Неможливо забути: львів’яни, яких ми втратили у 2024 році

Неможливо забути: львів’яни, яких ми втратили у 2024 році

2024 рік став роком болючих втрат для Львівщини. З життя ішли видатні особистості, які увійшли в історію України, молоді люди, що героїчно загинули у боротьбі із загарбниками та звичайні громадяни, які стали символами незламності нашого народу.

Степан Хмара: дисидент, політв’язень, Герой України

21 лютого 2024 року на 86-му році життя помер Степан Хмара — український дисидент, політв’язень радянських таборів та політик. Останні дні він провів у віденській клініці через важку хворобу. Степан Хмара за фахом був лікарем-стоматологом, але присвятив життя боротьбі за незалежність України. У 1980 році його засудили до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за участь у дисидентському русі. Після звільнення у 1987 році він став одним із керівників Української гельсінської спілки. У 1990 році був обраний народним депутатом Верховної Ради УРСР, а після відновлення незалежності України ще двічі обирався до парламенту. У 2006 році отримав звання Героя України за визначні заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності.

Ігор Юхновський: науковець, державний діяч, ветеран

26 березня 2024 року у Львові на 99-му році життя помер Ігор Юхновський — видатний український фізик-теоретик, політик та громадський діяч. Народився 1 вересня 1925 року в селі Княгинине на Волині. Під час Другої світової війни служив у складі радянської армії. Після війни здобув ступінь доктора кандидата фізико-математичних наук. Юхновський зробив значний внесок у розвиток теоретичної фізики. Як політик, він був народним депутатом України чотирьох скликань, був одним з авторів Акта проголошення незалежності України у 1991.  Заснував Всеукраїнське об'єднання ветеранів, виступав за примирення червоноармійців та воїнів УПА. У 2005 році йому надали звання Героя України за визначні заслуги перед державою. 2025 рік у Львові проголосили роком Ігоря Юхновського.

Богдан Козак: видатний театральний діяч

28 травня У віці 83 років пішов із життя народний артист України Богдан Козак. Професор, академік Національної академії мистецтв України, завідувач кафедри театрознавства та акторської майстерності факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Козак народився 27 листопада 1940 року.

Богдан Козак був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка та лауреатом премії Національної спілки театральних діячів України імені Йосипа Гірняка. Нагороджений орденами “Знак пошани”, “За заслуги” І, II та III ступенів. У репертуарі Богдана Козака було понад 145 зіграних ролей у театральних виставах.

Ірина Цибух: журналістка, медикиня, доброволець

29 травня 2024 року на Харківському напрямку загинула 25-річна львів'янка Ірина Цибух, бойова медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри". З юності вона присвятила себе допомозі людям, з 2015 року їздила на Донбас як парамедик, рятуючи життя українських військових. У 2022 році приєдналася до "Госпітальєрів" і продовжувала працювати під час найнебезпечніших бойових дій. До повномасштабної війни Ірина була активною в медійній сфері: працювала менеджеркою проєктів регіонального мовлення Суспільного, займалася створенням документальних стрічок, організовувала мистецькі події. Її праця та відданість були відзначені у 2023 році, коли вона отримала орден "За заслуги" від президента України. Ірина залишила по собі яскравий слід як медикиня, журналістка та активістка, яка віддала життя за незалежність України.

Світлана Лук’янчик: загинула, рятуючи дітей

8 липня 2024 року під час обстрілу Києва російська ракета влучила в Національну дитячу спеціалізовану лікарню "Охматдит", спричинивши загибель 30-річної лікарки-нефрологині Світлани Лук'янчик. Світлана народилася у Львові, рано втратила батьків. Закінчила Національний медичний університет імені Богомольця та працювала в київському "Охматдиті". Під час атаки вона евакуювала маленьких пацієнтів до укриття, але сама врятуватися не встигла. Поховали Світлану у Львові поруч із батьками на Голосківському цвинтарі. Згодом Президент України Володимир Зеленський нагородив Світлану Лук’янчик посмертно орденом “За мужність”.

Ірина Фаріон: убивство, яке шокувало країну

19 липня 2024 року у Львові на вулиці Масарика невідомий на той час чоловік здійснив замах на життя відомої мовознавиці та політикині Ірини Фаріон, вистріливши їй у голову біля під'їзду її будинку. Пані Фаріон негайно госпіталізували у критичному стані. Попри зусилля медиків, врятувати її не вдалося; вона померла в лікарні того ж вечора.

Вже 25 липня правоохоронці затримали підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон — 18-річного мешканця Дніпра В’ячеслава Зінченка. Наприкінці року поліції закінчила розслідування і передала справу до суду. Підозрюваному загрожує довічне ув’язнення

Ірина Фаріон народилася 29 квітня 1964 року в Дублянах на Львівщині. Вона була доктором філологічних наук, професоркою та активною політичною діячкою, відомою своїми націоналістичними поглядами. Працювала викладачкою у Національному університеті "Львівська політехніка", а також була депутаткою Верховної Ради України від партії "Свобода".

Обстріл Львова 4 вересня: загибель родини Базилевичів

4 вересня Росія здійснила  ракетний обстріл Львова. Кілька ракет "Кинджал" влучили у забудівлю в історичному центрі міста. Внаслідок обстрілу загинули семеро людей. Усю країну шокувала загибель родини Базилевичів: в одну мить російська ракета позбавила життя матір та трьох доньок. Батько родини, Ярослав Базилевич, дивом зашився живим. Наймолодша, семирічна Емілія Базилевич щойно перейшла вчитись до другого класу. 18-річна Дарина Базилевич навчалась в Українському католицькому університеті. 21-річна Ярина Базилевич працювала менеджеркою офісу "Львів – молодіжна столиця Європи". Євгенія Базилевич та її доньки були пластунками. Знайомі родини відгукувались про Базилевичів як про світлу, люблячу сім’ю з міцними українськими цінностями. Того ж дня внаслідок обстрілу загинули Ірина Демидова, Олександр Погорецький та Юрій Арабський.

Захисники України

Неможливо перелічити, скількох захисників України втратила Львівщина у 2024 році. Майже щодня область прощалася з воїнами, які віддали свої життя за свободу і незалежність України. Їх імена, обличчя, долі — це те, що ми повинні зберігати у своїй пам'яті: кожен із них є героєм, без якого наше життя було б неможливим. Ця втрата стала найболючішим ударом для нас цього року, але також вона нагадує про нашу відповідальність — продовжувати боротьбу за майбутнє, яке вони здобули  для нас ціною власного життя.

Новини Львівщини

Останні новини
Переглядаючи сайт LVIV.MEDIA ви погоджуєтеся з нашою Політикою конфіденційності