Збірна України з футболу у всіх на вустах. Напевно немає такої людини в Україні, що не чула про вихід в чвертьфінал Євро-2020. Тисячі користувачів соцмереж в одну мить стали експертами футболу та шанувальниками команди Шевченка, хоча не можуть відрізнити гравців, не розуміють до кінця, що відбувається та чомусь закривають очі на русофільство футболістів, корупцію в керівництві та обман від тренера. Хоча, якби не закінчився Чемпіонат, нам прийдеться і далі з цим жити. Якщо можна описати позицію українського вболівальника, то це буде - відсутність позиції та бажання примазатись до успіху. Глори Глор – це футбольний вболівальник, який підтримує ту команду, яка перемагає. Коли та програє, то підтримує іншу. Саме такими є більшість українців, які підтримують, бо є чвертьфінал і перемога. Але ще навесні, після трьох нічиїх у відборі на Чемпіонат світу, говорили і писали зовсім інше, або взагалі не знали, що грає збірна. Бажання бути причетним до чогось величного, помпезного, переможного у людей є завжди. Тому не варто роздувати з мухи слона і говорити, що команда об’єднала, дала натхнення та на щось там вплинула. Глори перші перестануть вболівати при невдачі, швидко забудуть про успіх і як не могли Зубкова і Довбика розрізнити, так і не зможуть. Форма: хайп, комплекси та корупція Тема номер один, яка весь час довкола команди, це нова форма. Вона – топ, класно виглядає, це форма, яка показує, що ми з України й демонструє нашу державницьку позицію. Але є але і не одне. Почнемо з того, що звертати увагу на реакцію росіян щодо форми та коментувати кожне їхнє висловлювання - це комплекс меншовартості та бажання себе виправдати. Мені особисто начхати, що за поребриком думають про мене й Україну. Крим - це Україна, Росія - окупант і крапка. Проте мені не дуже приємно, що гравці збірної України виходять у цій формі. Можливо, не всі, але, враховуючи їх мовчання щодо проблем України, не можу назвати їх поіменно. Мені соромно, що саме ці люди представляють честь країни та виходять на поле в цій формі, яка несе більше змістовного наповнення, ніж їхня гра та навіть життя. Своє ставлення до України вони показали, коли підготували перелік пісень "для роздягальні". І як би Асоціація не виправдовувалася, але це - реальний список і реальний рівень свідомості тих, що «б’ються» за честь країни. І коли ми тут перед екранами вкладаємо в кожен рух, гол чи перемогу купу сенсів, для них це не більше, ніж просто спосіб продати себе, немає в більшості з них усвідомлення цінностей сучасної України, її потреб. За крутою формою - загальні фрази та порожні слова. Ще один негативний момент – це дії керівництва Федерації з продажем форми, які схожі на «договірні» схеми. І якби ці кошти пішли на розвиток дитячого спорту, то питань немає. Але їх отримають конкретні люди. Попри те, що форма була недоступна для купівлі в перші дні, її можна було замовити в конкретних мережах. Наприклад, "Спорт сервіс" - компанія належить члену виконкому УАФ і голові футзальної асоціації Сергію Владико. Та в "Епіцентрі", з яким пов'язаний віцепрезидент Української асоціації футболу Олександр Герега. Там футболку збірної можна було купити на 500 грн дорожче, ніж потім в офіційного дистриб’ютора. Скільки тисяч українців кинулись замовляти футболку після хайпу навколо? Ось і можна порахувати - скільки мільйонів заробили на нашому патріотизмі. Також збірна вже заробила за вихід у чвертьфінал 13 мільйонів 250 тисяч євро. Куди підуть ці гроші? На дитячий футбол? Нову інфраструктуру? Чи на зарплати та витрати керівництва асоціації?! Не збірна України, а команда улюбленців Коли більшість говорить "збірна України", то сильно помиляється. Ця команда немає нічого спільного зі збірною України. Це - улюбленці Шевченка і ті люди, що підходять під його бачення футболу. І дарма, що такого футболу, про який нам говорили останні три роки, не було в жодному з чотирьох матчів. А герой матчу зі Швецією взагалі випадково вийшов на поле і якби не травма Мораєша, то й на Євро б не поїхав. Шевченко багато говорив про своє бачення гри, відповідний підбір виконавців, гру в пас та контроль м’яча. Але цього немає. На полі тільки боротьба та індивідуальні дії окремих виконавців. А для того, щоб показувати характер та міняти темп гри потрібні інші гравці. А їх немає, бо вирішили не викликати тих, що не вписуються. Приїхали свої, які справжній рівень гри показали в матчі з Австрією, другому таймі з Північною Македонією та більшості матчу з Нідерландами. А всі голи не були наслідком якості гри чи системних рішень. У всіх матчах не було якісної гри. У поєдинку зі Швецією, наприклад, був пас не на того від Ярмоленка, втома та груба помилка від шведів вкінці та два попадання в каркас, які могли для нас закінчитись 1:3 не в нашу користь. Перебільшене