Після здійснення засекреченої поїздки директора ЦРУ США Вільяма Бернса в Китай, до Пекіну в період з 5 до 10 червня вирушають представник Держдепу США у справах Східної Азії та Тихого океану Деніел Крітенбрінк та директор Ради національної безпеки у справах Китаю та Тайваню Сара Беран. На цей раз поїздка двох високоповажних американців до Китаю не просто не приховується, а навпаки — виставляється на показ. При цьому родзинку в цій комунікації додає той факт, що поїздку анонсує саме Білий Дім, в той час, як держсекретар Блінкен від імені США віддає шану жертвам розстрілу китайських студентів на площі Тяньаньмень. Нагадаємо, 4 червня 1989 року влада Китаю жорстоко розправилася з мирними демонстрантами, які виступали за демократизацію країни. Враховуючи те, що Пекін досі прагне стерти пам’ять про придушення студентських виступів 34-х річної давнини, а також інші вище перелічені фактори, можна припустити, що США домінує у комунікації над Китаєм. Пекін фактично не пручається: він таємно приймає у себе Бернса та готується до зустрічі наступних американських гостей. Єдине, що так чи інакше, але можна віднести до китайського пручання, так це заяви «ОПЕК» пустити нафту під мінус, тобто скоротити видобуток. Проте країни Перської затоки наразі проти такої ініціативи. Тож питання на паузі. Вірменія не хоче мати нічого спільного з Росією Військовий конфлікт КНР зі США став би (звертаємо увагу — в минулому часі) жахливою катастрофою. Краще врегулювати всі суперечності мирним шляхом. На додачу до цього, виступила Вірменія, яка заявила що знайшла «альтернативні рішення» для закупівлі для себе озброєння на тлі проблем з Росією, що виникли з цього питання (із заяви секретаря Ради безпеки Вірменії Вірмена Григоряна). «Ми бачимо реальність, яка існує — це російська війна в Україні, а у Росії можливості не такі великі, щоб експортувати озброєння. І ми пішли іншим шляхом», — зазначив Григорян. Іншими словами Вірменія делікатно «відхрещується» від Росії разом із її ОДКБ, замаскувавши своє рішення під «крок доброї волі». За фактом Єреван, очевидно, зміг домовитися з НАТО про постачання зброї, яку не отримав від Росії. Це ще один крок прем’єр-міністра Вірменії Ніколи Пашиняна у бік євроінтеграції, а значить у протихід до Путіна. Туреччина укріплює свою позицію на Балканах Тим часом Генсек НАТО Єнс Столтенберг провів зустріч із президентом Туреччини, де переконував, що Швеція виконала всі турецькі умови і готова до вступу до Альянсу. Зважаючи на це, на 12 червня запланували тристоронню зустріч Швеції Туреччини та США. Порядок денний — вступ Швеції до НАТО. І свідченням того, що Туреччина вже попередньо погодилась щодо Швеції є наступна комунікація. Так, через три години після зустрічі Столтенберга з Ердоганом медійний простір наповнився приголомшливою новиною, що Туреччина на запит НАТО відправляє до Косова свій командос (спецсили), аби «створювати мир». Приголомшливість новини полягає в тому, що в контексті «Егейської суперечки» між Туреччиною та Грецією (йдеться про суперечливі претензії на острови у східному Середземномор’ї, де останнє військове загострення «за крок до війни» відбулося у 2020 році), Анкару з 1996 року за будь-яких умов взагалі не допускали до Балканського півострова. За цей регіон, з 1996 року, за розподілом регіональних повноважень відповідала Німеччина. Анкара через це постійно провокувала дипломатичні суперечки з Берліном, звинувачуючи в порушенні нейтральних поглядів. З 2006 року, а саме з 12 червня, визнавши незалежність Чорногорії від Сербії Туреччина розпочала шлях до свого повернення на Балкани. Тож, прямий військово-політичний допуск Туреччини до Балканського півострова у 2023 році багато на що вказує, але це потребує додаткового вивчення. Адже в цьому регіоні окрім вищезгаданої Греції, Чорногорії та Сербії є Болгарія, яка ще з 2017 року відкликала свого посла. У будь-якому разі, на сьогодні не вбачається в поверненні Туреччини на Балкани негативних тенденцій, зокрема для України: Анкара «виторгувалась» Швецією — Захід розплатився Балканами, де є Сербія з невизначеною позицією та з історичною травмою від Туреччини. З чого можна зробити висновок, що між США і Туреччиною встановлюється конструктивна довіра, а також те, що Кремлю на День Росії 12 червня Захід готує «подарунок» у вигляді, як мінімум, розширення НАТО. Нагадаємо, раніше президент України Володимир Зеленський повідомив, що жодну країну-члена НАТО в розв’язану Росією війну Україна не втягуватиме. Тому членства в Альянсі не буде поки триває ця війна.