Україна продовжує проходити очищення від інфантильних ілюзій, для того, щоб отримати шанс реалізувати свою природу. Події останніх днів (саміт НАТО) довели, що ставок на відданість канонам української ідентичності та традиціям визвольного руху недостатньо. Оскільки відсутність національної ідеї, елементарного порядку і зрозумілого вектора розвитку держави все одно викликає ностальгію за тоталітарним минулим і компрометує національний проєкт. Підтвердженням цього є дві комунікації: перша прокремлівська — колишній радник ОП кремлівець Арестович через свої канали почав впроваджувати наратив про те, щоб залишити Росії окуповані нею території, але нібито під егідою того, щоб решта України вступила до НАТО. Звичайно, народження порядку із хаосу є захоплюючим процесом, звідсіля і популярність Арестовича, але в суспільстві, особливо під час війни такі переходи від безідейного, інерційного існування до осмисленого будівництва відбуваються з поправкою на маніпуляцію — «спочатку погодьтесь віддати території — запустіть руйнівний діалог». У той час, як нинішній етап розвитку української держави вимагає якісно нового підходу до національної ідеї, її наповнення принципово новим змістом, наприклад, як нації переможців, або як зазначив Президент України, нації яка «здатна захистити Європу». На сьогодні це лише версії, проте вони все одно підштовхують нас до формування нової життєздатної моделі ідентичності, щоб домогтися не тільки ефективності державних інституцій але й розуміти свої інтереси. З цього випливає друга комунікація, вже з боку Америки, але теж прокремлівського характеру. Так на CNN вийшла стаття про те, що СБУ передавала до ФБР списки «антиукраїнських» аккаунтів в соціальних мережах, які, або блокувались, або враховувались під час службової діяльності. Проте на 500-тий день широкої війни виявилося, що у списку були не антиукраїнські канали, як заявляло СБУ, а якраз проукраїнські, навіть українська служба держдепартаменту США. Довідково. Допомога Україні — це найкраще, що можна зробити для світової економіки, заявила голова Мінфіну США Джанет Йеллен. «Припинення цього військового конфлікту в Україні — це насамперед моральний імператив». Ці дві комунікації взаємопов’язані і яскраво позначають драматичний перехід нації до нового рівня самоорганізації, до якого, як виявилося досі не готові ані маси, ані адміністративний апарат: маси продовжують довіряти кремлівському каналу Арестовича, в той час, як проукраїнські канали успішно блокуються апаратом. Що стосується дій країн-союзників Однак на цьому американська комунікація не зупинилась, що навіть підштовхнуло нас до висновку, що репродуктором кремлівських наративів — Арестовичем зацікавились у Вашингтоні. Адже після того як ФБР почали розблоковувати проукраїнські канали, Білий Дім через Джейка Саллівана повідомив дві важливі речі: перша — майбутнє України буде в НАТО і жодних розбіжностей, протиріч, подвійних тлумачень із цього приводу бути не може; друга — війна триватиме «до перемоги України»: і чим довше Росія чинитиме опір такому, тим більше сучасної техніки надходитиме до Збройних Сил України. Зазначене вщент розбиває кремлівські тези, що були проголошені через Арестовича і є нічим іншим, як тими самими гарантіями вступу до НАТО після закінчення війни та «ізраїльський модуль безпеки» спільно з гарантіями G7 на перехідний період, про який зазначалосяи раніше. Більш того, в контексті вищезазначених слів Глави Мінфіну США — Вашингтон керується принципом «морального прагматизму». І те, що про мораль каже головний фінансист означає, що США ще ніколи в своїй історії не вели такої «дешевої війни». Звичайно завдяки професійності Збройних Сил України. На додачу до цього маємо нагоду розкрити комунікацію з так званою «формулою Бернса щодо України», яка нібито передбачає «замороження фронту» та проведення референдумів на території Криму, Луганської та Донецької областей під міжнародним контролем та з правом участі всіх осіб, які проживали на даній території з 2014 року. Після вищезазначеної заяви Джейка Саллівана це виглядає досить неактуально, проте необхідне для розуміння всієї картини глобальної гри. Нагадаємо, що все почалося з таємних переговорів Бернса з Патрушевим, результати яких було злито в пресу, переважно — до російської але й і до української аудиторії.