У селі Волсвин, що на Львівщині, родичі однієї майстрині передають вишиті речі з покоління в покоління. Катерина Коліда вишивала килими, спідниці, запаски та церковні накриття та оздоблювала їх квітами. Взірці для вишитих квітів збирала та засушувала заздалегідь. Нещодавно мотиви цих вишивок почали використовувати у дизайні одягу, пише «Суспільне». Родичі Катерини Коліди показали її надбання. Вироби, які жінка оздоблювала власноруч зібрали на подвір'ї, аби їх можна було оглянути. «Перший цей килим. Тоді не було ниток, тому мама вишивала їх гуцульськими нитками. Також мама вишивала хрестиком», — розповідає середня донька майстрині Ярослава Грушко. Катерина Коліда вишивала, адже хотіла передати дітям придане. Попри роботу у селі, майстриня вишивала ночами. «Вони приходили ввечері з поля, тримали господарство: корова, кури, вівці, гуси. Але ввечері вона мама вишивала, спочатку вишивала хрестиком. Вишивала ночами, коли вона те все встигала, я тепер дивуюся, я не можу уявити, Бог їй дав такий великий талант. Спочатку вона вишивала менші речі на двері, а потім почала вишивати сукні та набивні килими», — каже донька майстрині. Онук майстрині Петро Коліда, пригадує своє дитинство й каже, що у ньому бабуся постійно вишивала. Натомість взірці рослин вона брала з природи. «Ми йшли через ліс, вона там квіточки збирала, я питаю: для чого тобі ці квіточки, вона каже: «Бач який тут колір, тут такі листочки». Вона то засушувала, робила гербарій і потім дивилася і так кольори підбирала, вона то все малювала», — пригадує Петро Коліда. Зараз у родинній колекції є більш як 15 килимів. Наймолодша донька Катерини Коліди Марія Крук пригадує, що колись мама порола старі речі на нитки, бо все було у дефіциті. Окрім килимів жінка вишивала й одяг. «У камізельки одягаємося на свята, йдемо до церкви, на весілля одягаємося. А килими вже зараз лежать, бо килими вже ніхто не вішає на стіни. Мама всім дітям подавала, внукам, правнукам, ми всі мали ті килими», — каже донька майстрині Марія Крук. За словами пароха церкви села Волсвин Василя Дубецького, килими Катерина Коліди вже більше як 30 років використовують у церкві під час Великого посту. «Церкву відкрили 25 грудня 1988 року, бо це був колгоспний склад, і коли ми почали приводити її до порядку, то якраз на піст Катерина Коліда вишила цілий комплект. Це рушники, всі обруси, все, що треба до церкви вона нам вишивала. І вишила все дуже швидко», — розповів священнослужитель. Також мотиви вишивок у своїх роботах, використовує дизайнерка одягу Марія Шамедько – вона родом із Волсвина та особисто знала майстриню. Схожі квіти Марія Шамедько використовує для оздоблення вечірніх так коктейльних суконь. «Пані Катерина найбільше запам’яталася своїм скромним виглядом: маленька, худенька і завжди приходила до церкви у яскравому гольмані. Це такий оксамитовий жилет, розшитий оксамитовими квітами, які вона вишивала сама. Ці квіти неможливо було не помітити, тому, звичайно, захотілося їх відшити. По-перше, я їх запам’ятала, по-друге, я попросила у доньки пані Катерини жилет, ми його відфотографували, відмалювали квіти», — розповіла дизайнерка. За словами доньок майстрині, у їхній родині ніхто більше не продовжує вишивальну справу. Натомість усі речі передають із покоління у покоління. Нагадаємо, у музеї Михайла Грушевського презентували реконструкцію вишитої сорочки Катерини Грушевської.