Через посуху на іракських болотах вмирає цивілізація: у чому причина

Мохаммеду Хаміду Нуру лише 23, але він уже ностальгує за тим, якими колись були месопотамські болота Іраку, перш ніж посуха висушила їх, знищивши його стадо водяних буйволів.

Навіть у центрі в Чібайші збереглося лише кілька просторів стародавніх водних шляхів — батьківщини болотної арабської культури, яка сягає тисячоліть — з’єднаних каналами, що змійкою пролягають крізь очерет, пише Yahoo News.

Мохаммед втратив три чверті свого стада через посуху, яка зараз спустошує болота четвертий рік поспіль.

Тоді  як Організація Об’єднаних Націй заявила цього тижня, що це найгірша посуха за останні 40 років, описуючи ситуацію як «тривожну», оскільки «70% боліт позбавлені води».

Буйволи на болотах виробляють молоко для густого крему «Геймар», який іракці люблять їсти з медом на сніданок.  Коли болота висихають, вода стає солоною й починає вбивати буйволів. Багато тварин зі стада Мухаммеда загинули таким чином, інших він був змушений продати, перш ніж вони теж загинули.

«Якщо посуха триватиме й уряд не допоможе нам, інші також помруть», — сказав молодий скотар, який не має інших доходів.

І болота Месопотамії, і культура болотяних арабів — або мааданів — таких як Мухаммед, які живуть у них, мають статус всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Маадани полювали та рибалили там протягом 5 тисяч років, будуючи будинки з плетеного очерету на плавучих очеретяних островах, де річки Тигр і Євфрат зливаються, перш ніж влитися в Перську затоку. Навіть їхні мечеті були зроблені з очерету.

Але болота скоротилися з 20 тисяч квадратних кілометрів на початку 1990-х років до 4 тисяч за останніми підрахунками – вони перекриті дамбами на великих річках у верхній течії Туреччини та Сирії та високими температурами внаслідок зміни клімату. Лише кілька тисяч із чверті мільйона мааданців, які жили на болотах на початку 1990-х років, залишилися тут. Експерти зазначають, що управління водами Іраку не допомогло.

Аномальні температури

Наприкінці червня на центральних болотах Чібайіш на світанку було вже 35 градусів за Цельсієм, перш ніж температура підскочила до 50.

За даними ООН, Ірак є однією з п’яти країн, які найбільше постраждали від наслідків зміни клімату. Дощі випадають все рідше й в наступні 25 років, за прогнозами Світового банку, температура підвищиться в середньому на 2,5 градуса.

Тоді як рівень води в центральних болотах і Євфраті, який їх живить, «падає на півсантиметра на день», сказав інженер Джассім аль-Ассаді з Nature Iraq, провідної природоохоронної групи країни. Ситуація погіршиться «протягом наступних двох місяців, оскільки температура підвищиться і все більше і більше води випаровуватиметься», додав він.

Щоб набрати води для буйволів, що залишилися, Мохаммеду Гамід Нуру доводиться вирушати на своєму каное в глибшу воду, де рівень солі нижчий.

Саддам Хусейн пришвидшив процес знищення боліт

Болота вже майже загинули, коли колишній диктатор Саддам Хусейн висушив їх, щоб він міг полювати на шиїтських повстанців, які знайшли там притулок після невдалого повстання після Першої війни в Перській затоці в 1991 році.

За кілька місяців Саддам перетворив 90% боліт на «пустелю». Більшість мааданів втекли або переїхали в інше місце в Іраку або емігрували до Швеції чи США. Але коли Саддам був повалений в результаті вторгнення під проводом Америки у 2003 році, канави, які він викопав для осушення боліт, були знищені, і болота, і Маадан повернулися.

Втім через два десятиліття рівень води знову падає.

«Рівень Євфрату в Іраку становить приблизно половину рівня, який був у 1970-х роках», — сказав Алі аль-Кураїші з Багдадського технологічного університету.

