LVIV.MEDIA проаналізувало політичні події у світі, які трапилися минулої доби, та той вплив, які вони мають на Україну. Російський диктатор прикриває відсутність результатів саміту Росія-Африка гучними заявами, військовий переворот у Нігері, нові звинувачення для Трампа, РПЦ демонструє вплив на південь України. Підсумки першого дня саміту Росія-Африка Підсумки першого дня російсько-африканського саміту можна оцінювати як неефективні. Це змусило Путіна зробити низку гучних заяв, щоб гості не вирішили, що поїздка була марна. Втім, для африканської сторони все складається досить сприятливо: безкоштовне зерно, визнання дипломів їхніх навчальних закладів, підтримка студентів, що вступають до російських університетів, спільне освоєння космосу, співробітництво у сфері атомної енергетики із Зімбабве — найбіднішою країною Африки. А ще заради виходу з ізоляції Росія готова списати всі борги, у відповідь лише демонстрація лояльності до Кремля. Стосунки Росії та Африки Подібний період стосунків Росія пройшла зі США та Європою, Китаєм і Індією, і ось тепер як до “братів навік” Кремль стукається до африканців. Однак спертися на Африку Росії буде набагато складніше, ніж на будь-який інший континент, адже Африка для Росії ніколи не була опорною точкою і розглядалась тільки в аспекті її конфліктів із західним світом. Водночас Африка сьогодні живе та розвивається завдяки Заходу, оскільки саме звідти задавалися основні алгоритми росту, з ним же й конкурувала, внаслідок чого й набирали обертів державні механізми. І прямим свідченням того, що Африка дякує за це Заходу, є жорстке наполягання країн африканського континенту на поновленні зернової угоди. Тобто жодне кремлівське улещування і навіть прямі погрози не зломили Африку, континент залишається вірним українській повістці. Разом з тим, слід відзначити, що Росія ще ніколи за всю свою історію так не улещувала Африку, і жодного разу настільки явно не демонструвала свою потребу в ній. Але попередні геополітичні ставки Кремля принаймні робилися з розрахунку на проєкти розвитку, а тепер, схоже, робляться тільки для того, щоб нагадати про себе колишнім партнерам і показати їм, що у Росії тепер є Африка і зокрема Нігер як – нова жертва, яка компенсує Путіну українські невдачі. Ситуація в Нігері У державі зараз зберігається вибухонебезпечна ситуація. Генералітет країни заявив про усунення від влади президента Мохамеда Базума, закриття кордонів та припинення дії Конституції. Проте поки що незрозуміло, в який бік хитнеться чаша політичних ваг. Ситуація в США Тим часом чим ближчі федеральні звинувачення проти Трампа у фальсифікації виборів і спробі держперевороту 6 січня, тим частіше і голосніше республіканці говорять про потребу імпічменту Джо Байдена. Лідером цього руху у Конгресі став Кевін Маккарті. Проте, це направлене виключно на відвертання уваги громадськості, адже вся республіканська партія (окрім Ліз Чейні та Адама Кінзінгера) покривала злочинні дії Трампа, спрямовані на повалення державного ладу США. А тепер на федеральному процесі це буде оприлюднено, і Трампа судитимуть. І якщо журі присяжних винесе обвинувальний вердикт, то громадський вердикт буде винесений всім і кожному республіканцю. І вони цього бояться. Відставка міністра Ткаченка Тим часом в Україні ми зафіксували низку чинників які між собою пов’язані як два полюси одного магніту і є своєрідним комунікаційним діалогом між українською суспільною системою цінностей та московською, яка представлена в Україні носіями імперської ідентичності. Сьогодні цей діалог приніс окремі позитивні результати, адже Верховна Рада таки підтримала відставку пана Ткаченко з посади міністра культури. Проте у підсумку предмет торгу зазначеного діалогу вказує на залишки в українському суспільстві такого типу політичної культури, як “підданський”, що є властивим тільки домодерним суспільствам. Інші рішення Верховної Ради А це крок назад, адже Захід ставить нас в приклад саме за модерність. Отже, крім відставки Ткаченка, парламент продовжив дію воєнного стану та мобілізації ще на 90 діб, а також підтримав законопроєкт про відновлення електронного декларування. Останнє рішення парламенту прийнято через таких персонажів як колишній військком Одещини Євген Борисов, майно якого, між іншим, арештували. Вплив Кремля на південь України На тлі цього Помісний Собор ПЦУ затвердив перехід на новий календар, який має бути впроваджений вже з 1 вересня. І ось в цьому християнському ракурсі ми знову повертаємося до Одеси де московські священники цього міста зібрали 400 млн грн на відновлення кремлівської молитовні, яку зруйнувала їхня ж ракета. 400 млн грн – це понад 10 млн євро – для того, щоб відновити розсадник кремлівського впливу. Це дуже серйозна ознака того, наскільки Кремль залишається впливовим, щонайменше на півдні України. І це – трагедія. Ще днями громадськість України жваво обговорювала неприпустимість фінансування проєкту “Музею Голодомору”. А ось з приводу зруйнованого путінського капища жодного подібного діалогу немає. Це і є прямий прояв підданської політичної культури, принаймні в Одесі. Висновки Підбиваючи підсумки саміту Росія – Африка, хочеться відкоригувати його назву на “Африка – Росія”, адже домінування сторони, що приймає, залишається лише у назві форуму, не більше. Африканська історія дуже добре показує, наскільки переплетені між собою події на різних континентах. З точки зору інтересів України дуже важливо, щоб США та Європа дедалі активніше витісняли росіян з Африки, – аж доти, доки не відіб'ють інтерес до Криму. Адже для обслуговування африканських інтересів кремлеві конче потрібна саме чорноморська артерія і зокрема Севастополь як найближча база. Саме тому Крим напряму пов'язаний з подіями в Африці, як-от у Нігері. Адже сьогоднішній переворот у цій країні, а перед тим у Судані, а ще перед тим в Малі та в Буркіна-Фасо – це те, що Путін називає “багатополярністю”. Цікавим, корисним і дуже позитивним чинником є те, що Африка чудово поінформована про свій взаємозв’язок з Кримом і тому залишається вірною українському порядку денному. Тим часом досі важко оцінити наскільки українське суспільство правильно розуміє ці світові взаємозалежності. І тому приклад – Одеса, яка відважно чи незграбно, але похвалилась своїм політичним “підданством” Москві. І це трагедія розуму і логіки. Оскільки за великим рахунком масі підданих байдуже, хто ними керує і яку політику ідентичності реалізує. Адже, в тій ракетній атаці, окрім кремлівської церкви була зруйнована ще 61 будівля. Але одесити поспішають відновлювати саме те джерело зла, що ці будинки зруйнувало. Нагадаємо, у четвер, 27 липня, під час робочої поїздки на Одещину Президент України Володимир Зеленський оглянув руйнування Спасо-Преображенського кафедрального собору. Додамо, що у ніч на 23 липня російський ворог поцілив балістичними ракетами по Одещині. Внаслідок атаки зруйновано Спасо-Преображенський собор. Прем'єр-міністрка Італії Джорджіа Мелоні заявила, що її країна готова долучитися до відбудови Спасо-Преображенського собору, який постраждав внаслідок ракетного удару окупаційних військ РФ.