерки з обгорткою… Спрощення Світ під мікроскопом — таку іншу назву можна дати серіалу. Він дозволяє подивитись на сучасні тенденції та глобальні процеси у спрощеній формі на прикладі 456 людей. Тут варто врахувати, що сценарій писали ще у 2008 році й він дуже сильно перегукується зі світовими тенденціями за останні 13 років, а не тільки останніми. Він показує системність подій і наслідків, а не випадкові рішення. Також йдеться не тільки про корпорації, що "знущаються" з людей чи держави, що не здані захистити бідних громадян. А й про нашу щоденну поведінку, відсутність уваги до оточення і небажання бачити проблеми в себе під носом, коли щось змінити можна одним маленьким вчинком. Легка нажива Важка праця і постійна боротьба за щось — не притаманні сучасному світу. Усі женуться за швидкими грошима. Якщо маєш на вибір: легкий спосіб заробити гроші з великим ризиком та менше ризиків і менші можливості, то більшість вибирає перший варіант. Те, що учасники грають в дитячі ігри, якраз показує наскільки легко ми хочемо отримувати гроші та не готові до відповідальності та роботи. Дуже показовим є вік учасників — це молоді люди або люди середнього віку. Перші загалом шукають як "заробляти на дивані", другі отримали все не завдяки своїм зусиллям, а праці батьків. Тому легко і безвідповідально втратили й тепер шукають такий же спосіб все повернути назад. І дуже мало героїв прийшли на гру, з так званою, "благородною" метою (врятувати брата і батьків). Хоча і це цікаве порівняння — коли смертельна гра безпечніша за війну і конфлікт двох держав. Теорія змови Кола — квадрати — трикутники та головний командир. Це так схоже на всесвітній уряд, який вирішує якими будуть правила, що таке рівність та навіть хто може мати перевагу. Гра — це утопія, що стала реальністю, де світ, який навіть в час перемоги демократій ділить нас на звичайних людей, наглядачів і керівників. Це теж спрощує наше життя, бо завжди є на кого перекинути відповідальність і просити про допомогу, не думаючи про свою роль. Безсилля правоохоронців Сучасна правоохоронна система не здатна нас захистити. Можуть допомогти окремі працівники, але загалом система живе в комфортних умовах і не реагує більше, ніж від неї вимагає суспільство, не грає на випередження та пливе за течією. Вона захищає системи, бо на них тримаються держави та міжнародні відносини, але не окремих людей з їх проблемами. Жорстокість один до одного Чи жорстокі корпоративні та державні системи з нами — так. Але без цього вони не зможуть бути сильними та вижити. Проте ця жорстокість не співмірна з нашою особистою. І не варто забувати, що всі системи збудували люди. "Я теж людина, як і ви", — каже один з трикутників. Про це не варто забувати. У час кризи людина швидше проявляє жорстокість, ніж співчуття. Нам треба дивитись не тільки на інших, а й на себе та свою поведінку. Тому що за певних обставин ми можемо виправдати свою жорстокість, бо стали жертвами. Але чи змінимо ми свою поведінку, коли очолимо одну з ланок системи чи цілу систему? Пристосування до системи Немає значення наскільки кривавий режим керує — люди завжди пристосуються, почнуть взаємодіяти, співпрацювати та навіть стануть частиною системи. Вони готові виступити проти, щоб побачити можливості системи та наслідки дій, але для того, щоб створити комфортні умови саме для себе. Готові виступати проти системи, а водночас будувати свої структури всередині неї. Це демонстрація того, що система тримається не тільки на керівниках, а й на жертвах, які погоджуються на таку роль. Також тут показано, що навіть ідеальну систему можуть розвалити її частинки, які мають зрозумілі й не останні ролі. Людина завжди хоче більшого, тому буде шукати можливості. А сучасний світ готовий підіграти та допомогти. Рівність та справедливість Це дуже тонкі на неоднозначні поняття. Ми хочемо мати рівні можливості для всіх чи жити по справедливості. А що таке ця справедливість? У кожного вона своя. Та й рівність не гарантує доброго ставлення один до одного і створення ідеального середовища. Навпаки, завжди знайдеться той, хто захоче стати рівнішим навіть з-поміж пригнічених. Зверніть увагу на те, як гравці формували команди, які пріоритети ставили — особисті інтереси чи рівність і однакові можливості для всіх. Соціальна нерівність Серіал про соціальну нерівність — це найпопулярніший висновок. Але так може здатись на перший погляд, якщо ми будемо аналізувати тільки первинні дані про людей. Якщо глянути на їх мотивацію, дії та реакцію на виклики, то це, скоріше, про брак сили волі та готовності жертвувати собою заради мети кожен день, а не тільки один тиждень. Це про те, що ми отримуємо шанс навіть перебуваючи на дні, але не завжди можемо ним скористатись. Сприймати багачів як соціальну нерівність складно, бо це скоріше злочинна змова, свідоме порушення закону, прикривання злочину, спонукання до злочину та тортур. Обставини роблять рівними Немає значення ти дідусь, що скоро помре, емігрант, ігроман, власник приватної клініки чи інвестор — завжди знайдуться обставини, що зроблять вас рівними. Тому не варто забувати, що ти, насамперед, людина. У 2008 році чи 2020 ми всі були в рівних умовах. Як ми подолаємо обставини та ким станемо — залежить від кожного з нас. Важлива наша поведінка як людини, а не представника певної сфери чи бульбашки. Відносини емігранта з корейцями дуже показове: як з кожною серією він все менше говорив до інших як до вищого класу, а вони сприймали його як рівного. Прийняти рішення: грати чи не грати Ми самі приймаємо рішення, завжди є два варіанти відповіді, немає безвихідних ситуації. Ми самі вирішуємо: ризикувати чи ні, чи готові померти з мрією, чи жити з проблемами. Ми робимо вибір навіть у складних і критичних ситуаціях. І вибір важливий навіть у кривавому місиві. Людське життя нічого не варте Людське життя — це існування фізичного організму, який має певні функції, а коли воно зникає, жодних проблем не буде, бо таких ще є багато. І тільки від нас залежить як сприймати іншого: конкурентом, ворогом, особистістю з іменем та історією чи просто номером. Ми помремо, але наші вчинки залишаться і ти можеш бути мільйонером, але про тебе ніколи не згадають, жити на вулиці, але тебе будуть пам’ятати. Також у серіалі є зрада, біблійні мотиви, жертовність, трагедія сімей та шляхетність. Не робіть поспішних висновків про серіал, не реагуйте на його мейнстрімність і пам’ятайте, що візуальні ефекти підсилюють зміст, а не є основою.