Престиж професії, дистанційне навчання та стереотипи: розмова з учителем року Артуром Пройдаковим

Престиж професії, дистанційне навчання та стереотипи: розмова з учителем року Артуром Пройдаковим

Цього року Артур Пройдаков став найкращим учителем України та отримав головну нагороду премії Global Teacher Prize Ukraine

Вже завтра більшість українських школярів не сядуть за парти, а залишаться вдома через вимушені канікули. Ситуація із коронавірусом залишає бажати кращого, то ж чи не почнеться у листопаді дистанційне навчання, передбачити складно. Lviv.Media попросило кілька порад в учителя року, як правильно організувати віддалені уроки.

Артур Пройдаков уже 11 років викладає дітям українську мову та літературу. Навчає через меми, пісні, відео у TikTok та ігри.

Шлях до нагороди

Артур народився у російськомовній родині на Луганщині, але цікавився українською мовою та культурою.

“Я дуже любив слухати футбольні трансляції, репортажі українських коментаторів. Улюблених коментаторів було два. Я не можу розірватися. Це Дмитро Джулай і Денис Босянок. Для мене вони не просто коментатори, вони наче вели літературні репортажі про футбол. У їхніх трансляціях цитували вірші, можна було почути цікаві слова, яких я не міг побачити у підручниках на той час. У них була жива, красива, смаковита українська мова. І мені це дуже подобалось”, — розповідає Артур Пройдаков.

Він також захоплювався українською музикою та сучасною українською літературою. Слухав “Океан Ельзи”, а постать Вакарчука для Артура Пройдакова була культовою.

“Намагався  захопленням ділитися з іншими людьми. Сприймали це по-різному. І я подумав, що найкращий шлях поширювати інформацію — бути вчителем і розказувати дітям про сучасне українське, тому що з ними легше шукати спільну мову, їм легше показувати незалежне, українське, актуальне, цікаве. У них немає ще стереотипів, менше постколоніальних наслідків. З ними можна будувати конструктивний діалог, і далі вести перспективне бачення розвитку України й української культури” — говорить Артур Пройдаков.

Чоловік зізнається, що коли вирішив стати вчителем, довелося зустрітися зі стереотипом. Друзі неоднозначно сприйняли вибір, іноді насміхалися, казали, що професія непрестижна.

“В університетських просторах чоловіки-мовознавці і літературознавці були, а в шкільному середовищі чоловіків-філологів було катастрофічно мало. У школі у мене був географ, трудовик і все, напевно. На Луганщині також був культ технічних професій. Якщо чоловік, то він має йти на технічну професію — на завод, на шахту, щось руками робити. Тоді в уявленні суспільства він буде багатим та забезпеченим, бо він же має годувати сім'ю”, — ділиться вчитель.

Водночас упередженого ставлення до української мови Артур Пройдаков не зустрічав:

“Я вступив на 1 курс у 2007 році — це були часи українізації. Мова ставала дедалі популярнішою, вживанішою, щонайменше в офіційних сферах. Стереотипів я не відчував.”

Проте довелося відчути війну. Восени 2014 року Артур Пройдаков викладав у педагогічному коледжі в Стаханові (нині Кадіївка — ред.), і туди "завітали" бойовики. В Україні тоді мали бути парламентські вибори, бойовики контролювали, щоб не відкрилася виборча дільниця в коледжі.

“У нас дільниця так і не відкрилися, бо на той час це вже була тимчасово окупована територія. Бойовики проходили по території закладу, заходили в кабінети, дивилися, щось їм не подобалося. У моїй маленькій аудиторії, 107А, де я проводив свої заняття, висіли українські плакати, а також там сховали виборчі урни. Тож у нас був невеликий діалог із цими людьми у військовій формі про те, що плакати треба зняти”, — розповідає Артур Пройдаков.

Він зізнається, що ця ситуація стала вагомим аргументом на користь того, що потрібно виїжджати за межі регіону.

“У цих людей була зброя. Це ненормальна ситуація, коли люди без розпізнавальних знаків, амуніції втручаються у навчальний процес. Я розумів, що вони можуть зараз зробити зі мною все, що завгодно. Це територія беззаконня, анархії”, — ділиться вчитель.

Так Артур Пройдаков опинився на Сумщині в місті Ромни, де викладав українську мову та літературу для учнів старшої й середньої школи 6 років.

Учитель зазначає, що саме там сформував свою “педагогічну ідеологію”.

“Педагогічна ідеологія” Артура Пройдакова

На уроках Артур Пройдаков говорить із дітьми про українську мову та літературу, але в сучасному форматі.

Основою своєї “ідеології” вчитель вважає конструктивний, творчий діалог з учнями, коли враховуються їхні інтереси, мотивації, захоплення, хобі та інтереси самого викладача.

“Це не про методичні розробки, це про спілкування, атмосферу, вайб на уроках, який сприяє засвоєнню матеріалу. Ми говоримо мовою жартів і дотепів. Я показую учням, що соцмережі можуть популяризувати мову та літературу”, — пояснює вчитель.

Артур Пройдаков використовує на уроках те, що цікавить і його, і учнів: меми, відео з TikTok, ігри та музику. Також він разом з учнями відвідує концерти сучасних українських музикантів. З дітьми із Ромнів встигли потрапити на виступи гуртів Фіолет, Pianoбой, KAZKA, O.Torvald.

“Важливо, щоб діти бачили, що українська мова існує не лише у шкільному просторі, а що є й митці, що на їхні концерти збирається молодь”, — ділиться викладач.

Він зізнається, що такий підхід діти сприймають з інтересом:

“Учні говорили, що раніше у них були банальні очікування від уроків української мови та літератури. Посиділи, пописали й розійшлися. Нудні та нецікаві речення, нудні та нецікаві правила. А коли ми вигадували речення про наш клас, дітей, реалії міста, школи, їм було цікавіше говорити про це, ніж про золотаві поля пшениці, що колосяться. Ми говорили про літературні твори з точки зору сучасності, порівнювали з реаліями — такий місточок давав дітям оптимізм, комфорт.”

Хоч у Ромнах Артур Пройдаков більше не викладає, він продовжує працювати за своєю “ідеологією”, водночас вдосконалюючись.

Саме за такий оригінальний підхід його, щоправда, вже викладача київської приватної школи, обрали найкращим учителем 2021 року за версією Global Teacher Prize Ukraine.

Освіта

Останні новини
Переглядаючи сайт LVIV.MEDIA ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності