Цьогоріч, в умовах повномасштабної війни, розпочати навчання офлайн змогли лише школи з облаштованим укриттям. Проте не кожне приміщення школи, що розташоване у підвалі, може бути надійним прихистком для учнів та вчителів. Тож Lviv.Media з’ясовувало, які приміщення можуть бути укриттями, що там повинно бути, щоб школярі комфортно почувалися під час повітряної тривоги, та як має діяти вчитель на шляху до укриття і в ньому. Отже, укриття, щоб бути безпечними, мають відповідати певним вимогам: розташовуватися у підвальному (підземному) приміщенні, на цокольному чи першому поверсі; бути частиною основної будівлі школи або ж розташовуватися не далі ніж за 100 м від неї; не бути розташованим поряд із великими резервуарами, що містять небезпечні хімічні, легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини, водопровідними та каналізаційними магістралями; не мають зазнавати негативного впливу ґрунтових, поверхневих, технологічних або стічних вод; мусять бути забезпечені електроживленням, штучним освітленням, системами водопроводу та каналізації; не мусять мати великих отворів у зовнішніх огороджувальних конструкціях. Якщо ж вони є, то усіх їх (окрім дверних) треба закласти мішками з піском або ґрунтом, бетонними блоками чи цегляною кладкою; повинні мати не менше ніж два евакуаційні виходи; через укриття не повинні проходити водопровідні та каналізаційні магістралі, інші магістральні інженерні комунікації (окрім внутрішньобудинкових інженерних мереж); приміщення мусять мати рівну підлогу, придатну для встановлення місць для сидіння та лежання; там не повинні зберігатися легкозаймисті, хімічні та радіаційно небезпечні речовини та небезпечне обладнання; висота дверних отворів в укритті мусить бути не менше 2 м, ширина дверних отворів має становити не менше ніж 0,9 м; отвори входів та виходів мають закриваються дверима з негорючих матеріалів (металевими або дерев’яними, оббитими залізом) чи захисними екранами (кам’яними, цегляними, залізобетонними) не нижче 1,7 м; укриття мусять мати вентиляцію; бути у задовільному санітарному та протипожежному стані. Окрім усього переліченого вище, є ще одна вагома до укриття — дотримання правила: не менше метра на людину. Ніхто не може заздалегідь передбачити, скільки часу дітям та вчителям доведеться провести в укритті. Тож, щоб усім було зручно перечекати там повітряну тривогу, у приміщенні мусять бути: місця для сидіння (лежання): стільці, лавки чи ліжка, спортивні мати, каремати; питна вода (2 л на добу для однієї людини); контейнери для продуктів харчування; виносні баки для нечистот, що щільно закриваються (для неканалізованих будівель і споруд); резервне штучне освітлення (електричні ліхтарі, свічки) та електроживлення; засоби пожежогасіння; аптечка; засоби зв’язку та оповіщення (телефон, радіоприймач, інтернет, рекомендують встановлення Wi-Fi пристроїв); легкі підстилки та подушки, свистки (бажано на кожну людину), канцтовари, щоб малювати чи писати; запас теплих речей та ковдр, які зберігають у водонепроникних чохлах; шанцеві інструменти (лопати штикові та совкові, ломи, сокири, пилки, ножівки). Під час повітряної тривоги до укриття необхідно швидко та безпечно дійти. І тут потрібно дотримуватися певного алгоритму дій: подбати, щоб дитячі речі були складені так, аби їх можна було швидко зібрати та попрямувати до сховища; вчитель мусить зупинити роботу та спокійно згуртувати дітей, а батькам надіслати повідомлення про переміщення до укриття; у класі пересуватися двома колонами та швидко залишити кабінет; прямувати до укриття шляхом, узгодженим з адміністрацією школи, керуючись планом евакуації; якщо під час уроку в класі було два педагоги, то один з них має очолювати колону учнів, інший — закривати; подбати про евакуацію дітей з особливими освітніми потребами за заздалегідь узгодженим алгоритмом; після евакуації відповідальні особи мають перевірити, чи не залишилося людей в будь-якому приміщенні закладу, та приєднатися до інших в укритті. Опинившись в укритті, вчитель мусить: допомогти учням швидко та спокійно зайняти місця; перевірити учнів за списком, переконатися, що всі діти на місці; якщо когось немає, не шукати самостійно, а повідомити адміністрацію; допомогти учням подолати страх і хвилювання; можна організувати прості активності, залежно від розміру укриття та кількості дітей. Якщо можливо — продовжити урок; вчитель має залишатися з учнями в укритті до завершення повітряної тривоги та не може відпустити в цей час учнів додому, навіть на прохання батьків. В укритті можна продовжувати проводити урок. Проте, згідно з рекомендаціями МОН, це не обов’язково. Вчителям дозволяють почекати відбою і завершити навчання вже у класах. Це залежить від того, чи є зручні парти та стільці у підвалі, чи достатньо там освітлення і чи не будуть декілька класів заважати один одному. Може трапитися так, що учням доведеться залишити укриття під час повітряної тривоги. Вимушену евакуацію з укриття проводять у таких випадках: пошкодження споруди, що не дозволяє подальше перебування в ній людей; затоплення споруди; пожежі та утворення небезпечної концентрації шкідливих газів; відчутний брак повітря. Кожен школяр, прямуючи до укриття, мусить взяти із собою невідкладний евакуаційний наплічник. До нього заздалегідь необхідно покласти: пляшку води; поживні батончики, снеки; нотатку від батьків, у якій вказано ПІБ дитини, контактні дані батьків та ближніх родичів (імена, телефони, адреси). Ще можна надягнути дитині на шию бейджик з усією цією інформацією; телефон (за можливості), зарядний пристрій та павербанк; індивідуальний набір необхідних ліків (запас на декілька днів); комплект змінної білизни та одягу; улюблену іграшку або річ. Досвід попередніх місяців війни свідчить, що повітряна тривога може тривати від 15 хвилин і до багатьох годин поспіль. Тож важливо, щоб в укритті вистачило всього необхідного щонайменше на 48 годин безперервного перебування в ньому.