Українці б’ються на економічному, інформаційному, дипломатичному, спортивному фронтах. Проте у цьому потоці важко виокремити ключові події, що стаються навколо нас. Редакція LVIV.MEDIA збиратиме не тільки головне про Львів та область, але й про те, що відбувається на загальнонаціональній і міжнародній арені. Дії ворога та його союзників Уже не перший день увага прикута до новорічного удару Збройних Сил України по ПТУ в Макіївці Донецької області, внаслідок якого загинуло, за різними підрахунками, кілька сотень окупантів із Саратова. Ця поразка не лише всерйоз зіпсувала настрій у Кремлі, а й у Мінську. Москва була змушена визнати цю трагедію, дозволити провести масові заходи в Саратові. Путін, щоб приховати жахливі наслідки своєї військової авантюри, видав низку наказів, які б мали сприяти «встановленню єдиної системи прав, пільг, соціальних гарантій та компенсацій для тих, хто брав участь у бойових діях проти України від 2014 року». В Мінську в цей час намагались проаналізувати та зробити якісь висновки. За даними оборонної розвідки Великої Британії через Defense Intelligence, Мінськ продовжує відновлювати та розширювати російсько-білоруську військову інфраструктуру у прикордонні з Україною за канонами мирного часу. Тут, за інформацією видання, зберігається дуже тендітний баланс. Тренувальні табори, полігони, бази постачання, аеродроми та навіть виробництва, що працюють на російську агресію на території Білорусі, географічно перебувають у зоні ураження, але за фактом — це поки що найбезпечніше місце для Кремля, адже червоні лінії окреслені, але їхній перехід далеко не повною мірою залежить від Лукашенка. Характерною рисою обох режимів є те, що у цій ситуації якісь «оргвисновки» з атаки на Макіївку зробити неможливо, оскільки перестановки у військовому блоці у вигляді відставки міністра оборони Сергія Шойгу неприпустимі, бо викличе додаткове розбалансування та бродіння всередині вже розбалансованої кремлівської системи. У всьому цьому є додаткова можливість для України. Внаслідок внутрішніх особливостей режимів «Макіївок» буде більше. А кожен такий новий випадок спричиняє роздрай у системі лояльності режиму. Залишається тільки діяти по-старому — закидати «гарматним м’ясом». Тому нова хвиля мобілізації вже не за горами. Мобілізація в Росії І російська пропаганда підкріплює наші висновки, називаючи цифру в 500 тисяч. Саме стільки потрібно мобілізувати росіян, щоб забезпечити такий стан на фронті до кінця літа 2023 року. Однак неможливість навчити та озброїти мобілізованих ставить під питання прийнятність та ефективність такої мобілізації. По суті це визначає зміну характеру нової мобілізації, адже вона вже полягатиме не в просуванні вперед, а у фіксації територій перед черговою спробою лобіювання переговорів. Politico і The Washington Post в рамках світової інформаційної гігієни поінформували світове суспільство, що російські спецслужби корупційно закупили низку західних експертних думок для забезпечення необхідного для себе інформаційно-політичного впливу на відомства ключових країн Заходу. Американські видання відкривають інструмент, який буде використовувати Кремль задля виконання цього завдання. При цьому ставку було зроблено «в латиноамериканських краях». Країну при цьому жодне видання не називає. Таким чином, сьогоднішні намагання «Кремля» в терміновому порядку направлені на те, щоб «зробити собі новий переговорний майданчик», який би забезпечив Путіну територіальні поступки, звичайно, за рахунок України. Натомість українське суспільство наполягає на необхідності закінчити війну на полі бою і за умов України. Однак Москва не помічає ще однієї важливої суперечності — її переговорна позиція слабшає після хвилі мобілізації. По-перше, мобілізація у російському плані виглядає, як фіксація захопленої території, проте такого факту немає. Мобілізованими будуть «латати дірки» на фронті, а це означає, що Росія як була, так і залишиться в обороні: тільки обсяг «м’яса», що покладається, буде різко зростати в кожній новій хвилі мобілізації. По-друге, мобілізація зменшує ефективність озброєння, що залишилося. Його і так недостатньо для ведення загарбницької війни, так її ще й дають в руки «чмобіків». Як реагує Китай Китайські таблоїди Guancha, Phoenix, ChinaCom, немов знущаючись з Кремля, теж пишуть про ПТУ в Макіївці як суперуспішну операцію Збройних Сил України, окремо нагадуючи Москві про те, що міністр оборони України попереджав про це перед новим роком. Paper почало розповідати китайцям про життя звичайних українців під час війни: що ми стендапимо, святкуємо новий рік, незважаючи на обстріли росіян, та виборюємо українську мову. Huanqiu в цей час підкреслив, що Захід і далі міцно продовжує підтримувати Україну. Незважаючи на певну інформаційну ейфорію від підсумків, зазначений крок з боку Китаю є спробою врятувати свої пропагандистські активи в країнах Заходу, який, як ми зазначали раніше, розпочав новий 2023 рік з інформаційної гігієни. Висновок Протягом кількох місяців «Росія» буде у тій самій переговорній позиції, що й до мобілізації, але далі продовжиться падіння переговорної ваги. Мобілізація покликана не на збільшення своїх позицій на переговорах, а на збереження статусу кво у період, коли ведеться робота з неефективного лобіювання переговорів. Логіки у цьому небагато. Іншими словами Кремль просто тягне час, сподіваючись на диво. Але диво в руках України. Додамо, розвідка повідомила, в яких напрямках РФ буде намагатися проводити нові наступи на фронті.