Причини проблеми

Основною причиною є дамби вище за течією Туреччини, де Тигр і Євфрат беруть свій початок, а також інші річки на їхніх притоках у Сирії та Ірані.

«Турки побудували більше дамб, щоб задовольнити потреби тамтешнього сільського господарства. У міру того, як населення зростає, потрібно більше води для зрошення та побутових потреб», - зазначив експерт.

Вода завжди викликала напруженість між Іраком і Туреччиною. Оскільки Ірак попросив Анкару звільнити більше, посол Туреччини в Багдаді Алі Різа Гюней в липні минулого року обурив всіх, звинувативши іракців у «марнуванні води». Та у турецьких твердженнях є частка істини, кажуть вчені. Зокрема тому, що  управління водними ресурсами в Іраку далеке від ідеального.

З часів стародавніх шумерів іракські фермери затоплювали свої землі, щоб зрошувати їх, що вважається надзвичайно марнотратним. Але зараз не вистачає води для сільського господарства й влада різко скорочує землеробство, щоб забезпечити достатньо питної води для 42 мільйонів жителів країни.

Минулого місяця президент Іраку Абдул Латіф Рашид заявив, що уряд «зробив значні кроки для покращення системи управління водними ресурсами в переговорах із сусідніми країнами», не вдаючись у подробиці.

Забруднення та важкі метали

Тим часом у центральних болотах так мало води, що навіть каное застрягають. Там, де була вода два місяці тому, зараз пустеля, сказав скотар Юсеф Мутлак. Не так давно близько дюжини «мудіфів» — традиційних будиночків з очерету — все ще були зайняті.

«Буйволів було багато, але коли вода почала зникати, люди пішли», — сказав 20-річний хлопець.

Забруднення також зростає разом із засоленням. Каналізація, пестициди та відходи з заводів і лікарень скидаються прямо в Євфрат вздовж його течії, і значна їх частина потрапляє в болота, сказав Надхір Фазаа з Багдадського університету та фахівець із зміни клімату.

«Ми проаналізували воду і виявили численні забруднювачі, такі як важкі метали», які викликають захворювання», - зауважив учений.

Крім того, весь цей час риба гине. Там, де колись плавав бінні — король іракського столу, тепер залишається лише непридатна для споживання риба.

Допомога з упорядкуванням ситуації

Та поки причини катастрофи не з'ясовуються, деякі намагаються обмежити наслідки посухи. Так, французька неурядова організація «Агрономи та ветеринари без кордонів» (AVSF) за підтримки Франції навчає своїх іракських колег і намагається допомогти скотарям та рибалкам.

«Ми провели минуле літо, розповсюджуючи питну воду як для людей, так і для тварин у водно-болотних угіддях», — сказав ветеринар Ерве Петі, експерт із сільського розвитку.

Багато скотарів були змушені «продавати своїх тварин за сміховинними цінами», додав він.

Але такі ініціативи – рідкість. Інженер Джасім аль-Асаді є одним із небагатьох, хто бореться за болота та сповіщає владу.

Халед Шемаль з міністерства водних ресурсів сказав, що вони «наполегливо працюють» над відновленням водно-болотних угідь. Але на першому місці стояли питна вода та приладдя для дому та сільського господарства.

Водночас багато болотних арабів виїхали до містечок, де до них часто ставляться як до ізгоїв.  Валід Хдейр разом із дружиною та шістьма дітьми покинув водно-болотні угіддя чотири-п’ять місяців тому, щоб жити в будинку на суші в місті Чібайіш.

«Було важко, наше життя було, як у наших дідусів і бабусь. Але що робити?» - сказав 30-річний чоловік.

Сьогодні він відгодовує буйволів, щоб перепродати, але змушений купувати корми за завищеними цінами, бо їм майже не знайдеться жодної травинки.

«Якщо вода повернеться, як раніше, ми повернемося в болота. Там наше життя», - зазначив він.