Серед різних країн, які уважно спостерігають за турецькими виборами, є ті, хто, можливо, вболіває за Ердогана, але є й ті, хто не хоче, щоб він залишався при владі
У Туреччині залишилося менш як чотири місяці до президентських виборів, які можуть продовжити 20-річне правління президента Реджепа Таїпа Ердогана на третє десятиліття. Аналітики кажуть, що їх результатом може стати продовження правління турецького лідера.
Про це пише CNN.
Вибори, які очікуються 14 травня, відбудуться в умовах найсерйознішого зіткнення між Росією та Заходом з часів закінчення холодної війни. Водночас війна Росії проти України призвела до того, що зовнішній вплив Туреччини зріс до рівня, який став неприємним для одних, але корисним для інших країн. Так, 68-річний турецький лідер, мабуть, ніколи не був настільки популярним на міжнародній арені, як останнім часом.
«З точки зору світових держав, Туреччина знаходиться на перетині між Заходом та рештою країн», — сказав Сінан Улген, колишній турецький дипломат і голова стамбульського мозкового центру EDAM.
Напередодні голосування Ердоган намагався налагодити нові зв’язки та зміцнити старі. Він також прагнув використати членство Туреччини в НАТО та позиціювати себе як посередника перемовинах між Росією та Україною для досягнення національних інтересів і просування себе як регіонального та глобального лідера. Але серед різних країн, які уважно спостерігають за турецькими виборами, є ті, хто, можливо, вболіває за Ердогана, але є й ті, хто не хоче, щоб він залишався при владі.
Росія
Війна в Україні стала визначальним моментом для міжнародного впливу Туреччини, а також для її відносин з Росією. Тісні зв’язки Ердогана з президентом Росії Володимиром Путіним зробили його країну унікальною — єдиною країною НАТО, до якої прислухається Росія.
«Путін надав значну підтримку Ердогану перед виборами, як не зробив це жоден інший глобальний лідер», — пояснив Сінан Улген.
Так, Ердоган не став вслід за своїми західними союзниками застосовувати санкції проти Москви. Водночас Туреччина розширює енергетичні зв’язки з Росією, тоді як Захід їх розриває. Зокрема, Анкара і Москва працюють над створенням регіонального газового хабу в Туреччині. Також очікується, що Туреччина залежатиме від РФ у ядерній енергетиці, адже перша побудована в країні атомна електростанція належить і експлуатується Росією й запрацює цьогоріч.
- Дата публікації
Крім того, обидві країни координують свою діяльність у Сирії, де мають військову присутність, але підтримують протилежні сторони. Аналітики кажуть, що Ердоган часто шукає «зелене світло» від Кремля, який підтримує режим президента Башара аль-Асада в Сирії, перш ніж атакувати його сили.
Країни Перської затоки
Країни Перської затоки були незадоволені роллю Туреччини на Близькому Сході, але вони відклали ці розбіжності вбік і вирішили працювати з ним. Аналітики кажуть, що нещодавнє зближення з країнами Перської затоки принесло не лише вкрай необхідну грошову ін’єкцію в економіку Туреччини, але й стало підтримкою Ердогана та вотумом довіри його правлінню.
Знаковий візит Ердогана до Саудівської Аравії минулого року ознаменував кінець гострої суперечки між Туреччиною та Ер-Ріядом, яка спалахнула після вбивства та розчленування саудівського оглядача Washington Post Джамаля Хашоггі у 2018 році в Консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі. І Ер-Ріяд, і Об’єднані Арабські Емірати також виступили проти підтримки Ердоганом ісламістських партій у регіоні.
Тож турецький лідер здійснив свій перший державний візит до ОАЕ за десятиліття минулого року, де він зустрівся з тодішнім наслідним принцом шейхом Мохамедом бін Заїдом Аль-Нахайяном, який нині є президентом.
- Дата публікації
Обидва ці візити принесли Туреччині фінансові вигоди. Так, Анкара отримала від Саудівської Аравії заставу щодо депозиту в центральному банку на 5 мільярдів доларів, а ОАЕ створили інвестиційний фонд для Туреччини на 10 мільярдів доларів.
«Ердоган ніколи не перемагав на виборах, якщо не забезпечував економічного зростання. Ось чому він намагається культивувати фінансові надходження, перезавантаживши відносини з багатими державами, такими як Саудівська Аравія, Емірати», — сказав Сонер Чагаптай, директор турецької дослідницької програми Вашингтонського інституту близькосхідної політики.
Водночас цей поворот у відносинах свідчить про те, що країни Перської затоки очікують, що Ердоган залишиться при владі у майбутньому.
Країни Заходу
Сполучені Штати Америки та Європейський Союз борються з Ердоганом, оскільки він продовжує стояти на шляху вступу Фінляндії та Швеції до НАТО й продовжує співпрацювати з Росією. Туреччина пояснює свою позицію тим, що скандинавська держава не вжила конкретних дій проти «терористичних» груп — головним чином сепаратистської войовничої Робітничої партії Курдистану, також відомої як РПК, — у приховуванні яких Туреччина звинувачує Швецію. А останньою краплею для Туреччини стало спалення Корану під час протесту біля турецького посольства у Стокгольмі.
- Дата публікації
У США натомість були свої проблеми з Ердоганом. Президент Туреччини місяцями працював над тим, щоб схвалити продаж 40 винищувачів F-16 Туреччині, особливо тому, що його країна була виключена з програми F-35 з 2019 року після придбання російської ракетної системи С-400. І ось джерела в Конгресі два тижні тому повідомили CNN, що адміністрація Байдена, яка вже понад рік розглядає запит Туреччини на F-16, готується звернутися до Конгресу з проханням схвалити продаж літаків. І це при тому, що Ердоган не дуже популярний у Конгресі, адже американські політики критикували ситуацію з правами людини в Туреччині.
«ЄС і США були б раді бачити Туреччину після Ердогана. Такий результат довів би, що Туреччина все ще є демократичною країною і може створити надію на «медовий місяць» із Заходом», — каже Омер Таспінар, професор Університету національної оборони у Вашингтоні, округ Колумбія.
Нагадаємо, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган нещодавно заявив, що Швеції не варто більше чекати на підтримку її заявки в НАТО від Туреччини після скандальних акцій у Стокгольмі.