Не минуло й кількох днів після звернення Путіна, як перебіг подій став підтверджувати, що основним лейтмотивом російської стратегії на 2023-й рік знову буде ядерний шантаж США і Європи. В Інституті вивченні війни вважають, що Путін, ймовірно, намагається створити нові інформаційні умови, аби звинуватити західні країни у загрозі існуванню російської державності у відповідь на власні невдачі на українському полі бою. Путін ревнує Лукашенка Розуміючи те, що західна військова та фінансова допомога Україні рано чи пізно поставить хрест на всіх зусиллях Москви зламати опір Києва, Кремль задля того, щоб затягнути час, знову буде зосереджуватись на залякуванні Заходу. Тим більше, що це дасть можливість хоч якось виправдати себе перед населенням за річні військові провали. Водночас як зазначалося раніше, тези Путіна про те, що Заходу вдасться розвалити російську державність, говорять про те, що такий сценарій в Кремлі розглядається дуже серйозно, і тому ядерні погрози в таких умовах — це шкідлива для об’єктивного аналізу дійсності ширма. Щобільше, це підтверджується істерикою Путіна на колегії ФСБ, де його заклик «боротися з мерзотою, яка розколює російське суспільство» пояснюється нічим іншим, як злістю, що в Інтернет були вкинуті численні фото щодо уявлень російського диктатора про розкішне життя, з яким він не готовий розлучатись. Проте Кремль демонструє, що піднімає ставки і знову зміщує акценти: відтепер на кону не капітуляція України, а капітуляція США. Отже, по суті, Путін, через рік своєї широкомасштабної агресії проти України повернувся до початкової точки свого найпершого ультиматуму від 2 січня 2022 року, де він вимагав повної капітуляції Заходу і ліквідації НАТО. При цьому Кремль показує, що його позиція нібито виграшна і тому відсутність реакції з боку Заходу сприймають як «безглуздість». Враховуючи зазначене припускаємо, що найближчим часом, кремлівська тактика після виходу Москви з угоди про стратегічні озброєння зведеться до проведення військових навчань стратегічних сил майже на постійній основі та одночасним підживленням наративу «про ядерний попіл». Водночас такі глибоко ірраціональні кроки з боку Путіна можуть бути викликані примітивними ревнощами, адже Лукашенко все ж таки полетів до Китаю. Тобто Пекін погодився в доволі екстреному порядку прийняти у себе білоруського диктатора. Для чого Лукашенко їхав у Китай На сайті МЗС Білорусі зазначено, що візит триватиме три дні — з 28 лютого до 2 березня. Обговорюватимуться спільні масштабні проєкти та «реагування на найгостріші міжнародні проблеми». Раніше зазначалося, що Лукашенко раптово зібрався до Китаю після вибухів у Мачулищах. Особливо після того, як кремлівські куратори почали тиснути на Мінськ, щоб останній розпочав обстрілювати прикордонні міста України, і відповідно офіційно вплутався у російсько-українську війну. А значить головною темою візиту Лукашенко, насправді буде питання: як домовитись із Китаєм про те, щоб відскочити від Росії. Тож ми припускаємо, що в Кремлі це теж розуміють, і коли Путін на колегії ФСБ вживає слово «мерзотник» — це також стосувалось і Лукашенка. Адже, коли твоя маріонетка, безконтрольно і напряму спілкується з твоїм патроном (візит аж три дні) це означає, що ситуація може дійти до появи пропозицій щодо поділу зон впливу, оскільки Лукашенко взагалі дуже легко розкидається чужими територіями. Тим паче, що лестощів та зради у Лукашенка не позичати. Інша річ, що зрадників не люблять ніде і білоруський диктатор насправді дуже ризикує залишивши на три дні своїх «генералів» сам на сам з кремлівськими чекістами. Другим підтвердженням того, що Путін ревнує і що саме ревність підштовхує його йти на ядерний шантаж Європи та США, який засуджує навіть КНР, є його рішення, щоб відомство Шойгу остаточно взяло під свій контроль усі російсько-окупаційні сили на території України (зі звіту «ISW»). А це означає, що невдовзі відбудеться усунення маріонеткових командирів «Л/ДНР» та, звичайно ж, обмеження самостійності та фривольності ПВК «Вагнер». Більш того, саме через останніх і відбулось це рішення. Адже як повідомляє Reuters, китайська кампанія Spacety China, оминаючи відомство Шойгу напряму надавала «вагнерівцям» супутникову радіолокаційну зйомку території України. Отже, в Китаї дійсно серйозно замислились щодо подальшого використання Путіна у своїх планах, адже Пекін до цього не дозволяв собі комунікацію з маріонеткою своєї маріонетки — і це стосується, як Лукашенка, так і Пригожина. Кремль все ще надіється на перемогу На тлі путінської істерії голова о’днаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі в інтерв’ю Financial Times знову підтвердив підхід, який застосовують союзники у допомозі Україні, вказуючи при цьому на необхідність бути «дуже обізнаними щодо управління ескалацією», зважаючи на наявність в агресора ядерного озброєння. Тобто, у кремлівців до останнього має зберігатися ілюзія можливості перемоги — аж до моменту, коли настане розвал російської державності. Тоді ядерний сценарій стане нездійсненним у прямому сенсі цього слова, адже застосування ядерної зброї потребує технічної участі чималої кількості людей, у яких в умовах розвалу російської державності не буде мотивів йти на найстрашніший з можливих злочинів.