Візит Дональда Туска в Київ став першим з моменту повернення політика на посаду прем’єр-міністра Польщі у результаті минулорічних виборів. Було чимало розмов про те, якого прориву зазнають двосторонні відносини після візиту польського лідера, який має репутацію проукраїнського, проєвропейського політика, головного «друга України» в Європі. На практиці, візит був скромнішим за очікування, а Туск – дуже обережним у своїх заявах. Програма візиту включала зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським, прем’єр-міністром Денисом Шмигалем та спільною поїздкою до Києво-Могилянської академії на зустріч зі студентами. Саме під час останньої Туску могли ставити питання у вільному режимі. На пресконференціях за результатами зустрічей з президентом та прем’єром питання від преси не були передбачені. Це може бути пов’язано як із браком часу, так і з небажанням польської сторони робити якісь конкретні заяви по найбільш чутливим та болючим питанням двостороннього порядку денного. Практичні результати візиту Туска: Україна та Польща домовилися створити міжурядову консультаційну групу, яка займатиметься обміном досвіду євроінтеграції; Польща приєдналася до минулорічної декларації «Великої сімки» (G7) про «гарантії безпеки» для України та почала працювати над відповідним проєктом договору; Польща виділила Україні кредит на закупівлю озброєння та пакет військової допомоги, деталі якого не розкривалися; Туск призначив депутата парламенту, голову комітету Сейму із закордонних справ Павела Коваля уповноваженим з питань відновлення України; Польща та Україна анонсували переговори про створення спільних підприємств з виробництва зброї. Як ми бачимо, конкретики за результатами візиту зовсім небагато. Окрім рішень Польщі про військовий пакет допомоги та кредит на закупівлю озброєння, решта – рамкові, загальні рішення, які створюють підґрунтя для подальшої співпраці, але не більше. Ключові гострі питання двосторонніх відносин, які хвилювали обидві сторони протягом останнього року – блокада кордону, заборона на імпорт зерна, обмеження імпорту агропродукції – лишилися за дужками. Втім, Дональд Туск висловив впевненість, що проблемні питання будуть вирішені найближчим часом, а також сказав, що воліє врегулювати їх на переговорах з Україною у двосторонньому форматі, без залучення посередників, тобто Євросоюзу. Звісно, ця формула напряму відповідає інтересам Варшави. З урахуванням критичної залежності України від польської логістики та дисбалансу у торгівлі з ними на користь поляків, Туску легше вести переговори з Києвом без втручання Брюсселя. З іншого боку, для України посередництво ЄС може бути необхідним для збалансування переговорів. Питання зерна та АПК є ключовими для нас. Польща з 2022 року блокує імпорт українського зерна, і намагалася блокувати транзит. Також польський уряд запровадив обмеження на імпорт української агропродукції, які має намір зберігати на користь інтересів власних фермерів. Напередодні візиту Туска до Києва, його міністр сільського господарства Чеслав Секерський заявляв, що обмеження на імпорт української агропродукції збережуться безстроково. Прем’єр Польщі не коментував заяви свого колеги, що, власне, підтвердило, наскільки ця тема є чутливою для Варшави, навіть попри зміну влади та більшу прихильність нового уряду до наших побажань. Паралельно з візитом, польська сторона вела переговори з ЄС щодо продовження обмежень на імпорт українських товарів АПК та зерна, і ніби отримала запевнення у цьому від Брюсселя. Комісар ЄС з питань торгівлі Валдіс Домбровскіс сказав, що ЄС блокуватиме імпорт української сільгосппродукції, «якщо ринок якоїсь країни виявиться переповненим і створить ризики зниження цін». Іншими словами, проміжний компроміс щодо українського АПК може виглядати наступним чином: в ЄС готові створити додаткові механізми контролю за імпортом та його обмеження у разі виникнення скарг з боку країн-членів, а натомість країни-члени ЄС погодяться продовжити у червні режим безмитної торгівлі з Україною, запроваджений після початку російського вторгнення для допомоги в переорієнтації українського експорту. Польща грає ключову роль у цих переговорах, оскільки є одним з головних стейкхолдерів та учасників самої суперечки щодо українських товарів, які наступають на інтереси місцевих фермерів. Зміна влади у Польщі, по суті, не змінила їхню позицію щодо цього питання, а лише змінила підходи Варшави: вони стали більш приязними до переговорів, їм комфортніше говорити з Брюсселем, і вони менш емоційні та різкі. Щодо питання блокади кордону польськими перевізниками, то воно ніби було вирішене за тиждень до візиту, але не до кінця. Перевізники погодилися розблокувати українсько-польський кордон до 1 березня. А далі – протести можуть відновитися. Це гостра проблема, яка вже завдала Україні неабияких збитків. За оцінками голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, збитки української економіки від блокади поляками кордону у листопаді-грудні 2023 року сягнули 1,5 млрд євро. Президент Асоціації міжнародних автоперевізників Володимир Балін оцінює ці збитки у понад 400 мільйонів євро. Інше питання, яке майже не піднімалося під час візиту Туска – суперечки щодо історії та національної пам’яті. Ще у 2019 році президенти України та Польщі домовилися про зняття чинного на той час мораторію на ексгумацію жертв Волинської трагедії 1943 року. З того часу до реалізації домовленостей так і не дійшло, а мораторій діє до сьогоднішнього дня. Дональд Туск, на відміну від свого попередника, не стане використовувати це питання у якості «антиукраїнської карти», але при цьому він очевидно сподівається, що саме йому вдасться досягти практичних результатів, і довести населенню, що він є більш адекватним перемовником та лідером, здатним вирішувати навіть ті питання, які не є головними для його електорату. З погляду інтересів України, ексгумація може стати прийнятною поступкою для поглиблення відносин з Варшавою та зняття «токсичності» з цього питання, яке часто ставало непотрібним подразником у двосторонніх стосунках, особливо в умовах спільного протистояння Росії. Якщо мислити окремо від персоналій політиків, наш порядок денний із Польщею складається з декількох надважливих питань, які роблять з нас щонайменше ситуативних партнерів, а максимум – стратегічних союзників: Логістика та інфраструктура. Україна залежить від польської логістики, і в наших інтересах з нею інтегруватися, і долучатися до її розвитку, розширення та зміцнення, враховуючи, що конфлікт з РФ може затягнутися надовго. Польща та країни «Вишеградської четвірки» + Балтія – це наші природні союзники, із якими нам варто зближатися та зав’язувати один на одного логістичні та транспортно-інфраструктурні проєкти, наприклад на базі ініціативи «Тримор’я». Оборонна промисловість. Польща є однією з країн, яка є очевидним вибором для початку створення спільних підприємств у галузі ВПК, у тому числі на території самої Польщі. Враховуючи певні складнощі із виділенням нам допомоги, Україні доведеться закривати свої потреби самостійно в певних сферах, і для цього виходити на власне виробництво, або у партнерстві з країнами НАТО на базі двосторонніх угод у галузі безпеки (які, наприклад, були підписані нещодавно з Британією). Варшава є нашим основним союзником у цьому напрямку. Спільне сприйняття ворога. І поляки, і українці, чудово усвідомлюють загрозу, яку несе Росія, а відтак, нам з ними легше комунікувати щодо сприйняття цієї загрози, аніж в країнах Західної Європи та у США. Євроатлантична інтеграція. Польща завжди підтримувала та підтримуватиме Україну на шляху до членства у ЄС та НАТО. Це відповідає нашим інтересам із забезпечення стратегічної безпеки через зближення з Альянсом та Брюсселем. З іншого боку, варто пам’ятати, що Польща зацікавлена в Україні, яка буде союзницею Варшави у протистоянні з Брюсселем всередині ЄС. Відтак, поляки розглядають членство України в ЄС як спосіб балансувати вплив франко-німецького тандему. Візит Дональда Туска не став проривом. Судячи із заяв, він був більше оглядовим та ознайомчим для польського прем’єра, який перебуває у складній політичній ситуації вдома. Хоча його партія й перемогла, варто пам’ятати, що розрив з опозицією не був великим, і він є головою коаліційного уряду, і має враховувати думки та інтереси інших політичних груп. Конфлікт із прихильниками «Права та справедливості» та президентом Дудою вже породив розмови про дострокові парламентські вибори, а отже Туску потрібно бути обережним під час візиту. Крім того, візит Туска чітко показав одну дуже важливу тенденцію, яку нам треба враховувати: відносини Польщі та України не будуть такими, як у 2022 році. Вони повертаються у діловий, спокійній та прагматичний характер довоєнного періоду, без емоційного моменту початку російського вторгнення у лютому-березні 2022-го. Простіше кажучи, при уряді Туска наші політичні контакти стабілізуються і будуть менш конфліктними, але «хімія» відносин не буде такою, як була, а навпаки: розмови будуть конкретні та чіткі. Дональд Туск, при всій його прихильності позиції України, насамперед має відповідати перед польським суспільством, а відтак не зможе повернути ці відносини у статус-кво 2022 року. Тому, нам потрібно вибудовувати стосунки з Варшавою на прагматичній, діловій базі та на основі взаємовигоди та конкретного, максимально ефективного співробітництва, без емоцій, криків та зрадо-переможного дискурсу, у який ми занадто часто пірнаємо останнім часом.