На тлі кремлівських спекуляцій щодо подальшої ролі Білорусі у російській війні проти України відбулась зустріч Путіна та Лукашенка. Формат та порядок зустрічі двох диктаторів яскраво продемонстрував, що відданості між ними виявилося замало, попри всю демонстрацію їх «доброзичливої» риторики. Стає зрозуміло, що торг за територію Білорусі ще досі триває: Кремль не відпускає Лукашенка, тож поки не виключений такий варіант, що він поки залишиться. Однак судячи з характеру та динаміки обговорень у форматі кабінетів та координаційних рад, на цю ситуацію зможе вплинути лише зовнішній чинник, який допоможе Лукашенку продовжити грати у «довгу» і не допустити, що важливо для України, процес інтеграції Білорусі у склад РФ. Тож LVIV.MEDIA розповідає про те, хто ще може підтримати Росію та як на це реагують союзники України. Відсутність підтримки Росії з Пекіну Водночас Сі Цзіньпін виступить із «мирною промовою» у річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Припускаємо, що сучасні геополітичні маневри Китаю якраз можуть стати тими самими частинами зовнішнього впливу на ситуацію в Білорусі та й взагалі навколо російської війни проти України. У промові лідеру Китаю доведеться «викручуватися» між публічною відмовою засудження агресії путінської Росії та порожніми миротворчими пропозиціями, які будуть вигідні Кремлю. Натомість президент Франції Емманюель Макрон заявив, що «час для діалогу між сторонами ще не настав, тому що Росія” обрала війну й ескалацію». На фоні цього Пекін підтвердить свій доволі суперечливий імідж світового економічного гіганта та «геополітичного середняка», який шукає золоту середину між війною та миром. Проте в цій заяві найголовніший китайський меседж лежить в іншій площині, яка свідчить нам про те, що Китай сьогодні ще не почувається досить всесильним, щоб відкрито підтримати агресію путінської Росії проти України, або ж сміливо кинути виклик усій Європі та США. Цілком очевидно, що для України – це позитивний чинник, який сьогодні фактично ламає всі наступні кремлівські плани щодо здійснення своєї агресії проти України, оскільки в Кремлі очікують зовсім протилежного від Пекіна. Там хочуть, щоб Китай нарешті реалізував свою задуману агресію проти Тайваню, чим відтягнув би на себе увагу Заходу, а особливо США. І це в той час, як Пекін починає все більше дистанціюватися від Москви. Підтвердженням цього є неочікувана поведінка найвідомішого прокремлівського лобіста в Європі Герхарда Шрьодера, який після оприлюднення вищевказаного «пекінського оголошення» в односторонньому порядку припинив свої повноваження у раді директорів «Роснефти». Це ставить під загрозу гучно анонсований «путінський виступ» 21 лютого, оскільки він вже не попадає в загальну канву світового протистояння автократій і демократій. На додачу до цього, саме 21 лютого НАТО, ЄС та Україна вперше у своїй історії проведуть тристоронню зустріч, яка буде стримувати Путіна під час його промови в жорстких обмежувальних рамках. Більш того, Захід сьогодні діє настільки оперативно, що після того, як в Пекіні оголосили про історичну промову свого лідера, саме в цей день Японія, яка головує сьогодні в системі країн «Великої Сімки», запросила Україну 24 лютого взяти участь у засіданні найсильніших країн світу. А цей факт стане обмежувальним коридором вже для китайського диктатора. Отже, цілком очевидно, що всі ці нещодавні провокації з китайськими повітряними кулями над територією США, використані Вашингтоном настільки дипломатично-тонко, і головне стратегічно-вірно, що, ймовірно, таки змусили Пекін дещо переглянути свій порядок денний щодо демократій. На додачу до цього на Мюнхенській конференції із безпеки 17 лютого всерйоз заговорили щодо переведення ідеї реформування Ради Безпеки ООН в практичну площину. Зазначається, що головною причиною перезавантаження Радбезу ООН є саме припинення повноважень в ній Росії. Разом з тим, Кремль може поки опиратись на іншого свого «адвоката», який досі не зраджує Путіна. Йдеться про Сільвіо Берлусконі, який у «трампівській» манері на фоні проведення Мюнхенської конференції закликав Європу «тиснути виключно на Київ та прийняти вимоги Москви». Однак, вигуки Берлусконі залишилось поза увагою, як учасників конференції, так і всіх світових впливових ЗМІ. Воєнно-політична обстановка Безумовним фактором того, що воєнно-політична обстановка сьогодні змінюється не на користь агресорам, є заява американського фінансиста Джорджа Сороса. Який заявив, що «перемога України призведе до розвалу Росії, і росіяни вже не зможуть загрожувати ні Європі, ні світу». Після цього лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл наче завіряючи Сороса зазначив: «Перемога над росіянами в Україні – найважливіша подія, яка зараз відбувається у світі». Водночас представниця демократичної партії Вікторії Нуланд заявила: «США не мають заперечень проти ударів по військових об'єктах російських окупантів у Криму» Тим часом Генсек НАТО Єнс Столтенберг закликав країни, які входять до коаліції, в терміновому порядку перекладати свої економіки на військові рейки. На тлі чого, була оголошена наступна дата засідання групи держав формату «Рамштайн» у складі представників 40 країн світу для обговорення ситуації в Україні – 23 травня. Нагадаємо, 14 лютого у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі пройшло засідання міністрів оборони країн-членів НАТО. Очікувалося, що головною темою цієї зустрічі буде передача західних винищувачів Україні. Крім того, союзники оголосили про нові пакети військової допомоги українським захисникам. Детальніше про це читайте у матеріалі LVIV.MEDIA.