досягнення «Це історичне досягнення, ми вперше у чвертьфіналі Євро». Факт, ми таки вперше пробились до цього раунду змагань, але тішитись з такої незначної перемоги не варто. Кожні два роки відбувається світовий чи європейський футбольний турнір і досягненням буде пробиватись туди кожного разу, виходити з групи, показуючи клас та доводячи, що ми таки футбольна країна, не тільки на словах. А так, судячи з настроїв, можна буде ще пару чемпіонатів пропустити, бо люди будуть тішитись цим досягненням. Так вже було з 2006 по 2012 роки. Намагання видати бажана за дійсне – це комплекс меншовартості, а не гордість за перемогу. Тут немає великої перемоги. Тут є зміна системи Чемпіонату, втома гравців після важких двох сезонів та щасливий випадок. Ніякої системності. І не треба казати, що все забудеться, а результат залишиться. Він не впливає ні на що і ми вже провалюємо наступний відбір на ЧС. 40 млн для збірної, паралімпійцям - мінус 600 млн Уся країна кинулась підтримувати збірну, вболівали навіть ті, що абсолютно нічого не тямлять у футболі. Це добре, що є така підтримка та єднання. Але 17 червня Верховна Рада ухвалила законопроєкт №5304 про внесення змін до держбюджету-2021, яким збільшує на 600 млн грн видатки на оплату праці працівників апарату місцевих та апеляційних судів. Ніби нічого страшного, але відбулось це за рахунок зменшення на таку ж суму обсягу фінансування Міністерства молоді та спорту за бюджетною програмою «Підготовка та участь національних збірних команд в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх». Нагадаю, що на Літній Паралімпіаді 2016 року українці здобули 117 нагород, з яких 41 золота та стали третіми в загальнокомандному заліку. Але це не важливо для країни, міністерства, службовців та ЗМІ, головне - підтримка конкретної команди, на всіх інших не звертаємо увагу. І дуже прикро дивитись на міністрів, які підтримали зменшення фінансування паралімпійців, але всі прийшли у формі збірної з футболу, щоб "примазатись" до перемоги. Применшення досягнень інших З одного боку, футбол - наймасовіший вид спорту, ТВ-аудиторія це тільки підтверджує, десятки чи навіть сотні фан-зон ставлять жирну крапку у твердженні. Але він не єдиний, хто прославляє та популяризує Україну. Українці не підтримують та навіть не звертають увагу на інших спортсменів та збірні, які кожного тижня піднімають наш прапор та завдяки яким звучить гімн України. Ось це справжній рівень нашого патріотизму та готовності підтримувати за будь-якої ситуації. Ми не пишаємось ними, поки з екрана телевізора нам не скажуть: «Пишайтесь, це круто». Тут можна зрозуміти фанатів, вони цікавляться і віддають всього себе одному виду спорту. Але більшість з нас просто реагують та тригери «збірна», «футбол», «перемога». Олексія Новікова, який минулого року отримав титул ""Найсильніший у світі", досі запихають у тінь Вірастюка, хоча досягнення дуже-дуже круте, враховуючи його маленькі, як для стронга, габарити та значно важче, ніж у Василя. Тепер навіть не звертають увагу після поразки на черговому турнірі найсильніших стронгменів світу. І де ця хвалена підтримка мас та ЗМІ у важку хвилину?! Друзі й окремі вболівальники - це всі, хто залишилися. Чоловіча збірна України з волейболу пробилась до фіналу Золотої ліги, але про це пишуть короткими новинами або взагалі не бачать. Також українці зараз б’ються за ліцензії на Олімпіаду, але цих спортсменів теж обділяють увагою. Ми насправді не такі шанувальники українських досягнень, як показуємо. Звичайні глори від футболу і все. Жах і добро Звичайно є й світлі та прикрі плями. Травма Артема Бєсєдіна, який потенційно на пів року залишиться без футболу, робить перемогу і прохід більш емоційною. І в такі моменти хочеться говорити про людей, а не проблеми навколо. Але корупція та брехня впливають на долю куди більшої кількості гравців. Про вчинок Андрія Ярмоленка, який вартий поваги та пошани, хочеться говорити більше, ніж про якість гри збірної. Андрій всі зароблені на Євро бонуси віддасть на благодійність. Знаючи, що на ЧС-2006 року Артем Мілевський, який був далеко не основним гравцем, отримав 150 тисяч доларів премії, то лідер збірної на Євро отримає значно більше. Проте, це знову може бути ситуація, коли вчинком одного прикривають усіх і систему загалом. Думайте Нам давно пора забути, що футбол для людей, що це про розвагу і якість там відчуття. Він давно став бізнесом, оповитий корупцією та використовується в політичних цілях. Наше бажання хайпанути на тому, чого часто навіть не розуміємо, дозволяє легко маніпулювати нами та приховувати реальність – спорт в Україні, за винятком окремих міст, федерацій та громад, у повній …. ямі. Ми тішимось маленькими успіхами, як великими перемогами та не хочемо думати: а що за красивою картинкою?