Кінець будь-якого режиму в Росії — це завжди вплутування в безглузду для всіх, окрім самого режиму, війну: японську, афганську, українську. Стратегічно кремлівському режиму потрібна війна як стан. Тактично, тут і зараз, йому потрібен перепочинок, щоб «перезарядити батареї». Проте, реальний перепочинок з Кремлем можливий лише в одному випадку: якщо армії Росії та НАТО стоятимуть уздовж лінії розмежування, і обидві сторони знатимуть, що перший постріл стане для всіх останнім. Саме тому Захід готує наступну партію військової броні для Збройних Сил України. Адже українська армія демонструє здатність вибивати ворога прямо зараз, успішно проходячи чергові тести на свою професійність. Таким чином українська нація вкотре доводить всьому світу, що кращих інвестицій, ніж у ЗСУ не існує. Тож, аж ніяк не можна допустити, щоб до наступної фази контрнаступу українські воїни залишилися без броні. Ось чому будуть і нові танки та літаки. Як ситуація з Трампом стосується Путіна Тим часом в США розпочалась «наступна фаза судового контрнаступу» проти трампізму. Його представник Дональд Трамп представ перед федеральним судом у Маямі. На тлі цього Путін провів «сеанс масового гіпнозу» з воєнкорами. Отже, тепер видно у кого вчиться Арестович. Проте, головне посилання цієї зустрічі: Путін зараз не налаштований на ескалацію, побоюється осічки та зриву; вже не хоче брати Київ і відкритим текстом каже, що його влаштовує нинішня «лінія дотику». Таким чином, на тлі судового процесу над Трампом, попри чергові скарги на адресу Заходу з боку кремлівського диктатора — це можна вважати певним сигналом готовності Путіна до переговорів, про що зазначав Столтенберг і Макрон. Але звичайно треба розуміти, що така ситуація склалась станом на зараз, і не варто забувати, що «тоталітарна країна встановлює догми і змінює їх з дня на день». Путін до такого рішення прийшов в ході самої зустрічі з воєнкорами, одночасно спостерігаючи як буде протікати та розвиватись суспільно-політична ситуація навколо арешту Трампа. А вона ніяк не розвивалась — біля будівлі федерального суду в Маямі — прихильників Трампа зібралось понад сто, все решта була преса. Зібралися буквально люди із самого соціального дна: «Low-life» [з англ. — низьке життя], як любив говорити Трамп про тих, хто йому не подобався. Але насправді американський «Low-life» це і є виборці Трампа. Путін надіється на реакцію Китаю щодо Путіна Також можемо припустити, що Путін до останнього чекав хоч якоїсь реакції з боку Пекіна на арешт Трампа. Але реакції не було. Китай розважливо займався розширенням свого впливу в Середній Азії, де Пекін святкував відкриття мультимодального транспортного коридору для руху вантажних поїздів: Узбекистан — Киргизстан — Китай. Не дочекавшись реакції Пекіна, Путін почав погрожувати устами Лукашенка вдарити російською ядерною зброєю у разі нападу на нову «ядерну державу», тобто Білорусь. Та одночасно з цим імітує нездійснені події під федеральним судом Маямі. Зауважимо, що усе це розгортається на тлі успішного розвитку українського наступу на фронті. І це може бути використане ворогом для дестабілізації ситуації в тилу через маніпулятивне накручування внутрішніх сил. Отже, поки відбуваються конфлікти між Пригожиним, Кадировим та Шойгу з Герасімовим, ворог може вміло використовувати наші слабкості. Постачання Китаю зброї для Росії Тим часом в контексті Пригожина, який вчора маякував світовим диктатурам, що в Росії є ті, хто може замінити Путіна та Кадирова, який хвалився тим, що отримав від Китаю військову техніку, на фоні відзначення 13 червня Дня Черкесії, арабські ЗМІ (читати Африка, де в тому числі орудує «Вагнер») почали переконувати світове товариство, що Кадиров, хоч і погодився підписувати угоди з Шойгу, але Пригожина не зраджував. ЗМІ підкреслюють, що Кадиров таким чином зберігає та акумулює свої ресурси. Отже, можна зробити висновок, що Пригожин і Кадиров дійсно розігрують доволі цікаву інтригу, адже публікації такого характеру і з таким історичним наголосом на Кавказьку війну з боку нової світової африканської сили вказують, що Китай таки починає прибирати Путіна — ймовірно руками цієї парочки. Минулого тижня, окремо зазначалося про такий розвиток подій. При цьому контекст китайської техніки у Кадирова слід розглядати під кутом надання Пекіном Пригожину розвідувальних даних (карт) української території. Пів року тому, саме це стало «яблуком розбрату» з відомством Шойгу, який тоді дуже образився, що ці розвіддані були надані не російській армії, а ПВК «Вагнер». Тож, китайська техніка у Кадирова — це воєнно-політична гра у форматі злитих секретних документів: одні експерти кажуть, що цю техніку купити легко, інші кажуть, що без дозволу Китаю це неможливо. А американці в цей час мовчать, жодні поважні світові видання не сприйняли цю інформацію. Але цю інформацію сприйняв Путін, і саме цей фактор жорстко обмежує дії Кремля, особливо сьогодні коли йому нагадали про історію, якою він так любить маніпулювати.