Таким чином Вашингтон перевірив реакцію сторін на подібний кінець війни. Позитивну реакцію Москви побічно видно у останньому спітчі Трампа про те, як він зможе врегулювати війну. А ось щодо України схоже з’явились питання, оскільки спітч Арестовича залишити Росії окуповані нею території є тим самим чинником, який залишає неприємний присмак, бо він досі без будь-яких застережень веде свою інформаційну діяльність. Саме тому американська розвідка публічно «зливає гру СБУ з проросійськими соцмережами», підштовхуючи таким чином їх розібратись з цим кремлівським блогером. В той час, як позитивна реакція з боку Москви показує, що Кремль у принципі готовий торгуватися, але тепер Вашингтону потрібно знайти ту точку максимуму, яку Москва готова злити. Довідково. Байден схвалив навчання українських пілотів на винищувачах F-16 у країнах Європи, — Салліван. І щоб знайти цю точку максимуму Вашингтон розігрує «гру з F-16». Гра полягає в тому, що Штати напустили інформаційного туману розповідаючи про умови передачі Києву цих літаків, наголошуючи на своєму несхваленні навіть на тренування льотчиків. А потім, коли план Кремля щодо деяких наступальних операцій був приведений у дію з розрахунком на відстрочку в авіації до весни 2024 року, США тут же схвалили тренування українських льотчиків. У цьому й полягає специфіка інформаційної війни: Вашингтон нібито все зливає, але так, щоб Москва не була готова і не мала часу підготуватися. Отже, з F-16 все буде так само як із касетними снарядами. Довідково. NBC News: США не підірвали свій моральний авторитет після постачання касетних боєприпасів на Україну, — Салліван. Щодо воєнно-політичної обстановки На додачу до цього ми фіксуємо низку важливих комунікацій в системі воєннополітичної обстановки, які стануть предметом подальших досліджень, серед яких: 1. Британія стала першою європейською країною, яка вступила до ІндійськоТихоокеанського торговельного блоку (CPTPP). Одночасно з цим, стало відомо, що Індія та Франція розпочали роботу над новим планом щодо врегулювання російськоукраїнської війни, який буде значно відрізняється від минулих так званих «мирних ініціатив», які до цього висував Китай і Ватикан. Зазначена комунікація окрім освоєння Заходом Індо-Тихоокеанського регіону демонструє також наступні кроки країн Заходу щодо закріплення Індії на лідерських позиціях Глобального Півдня. 2. Президент Туреччини розпочав турне країнами Перської затоки (ОАЕ, Катар, Саудівська Аравія), заявивши при цьому про підтримку географічного розширення НАТО та свого примирення з Грецією через спори про морські кордони. Цілком зрозуміло, що розворот Туреччини на Близький Схід напряму пов’язаний з переосмисленням стратегії безпеки, що передбачає активне зближення з арабським світом для вирішення регіональних проблем та зниження впливу Ірану. В той час, як мир з Грецією — це взагалі нова ера, оскільки він зачіпає не тільки ці дві країни, а й усю Європу, особливо в частині вирішення міграційної кризи Східного Середземномор’я. У контексті цих двох комунікацій нагадаємо: Україна планує приєднатись до «Угоди про транстихоокеанське партнерство» (CPTPP), що відкриє можливість вільної торгівлі з Австралією і Японією, а також підписати митний безвіз з ОАЕ. Висновки 1. Американська гра з мораллю під прагматичним початком — це демонстрація своїх резервів, які збереглися завдяки професійності Збройних Сил України. Тож про які маніпулятивні компроміси з ворогом може йти мова — США забезпечать Україні перемогу у війні з Москвою, а собі — геополітичне домінування, щоб потім взятись за Китай. 2. Тим часом, такий порядок денний дозволяє Україні нарешті вибудувати свою національну доктрину, як стратегію будівництва нації. Яка подібно до будь-якої іншої стратегії повинна передбачати чітке визначення мети, реальний погляд на наявний стан речей, осмислення досвіду та інноваційні пропозиції, що дозволяють розв’язати хронічні проблеми («московські попи — арестовичі» тощо) і задавлені суперечності національного розвитку.