В ефірах ворожих медіа другу добу лунають анти турецькі наративи, про початок впровадження яких зазначалося 19 липня. Сьогодні Кремль дає пояснення цьому дійству, заявляючи, що рішення Путіна щодо зернової угоди направлено не на саму угоду, а виключно проти Ердогана, який наважився відпустити бійців «Азова» в обхід Кремля. У Москві підкреслюють, що вибух на Кримському мосту тут ні до чого, у всьому винна Туреччина, яка на додачу до всього купуючи українське зерно зі знижкою 25% посіла перше місце з експорту борошна у світі. Акцент на тому, що Кримський міст тут ні до чого — це кремлівська відповідь Пекіну, який перед цим зауважував, що Кримський міст-кримським мостом, а зернова угода за розкладом. Можливо Пекін задовільнився б цією відповіддю з боку Кремля, оскільки турецьке турне по Близькому Сходу дійсно стоїть каменем в китайському горлі. Довідково. Заява Президента Ізраїлю: «Мирні відносини із Саудівською Аравією змінили б хід світової історії». Більш того, ми отримуємо перші дані, що Ердоган починає залагоджувати ізраїльсько-палестинський конфлікт. Ситуація навколо цього вивчається. Однак кремлівські ракетні обстріли зерносховищ поставили Китай в розтяжку, особливо після заяви Президента України, що у портовому терміналі, по якому було завдано російського удару, знаходилося зерно призначене саме для Китаю. Китай офіційно і неофіційно промовчав, але судячи з наступної заяви Путіна, що Росія розгляне можливість повернутися до зернової угоди ми прийшли до висновку, що в Кремлі зрозуміли ціну такого китайського мовчання. На додачу до цього треба зазначити, що Кремль своїм шантажем створив передумови для затвердження Анкарою запропонованого Києвом плану щодо обходу московського шантажу, а також те, що напередодні саміту Росія — Африка (27-28 липня) Кремль суттєво зіпсував настрій останнім. Довідково. Розстановка сил перед самітом Росія — Африка: 1. Союзники Кремля — 5 країн: Алжир, Зімбабве, Малі, ЦАР, Еритрея. 2. З потенціалом дрейфу у бік Росії — 14 країн: Бенін, Ботсвана, Гамбія, Джибуті, ДРК, Замбія, Кабо-Верде, Комори, Лесото, Маврикій, Мавританія, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Сейшели. 3. Не визначились — 8 країн: Судан, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гвінея, Південний Судан, Уганда, ПАР, Сомалі. 4. Не підтримують Росію — 25 країн: Єгипет, Ангола, Габон, Гвінея-Бісау, Камерун, Мадагаскар, Марокко, Мозамбік, Сенегал, Ефіопія, Конго, Намібія, Танзанія, Того, Есватині, Кенія, Кот-’вуар, Ліберія, Малаві, Гана, Сьєрра-Леоне, Туніс, Нігерія, Нігер, Лівія. Цікаво, але щоб хоч якось виправити несприятливе становище з Африкою, «Інститут народногосподарського прогнозування» запропонував Путіну заселити Росію вихідцями з Африки на тлі катастрофи із народжуваністю. Проте несприятливе становище для Росії з боку Африки тільки починається, оскільки вирішилася інтрига навколо участі Путіна у саміті лідерів БРІКС: Кремль та офіс Президента ПАР одночасно повідомили, що Путін не полетить на саміт, відправивши замість себе кремлівця Лаврова. Причина зрозуміла — африканці виявилися міцними і домовитися з ними Кремлю не вдалося — у разі прибуття Путіна їм довелося б арештувати його та видати до Гааги. Отже, після того, як Індія (друга після Китаю економіка в складі БРІКС) відмовилася від запровадження єдиної валюти, ПАР ставить Росію у вкрай незручну гімнастичну позу, з якої їй вже не вийти. Це позитивний чинник з усіх сторін, особливо в контексті китайських амбіцій керувати світовим порядком денним. Проте до незручних гімнастичних поз Кремлю вже не звикати. Обласкана кремлівським режимом майор російської армії легкоатлетка Олена Ісінбаєва відріклась від усіх кремлівських звань, нагород, та особисто Шойгу і обрала ка’ру в Міжнародному олімпійському комітеті. Важливість цього кейсу полягає в тому, що за Ісінбаєвою уважно спостерігають як російські так і білоруські латентні «z-атлети»: якщо вже такі топи, як Ісінбаєва почали сипатися, то значить, час наступає….Особливо яскраво це може проявитися під час виконання рішення Міжнародної федерації гімнастики, яка хоч і допустила росіян та білорусів до змагань, але з умовою, що спортсмени будуть суворо дотримуватись вимог нейтралітету: без будь-якої асоціації або зв’язку з Росією та Білоруссю. Отже оцінка перспектив путінського режиму в олімпійській площині теж — однозначно негативна. Що стосується воєнно-політичної та релігійної обстановки Тим часом ми фіксуємо дуже визначальні зміни в іншій площині — релігійній. Так на тлі проведення особистої зустрічі Президента США з ватиканським посланником Дзуппі, вище попівське так зване духовенство РПЦ у рамках архієрейської наради, що пройшла в Трійце-Сергієвій лаврі, під головуванням Гундяєва — заявило про пряму конфронтацію з Константинопольським патріархатом звинувативши Фанар у спотворенні православного навчання. Тобто — Москва офіційно заявила, шо відрікається від Константинополя. Це абсолютна історична подія, яка увійде у всі підручники світової історії. І цілком очевидно, що поїздка Дзуппі до Вашингтону і сьогоднішнє московське зречення напряму взаємопов’язані між собою. Низка експертів вже порівняли цю ситуацію з розколом церков, але тільки у православному світі. Зазначений чинник дуже суттєвий та вагомий і потребує додаткового вивчення: що за цим рішенням стоїть і до яких наслідків може привести? Проте з попередніх висновків — це бажання Ватикану очолити християнський світ, який мляво вгасає на тлі появи та стрімкого укріплення нових центрів ісламського та арабського світів. Висновки 1. Весь світ спостерігав за тим, як Кремль робив спроби «прогнути» ПАР. Утім настав час поставити собі питання: хто натякнув ПАР про те, що з-під зони впливу міжнародного суду виходити не варто? Зі ЗМІ відомо, що ПАР консультувався лише з Вашингтоном. 2. Тим часом, Вашингтон все більше перебирає на себе функції суду. Адже все більше схоже на те, що саме Вашингтон виступить суддею під час православного розколу, що утворився.