У Львівському національному університеті імені Івана Франка повідомили, що 26 серпня 2023 року на 82-му році життя відійшов у вічність професор Тарас Салига (7.01.1942 – 26.08.2023). Він - доктор філологічних наук (1996), професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка (1994–2023), її завідувач (1991–2021), декан філологічного факультету (1995-2004), заслужений професор Львівського університету (2016), професор Українського Вільного Університету у Мюнхені, доктор філософії УВУ (Мюнхен, 1992), дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка (1998), член Національної спілки письменників України та член її Правління, Заслужений діяч науки і техніки України (2002), лицар Ордена Ярослава Мудрого (2017), ордена «За заслуги» ІІІ ст. (2011) провідний літературознавець, публіцист, громадський діяч України, розвідки якого суттєво приклалися до виходу української гуманітаристики із колоніального радянського простору. Тарас Салига звертав насамперед увагу на ті «білі плями» українського літературознавства, які мали прямий стосунок до української державницької лінії у письменстві: Євген Маланюк, поети Празької школи, Українські Січові Стрільці, автори-повстанці, митці-дисиденти, шістдесятники. Розбудував українське маланюкознавство працями «Вогнем пречистим» (Львів, 2004), «І той вогонь, що не згаса» (2013), «Вогонь, що не згаса…» (2017), «Маланюк Євген. Повернення» (Львів, 2005). Саме Тарас Салига актуалізував проблему стрілецької літературної творчості антологією «Стрілецька Голгофа» (Львів, 1992), перевиданням трилогії Р. Купчинського «Заметіль» (Львів, 1991), і численними публікаціями про стрілецьких авторів у науково-популярній та академічній періодиці. У полі зору науковця – десятки заборонених постатей Б. Кравціва, С. Гординського, В. Лесича, В. Хмелюка, М. Осадчого, В. Барки, В. Яніва, Н. Лівицької-Холодної, Г. Мазуренко, М.Ситника.